Олег Гаваші: "Керівники областей так і не почули від прем’єра конкретних шляхів виходу з кризи"

Керівник області висловив своє бачення щодо питань, які розглядались на засіданні:

– Питання, які були поставлені на порядок денний, стосувались насамперед газових проблем, розробки спільних дій уряду і органів місцевої влади зі здійснення антикризових заходів, аналізу показників бюджету на 2009 рік, реалізації інвестиційних проектів, розвитку регіональної інфраструктури тощо, – повідомив Олег Гаваші. – Це дійсно надзвичайно актуальні проблеми як для регіонів, так і для країни в цілому. Тому керівники областей сподівались почути конкретні пропозиції уряду, однак увага Прем’єра була зосереджена не на шляхах вирішення проблем, а нагадувала хвалебну оду діяльності Кабміну в 2008 році.

    Юлія Володимирівна заявила, що у 2009 році долар має коштувати 6 гривень 50 копійок. А що робить уряд для цього, ми так і не почули. Прем’єр поставила перед місцевими органами влади завдання оптимізувати бюджетні видатки. А що оптимізовувати, якщо вже зараз виникли проблеми з виплатою зарплат, пенсій і соціальних виплат? Ми не почули конкретних пропозицій як наповнити дохідну частину бюджету і які шляхи виходу із кризи. Чому не приймаються закони по оподаткуванню, які б сприяли збільшенню надходжень до бюджетів усіх рівнів?

    Взагалі, нонсенсом було обговорювати бюджет на 2009 рік після того, як його прийняли. До речі, прийняли його без врахування пропозицій областей. Схоже, нас зібрали не для того, щоб почути, а для того, щоб черговий раз перекласти вирішення загальнодержавних проблем, створених урядом, на місцеві органи влади і таким чином зняти із себе відповідальність за наслідки.

    Скажіть, як можуть керівники областей вплинути на розв’язання газового конфлікту? Або створити у країні сприятливе інвестиційне середовище?

Уряд зробив все, щоб знищити спеціальні економічні зони, прийнявши при цьому низку законів, які ускладнили діяльність інвесторів і підірвали їх довіру до країни. Незважаючи на це, нам в області вдалось зберегти діючі підприємства з іноземними інвестиціями і навіть залучити нових. Вони тоді вижили, але зараз ситуація дійсно загрозлива. Замість конкретних пропозицій по створенню сприятливого інвестиційного середовища, уряд хоче щотижня проводити в Києві наради і пропонує губернаторам возити на них інвесторів. Невже це реально? І кому це потрібно?

Дії українського уряду і так більш ніж насторожують інвесторів, вони хочуть бачити чітке законодавство, яке б їм гарантувало стабільну роботу в країні. Не зрозуміло, чому досі не готовий пакет законів – „Про індустріальні парки”, „Про депресивні території”, „Про державно-приватне партнерство”, «Про концесії», «Про зміни до Закону України «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних економічних зон» та інші. Натомість одна з останніх «новацій»  Кабміну, яка стосувалася ввезення в країну давальницької сировини, призвела до того, що вже декілька потужних інвестиційних підприємств, які є 100-відсотковими експортерами і створили в області близько 3,5 тисячі робочих місць, планують виводити свої потужності. У структурі промислового виробництва краю вони є основою бюджетоутворення. Ми неодноразово зверталась в центральні органи влади з проханням втрутитися в ситуацію, однак урядові інституції на це не реагують.
В цій ситуації не потрібно винаходити велосипед, а запозичувати досвід хоча б наших ближчих сусідів – Угорщини, Чехії чи Румунії, де в умовах світової кризи ще більше уваги приділяють створенню сприятливого інвестиційного середовища. Конкретний приклад: одне з найбільших підприємств Закарпаття – ТОВ “Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед” – також планує перевести свої виробничі потужності до Румунії.
Що стосується інвестиційних проектів, які реалізуються за рахунок державного фінансування, то вже зараз зрозуміло, що вони цього року під великим питанням.

Область подала в Мінрегіонбуд і Мінфін пропозиції на суму 107,4 мільйона гривень щодо інвестування капітальних видатків на розвиток соціальної сфери. І вперше за останні три роки місцевим бюджетам на це не передбачено жодної копійки з державного бюджету. Це призведе до призупинення будівництва 4 об’єктів охорони здоров’я, 14 загальноосвітніх шкіл, низки об’єктів водо- і газопостачання. А також унеможливить введення в експлуатацію у 2009 році 7 загальноосвітніх шкіл на 1620 учнівських місць, лікарень більш ніж на 300 ліжок.
Крім того, ми подали в Кабмін шість інфраструктурних пілотних інвестиційних проектів, які пройшли презентацію і експертизу в Мінекономіки і Мінрегіонбуді. Серед них найважливіші: переведення на електроопалення житлових будинків, організацій, установ міста Рахів, запровадження інноваційних механізмів збору, вивозу та утилізації (переробки) сміття у Виноградівському районі, реконструкція каналізаційних очисних споруд міста Ужгорода, створення «Міжнародного аеропорту «Мукачево» шляхом реконструкції колишнього військового аеродрому, а також інші проекти. Загальна вартість всіх цих проектів – понад 1 мільярд гривень.

Так само як і на заходи по енергозбереженню, про які так пристрасно говорила Прем’єр. Якщо минулого року Закарпаття отримало хоч якусь субвенцію, то цьогоріч державним бюджетом не передбачено жодної копійки на розвиток та реформування житлово-комунального господарства. Тому викликає великий сумнів, що ми отримаємо реальні кошти на реалізацію заходів з енергозбереження. Те, що це необхідно робити, не викликає сумніву. Протягом останніх років, до теперішньої кризи, в Закарпатті постійно зростали обсяги промислового виробництва. В той же час обсяги спожитої електроенергії та газу зросли несуттєво. Одне з пояснень цього дуже просте: почали працювати підприємства транснаціональних корпорацій, які використовують сучасні енергозберігаючі технології.

Прем’єр дала доручення головам облдержадміністрацій протягом двох місяців подати пропозиції по переведенню потужностей в електрогенеруючих та побутових секторах з використання природного газу на інші види енергоносіїв. Такі пропозиції ми неодноразово подавали, але отримували нуль підтримки. Візьмімо, до прикладу, величезний гідропотенціал річок Закарпаття. І маємо величезну зацікавленість щодо цього з боку потенційних інвесторів, здебільшого закордонних. Це, без сумніву, добре. Але основним учасником реалізації цього проекту має стати держава. Облдержадміністрація замовила Генеральну схему розміщення об’єктів малої гідроенергетики на річках басейну Тиси, але необхідно прийняти і профінансувати відповідну державну програму. Наша маленька область могла б внести суттєвий вклад у зменшення енергетичної залежності країни.

На нараді звучали дуже слушні пропозиції представників областей, однак склалося враження, що ми там були більше для телевізійної картинки. Прем’єр не чула, що говорили губернатори. Діалогу, як завжди, не вийшло…

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати