Карпатський біосферний заповідник пройшов шлях від перших резерватів у Карпатах до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

З нагоди цих подій 11-13 листопада у Рахові пройде міжнародна науково-практична конференція «Розвиток заповідної справи в Україні і формування пан'європейської екологічної мережі».
Виступаючи правонаступником перших природоохоронних резерватів та родоначальником Карпатського й Ужанського національних природних парків, КБЗ є одним із найважливіших форпостів природоохоронної справи в Україні та відіграє виняткову роль у збереженні природних та культурних цінностей Карпатського регіону. В його межах охороняються найбільші у Європі ділянки букових пралісів, які в 2007 році у складі українсько-словацької номінації включені до переліку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Причому, і праліси Стужиці і макросхилів Піп Івана Марамороського - перших резерватів у Карпатах, зайняли своє гідне місце серед об'єктів світової спадщини, чим підтверджується далекоглядність ініціаторів їх створення ще на початку XX століття.

У складі КБЗ знаходяться Говерла, Долина нарцисів, Центр Європи й інші унікальні об'єкти. Займаючи у межах Виноградівського, Хустського, Тячівського та Рахівського районів Закарпатської області площу 53,6 тис. га, він репрезентує усе біогеографічне різноманіття від передгір'я до субальпійської та альпійської зон Українських Карпат. У його межах охороняються 1349 видів вищих судинних рослин, 66 видів ссавців,  193 види птахів та багато інших живих організмів. Великими життєздатними популяціями тут характеризуються бурий карпатський ведмідь, рись, дикий кіт, беркут та інші рідкісні види. Зустрічається, до прикладу, і понад 80 відсотків видів червонокнижних судинних рослин, що поширені в Українських Карпатах, та всі види рослин, які охороняються в цьому регіоні Бернською конвенцією і включені до Європейського червоного списку, значна частина асоціацій із Зеленої книги України тощо.

Відповідно до концепції біосферних резерватів ЮНЕСКО, функціональне зонування його території дозволяє сповна поєднати інтереси охорони природи та збереження традиційного господарювання. І це дуже важливо, адже в зоні діяльності КБЗ розташовано 20 населених пунктів, в яких проживає близько 100 тис. чоловік, які тією чи іншою мірою потребують використання природних ресурсів. Тому багаторічна співпраця територіальних громад і адміністрації біосферного заповідника спрямована на пошук шляхів гармонізації стосунків у збереженні біорізноманіття та забезпечення інтересів місцевого населення. Робиться чимало, щоб вимоги Севільської стратегії ЮНЕСКО до біосферних резерватів, як до модельних територій сталого розвитку, стали у нашому краї реальністю.

З огляду на це біосферний заповідник, як наукова установа, приділяє чималу увагу розробці рекомендацій щодо практичного впровадження у Карпатському регіоні ідей сталого розвитку. Для цього, зокрема, було організовано серію міжнародних науково-практичних конференцій («Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку» (1998 p.); «Екологічні та соціально-економічні аспекти катастрофічних стихійних явищ у Карпатському регіоні (повені, селі, зсуви)» (1999 р.); «Гори і люди (у контексті сталого розвитку)» (2002 p.); «Природні ліси помірної зони Європи: цінності та використання» (2003 p.); «Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат» (2005 p.); «Проблеми сталого природокористування в Карпатському регіоні (екологія, освіта, бізнес)» (2006 p.); «Екотуризм і сталий розвиток у Карпатах» (2007 р.) та інші. Дуже важливо, що на одній із цих конференцій, до.речі, присвяченій 30-річчю Карпатського біосферного заповідника (1998 p.), схвалено пропозиції щодо прийняття Карпатської конвенції, яка у 2003 році підписана в Києві всіма країнами Карпатського регіону, і сьогодні працює як Рамкова конвенція про охорону і сталий розвиток Карпат.

Адміністрація біосферного заповідника стала ініціатором та учасником розробки першої в Україні Концепції сталого розвитку Закарпаття (2002 p.), Постанови Кабміну України «Про заходи щодо державної підтримки реалізації Комплексної програми еколого-економічного та соціального розвитку гірської Рахівщини на період 1998—2005 рр.», законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про статус гірських населених пунктів в Україні», «Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону», Указу Президента України «Про впорядкування гори Говерла та встановлення пам'ятного знака на її вершині» тощо.

У цьому контексті чимале значення мають також реалізовані у КБЗ проекти «Збереження біорізноманіття Карпат» (за підтримки Світового банку (1993—1997 pp.), «Створення передумов для екологічно зорієнтованого сталого розвитку гірських населених пунктів Рахівського району Закарпатської області» (за підтримки Карпатського фонду та фонду «Відродження», 1997—2000 pp.), вивчення букових пралісів Карпат (за підтримки Швейцарської наукової фундації (SCOPES) та Швейцарського федерального інституту лісових, снігових та ландшафтних досліджень, 2000—2003 pp.), інвентаризації пралісів Закарпаття (за участі Голландського королівського товариства охорони природи, 2006—2007 pp.), ознакування Закарпатського туристичного шляху та лісівничих досліджень у чорногірських монокультурах смереки (за участі українсько-швейцарського проекту FORZA, 2006—2008 pp.) та інші. Не мають світового аналогу й результати досліджень лісового факультету із м. Брно (Чехія) на пробних площах, закладених чеським професором Алоїсом Златніком на початку 30-х років минулого століття у пралісах Стужиці та Піп Івана Марамороського.

У результаті напруженої праці трудового колективу, КБЗ став міжнародно визнаним науковим та екологічним центром. Тут створено потужну природоохоронну, науково-дослідну, еколого-освітню та господарську інфраструктуру. Будучи природною лабораторією і навчальним полігоном для багатьох вітчизняних та зарубіжних наукових установ і навчальних закладів, заповідником здобуто чималий науковий результат. Так, випущено 31 том «Літопису природи», 7 монографій, 16 томів матеріалів міжнародних науково-практичних конференцій і понад 600 наукових публікацій, підготовлено десятки дисертацій, дипломних та курсових робіт.

Багато зроблено для екологічної освіти та виховання населення, розвитку екотуризму та зміцнення матеріально-технічної бази. Споруджено й облаштовано Музей екології гір та історії природокористування у Карпатах (м. Рахів), музей нарцису (м. Хуст), еколого-освітній центр у географічному центрі Європи, мережу інформаційних пунктів та еколого-освітніх маршрутів тощо. Із 1994 року видається всеукраїнський екологічний науково-популярний журнал «Зелені Карпати». Випускається також регіональна екологічна газета «Вісник Карпатського біосферного заповідника», працює власна відеостудія, публікується велика кількість статей у центральних та місцевих ЗМІ.

Для потреб працівників біосферного заповідника здано в експлуатацію 15-квартирний житловий будинок, споруджено наукові та побутові корпуси, обладнано контори, лабораторії, робочі місця забезпечено необхідним офісним обладнанням. Організовано роботу 9-ти природоохоронних, науково-дослідних відділень, 5 лабораторій, сейсмологічної станції, гербарію, бібліотеки, готелю, демонстраційних форелевого господарства та пасіки, автотранспортної, ремонтно-будівельної дільниць та інших підрозділів. Виконанню природоохоронних заходів сприяють й у доброму стані 144,1 км доріг, 354,9 км гірських стежок, 170,9 км протипожежних розривів, які утримуються заповідником. Створено майже 300 робочих місць. Щорічно надається на сотні тисяч гривень різноманітних платних послуг. Тому не випадково за досягнення у природоохоронній справі Карпатський біосферний заповідник єдиний в Україні тричі нагороджений Радою Європи Європейським дипломом (19.97; 2002; 2007 pp.).

Узагальнюючи деякі підсумки проведеної роботи, можна сказати, що перші резервати у Карпатах і КБЗ відіграють, по-перше, важливу екостабілізуючу роль, зокрема в плані виникнення паводків у небезпечному верхів'ї басейну р. Тиса, служать ядровими зонами Карпатської екологічної мережі, оберігають унікальне біорізноманіття, надають значні еко-системні послуги, зокрема постачають чисте повітря та прісну воду для населення значної частини Європи, виступають важливим акумулятором вуглекислого та інших газів, що викликають глобальне потепління на Землі. По-друге, забезпечують збереження найбільших у Європі природних цінностей - букових пралісів Карпат, які включені до переліку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. По-третє, стали основою для проведення довгострокового екологічного моніторингу за ходом природних процесів і антропогенних змін у Карпатському регіоні. По-четверте, заклали основу гармонійних стосунків людини і природи у Карпатах, сприяють збереженню унікального традиційного гірського господарювання. По-п'яте, задіяли інструменти транскордонної наукової, навчально-освітньої та природоохоронної співпраці, стали базою для реалізації демонстраційних проектів зі сталого розвитку та проведення багатьох міжнародних науково-практичних конференцій.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати