Ужгородська співачка Анжеліка Коршинська стала популярною в ... Польщі

Анжеліка Коршинська в колі сім’ї

Критики захоплено відгукуються про широкий діапазон її голосу, оригінальні власні композиції та манеру виконання.

Перед співачкою відкривалася блискуча кар’єра. Досить згадати колишніх партнерів Анжеліки, які нині стала метрами української музики – той же «Скрябін» чи «Мертвий півень». І раптом – стіна мовчання. Жодної звістки про талановиту співачку протягом десятиріччя.

Я дзвоню в двері ошатного будинку в старій частині Ужгорода. Саме тут мешкає відомий лікар, колишній політв’язень, а донедавна – ще й депутат Верховної Ради Іван Коршинський. Він трохи здивований моєю цікавістю до долі середньої доньки. Витягає польські журнали з милим жіночим обличчям на обкладинках. «Це статті про Анжеліку», – ніяково каже, і ми починаємо розмову за чаркою ужгородського коньяку.

Доля в пана Івана непроста. Для того, хто відсидів у сталінських таборах і роками ходив на межі смерті й життя,  родинні цінності є святими.

Тому трьох доньок у цій сім’ї сприйняли як дар Божий. До речі, старша, Мар’яна Товт, нині є доктором медичних наук, професором, завідувачем кафедри УжНУ, а наймолодша, Наталя Сердюк, нині з чоловіком працює в Об’єднаних Арабських Еміратах.

Анжеліка і Наталка – двійнята. Між ними – усього двадцять хвилин. Ще в Ужгородському музучилищі Анжеліка вражала різнобічністю: одночасно опановувала фортепіано, вокал і композицію. Себто грала, співала і писала музику, чим дивувала навіть досвідчених викладачів.

Зі вступом до Львівської консерваторії почався зоряний час юної ужгородки. Про неї говорять, пишуть, її запрошують на гастролі в Україні та Німеччині. Здавалося, її щаслива доля визначена наперед. Але все змінила зустріч із польським журналістом Ґжеґожем Горним.

Молодий поляк був на початку гарячих 90-х кореспондентом у Львові. Чудово володів українською мовою (мама українського походження) і навіть друкувався у «Пост-Поступі». Кохання, яке спалахнуло між Ґжеґожем та Анжелікою, було таким сильним, що дівчина навіть не закінчує консерваторію. Після третього курсу ужгородка полишає всі особисті плани і переїжджає до чоловіка у Варшаву.

В одному з інтерв’ю вона зізнається: «З переїздом до Польщі я гадала, що моя музична кар’єра закінчилася. Не бачила там жодної перспективи». Починає вчити вокалу хлопців і дівчат, ставити голос уже популярним виконавцям. Так знову потрапляє в музичне середовище.

А коли на хвилі християнського навернення в Польщі у 90-х роках виникає гурт «2ТМ2,3» вона опиняється серед його учасників. Писати сучасну музику до біблійних текстів – справа не нова. Навіть знаменитий «BonyM» це робив. Але в цьому гурті об’єдналися відомі польські виконавці з різних команд.

Незвична назва «2ТМ2,3» є всього-навсього скороченим посиланням на цитату з Євангелія. Гурт, який співає релігійні тексти на музику в стилі реґі, року чи балад, дуже популярний у Польщі. Він чимало гастролює, в тому числі й за кордоном (виступав і у Львові), а концерти його навіть транслюються польським телебаченням.

У Варшаві Анжеліка продовжує не тільки співати, а й писати музику. Зокрема до біблійних псалмів, які звучать в останньому альбомі «2ТМ2,3». Під час візиту Папи Римського до Єрусалиму її музику включають як супровід до телерепортажів. А нещодавно наша землячка видала свій альбом «Янгол вогнистий» на містичні тексти польського поета Юліуша Словацького.

До слова, Анжеліка співає не тільки польською, але й українською, угорською, церков­нослов’янською, латиною і навіть на івриті. Готується до співу старогрецькою та арамейською. Запевняє, що найкраще Святе Письмо звучить в оригіналі. 

Але Анжеліка Коршинська дивує не тільки цим. Бо 37-річна ужгородка є матір’ю... п’ятьох дітей: трьох донечок і двох хлопчиків. До речі, тепер польські журналісти називають її Анжеліка Гурні або Анжеліка Коршинська-Гурні. Мабуть, тому інформація про неї так важко дістається України.

Щасливе багатодітне подружжя творчих людей (Ґжеґож є засновником і редактором часопису «Фронда», автором книжок і фільмів) має увагу від ЗМІ.

Анжеліка розповідає: «Деколи ме­не запитують: «Чи стільки дітей не обмежують мою творчість?» Адже я мала би більше часу і могла, наприклад, створити більше дисків. Але хто знає, що би було? А, може. ні. А, може, якби я мала більше часу, то нічого би не робила, лише б насолоджувалася ним. Бо люблю насолоджуватися.

Свій сольний диск «Янгол вогнистий» я почала компонувати, коли моїй третій донечці було два тижні. Каміла мала неповні три рочки, а Анна-Марія – п’ять. Пам’ятаю, що було спекотно. Ноемі спала в колисці, а я між годуванням писала музику. Відомо, що жінка після пологів є дуже вразливою. Щойно почала читати вірші Словацького, котрі підсунув мені чоловік, як відразу стала чути музику. Увесь матеріал був готовий за два місяці».

У Польщі Анжеліку Коршинську називають «голосом сходу». До речі, вона ще й перекладає і грає у виставах. Нещодавно, наприклад, озвучувала на пару з  Богданом Ступкою матеріал, який невдов­зі Музей Варшавського повстання покаже в Україні на своїй виставці.

До батьків ужгородська співачка телефонує кілька разів на тиждень. Іноді навіть консультується з мамою про справи кухонні. А раз на рік – обов’язково приїжджає до рідного міста. Цього літа, наприклад, заїхали на авто всією великою родиною.

А поміж тим пише музику і співає. Своїх дітей часто бере на концерти. Коли виходить на сцену, хтось за кулісами мусить тримати немовля на руках...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати