Закарпатська книжка у русинських барвах

Філолог український і російський, Михайло Іванович узявся за досить важку справу - на основі родинного і власне свого життя -відтворити такий рідний, даний з молоком матері, русинський колорит.

Я - земляк Михайла Івановича. Обоє бігали по росяних толоках, розмовляли в наші роки русинською мовою, але любили Шевченка, Франка, Лесю Українку, не оминали Льва Толстого, Достоєвського, Тургенева... Ми жили краплями з народних, фольклорних, літературно-мистецьких джерел. І... грали в футбол. Одне слово - у нас було повнокровне життя.

Минали роки за роками. І ось у моїх руках книжка Михайла Алмашія "МОЇ МЕТАМОРФОЗЫ". Ні, в заголовку немає помилки -"метаморфозы" - на русинській мові...

Спитаєте: а нащо заслуженому вчителеві України, який добре знає літературні українську та російську мови, вдаватися до русинського письма?

Є сенс. І великий. Ніщо з того, що було до нас, не має загаснути. Навіть - якщо не буде використовуване. Навпаки - такому багатству, як наше минуле русинське і теперішнє життя, - необхідне продовження. Бо воно -корінь могутнього дерева. Я можу з пам'яті, не заглядаючи до енциклопедій, назвати десятки творів фольклору, прозаїків і поетів, які складали творчість закарпатців своєрідних діамантів, легенд 1 пісень, переказів, бувалиць, співів і переспівів...

Але мова - про книжку Михайла Алмашія. Це, як визначив сам автор, - "Життя -як оно было, авать автобіографічні начер-кы за тото, як быв у ня невеликый шанс". Автобіографічного тут багато, є і чимало фотознімків, які доповнюють розповідь. Та основу книжки склали думки про історію і життя, музику, духовні твори, педагогіку, культуру й спорт. І це не випадково, бо Михайло Іванович і вчитель, і музикант, і керівник хору, і спортсмен. Це допомогло йому написати книжку обтяжно і глибоко, використати русинську мову, образно сказати, в часі і просторі, у всіх барвах і співучості.

Можна би багато сказати про зміст і композицію книжки, але краще прочитати її. Передовсім - закарпатцям. Чимало знайдуть у творі, власне, і в своїй пам'яті слів з багатої русинської палітри, а ті, хто не знає русинської мови, народної творчості закарпатців, могли би почерпнути справжні перли і збагатити себе в культурному і духовному аспектах, надто нині, коли в наше життя входять терни і шпи-гачки ринку, витісняючи з душі живі слова.

Теги: Мукачево, книги, русини, русинська мова

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати