НАЖИВАЮТЬСЯ НА ЧУЖІЙ БІДІ
На Закарпатті “своїх” наркоманів наразі ще не стільки, як в південно-східних регіонах України (Миколаєві, Луганську, Кривому Розі тощо). Хоча останнім часом міліціонери нерідко затримують людей з наркотиками, однак про масовість цих злочинів поки що не йдеться. Здебільшого попадаються на вулицях молодики з “косячками”, бабусі з маком на городах або дядьки, котрі за пляшку чи кілька гривень дозволяють наркоманам “ширятися” у власних сараях. Наркоманія у нашому краї не стільки суспільна хвороба, як злочинний промисел. Надто вже багато розвелося бажаючих нажитися на чужій біді, перепродуючи в інші області завезені з сусідніх європейських держав макову соломку, коноплі чи сумнозвісні таблетки “екстезі”. Попався на цьому й персонаж однієї історії, вирок за якою виніс наприкінці минулого року суд.
Уродженцю Львівщини Юрію -- 47 років. Проживав чоловік у селі Шенборн на Мукачівщині. Разом з дружиною виховував неповнолітню дитину. Свого часу Юрій здобув вищу освіту, мав непогану роботу на державному підприємстві. Здавалося б, що ще треба для життя? Підвело чоловіка бажання заробити “ліву” копійчину!
Зв’язався Юрій з наркоманами, точніше з наркоділками, котрі самі цієї гидоти не вживають, а наживаються на біді інших. Ділки, особи яких так і не були встановлені слідством, на початку березня 2005-го року запропонували Юрію за винагороду 500 гривень перевезти 60 кілограмів екстракту макової соломки, так званої пасти, із Закарпаття до Сімферополя. Там на «наркоті» можна заробити в кілька разів більше, аніж у нас.
У Шенборні наркокур’єру спільники передали 60 поліетиленових пакунків з пастоподібною речовиною темно-коричневого кольору, загальна чиста вага якої становила 60 кілограмів 608 грамів. Ця речовина, згідно з висновком експертизи, містить морфін та кодеїн і є особливо небезпечним наркотичним засобом -- екстрактом соломи маку. У ньому містилося (в перерахунку на суху вагу) 46 кілограмів 670 грамів опію екстракційного, що відповідає особливо великим розмірам наркотичного засобу. Цю речовину мукачівський наркокур’єр мав доставити потягом “Ужгород-Харків” до Сімферополя, де її повинні були забрати спільники.
А ЩО В СУМКАХ?
“Пасту” Юрій завантажив у дві великі сумки, по 30 пакунків у кожну. Вночі на таксі дістався із села Шенборн на залізничний вокзал Мукачева, де вже збирався сідати у потяг. Однак тут його запримітив міліцейський наряд транспортної міліції. Чи то міліціонери вже мали відповідну оперативну інформацію, чи просто їм впав у вічі підозрілий дядько з двома напакованими сумками, так чи інакше, але до Юрія підійшли на пероні два працівники міліції і поцікавилися вмістом сумок. Спершу пасажир запевняв, мовляв: везе... препарат для нарощування м’язів. Коли ж йому запропонували пройти у відділок для з’ясування обставин, чоловік спробував відкупитися хабарем...
Номер не пройшов, і в черговій частині в присутності понятих міліціонери вилучили з сумки наркотичну речовину в особливо великих розмірах. За цим фактом було порушено кримінальну справу. Під час слідства та в судовому засіданні підсудний розповів, що вже кілька разів возив, на прохання якихось двох громадян Угорщини, із Закарпаття в Сімферополь “речовину для нарощування м’язів”. Про те, що насправді возить наркотики, він буцімто не знав. Запевняв також, що, сидячи на нарах в слідчому ізоляторі, він переосмислив свою поведінку і тепер не вчинив би такого злочину... Водночас один з міліціонерів, який затримував тієї ночі на пероні вокзалу Юрія, розповів у суді: затриманий зізнався у черговій частині, що везе наркотики...
НИЖЧЕ ВІД НАЙНИЖЧОГО...
У суді Юрій виправдовувався, казав, що на слизьку стежку його штовхнуло скрутне матеріальне становище. Мовляв, хотів підзаробити, бо, хоча й працює відразу на двох роботах, але грошей в сім’ї бракує, а на утриманні малолітня дитина, непрацездатна дружина та старенька мати. Обіцяв більше такого не робити.
Схоже, це вплинуло на суддю, і вона, обираючи міру покарання, призначила її нижчою від найнижчої межі, що передбачено санкцією відповідної статті Кримінального кодексу. При тому, що частина 3 статті 307 КК України («Незаконне виготовлення, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів в особливо великих розмірах») передбачає позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, суд обмежився щодо наркокур’єра покаранням -- чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна. А докази слідства про те, що підсудний вже неодноразово збував раніше у Сімферополі наркотики, виручені за чергову партію гроші привозив своїм мукачівським спільникам, за що одержував винагороду, суд не взяв до уваги як такі, що не були доведені підсудному органом досудового слідства. Як мовиться, не спійманий -- не наркоман...
Біда лише в тому, що і тих 46 кілограмів опію, з якими попався мукачівець, цілком достатньо для того, аби “присадити на голку” не одну сотню нових наркоманів. А це теж чиїсь діти...