Із 24 питань, внесених до порядку денного, 21 мало земельний характер. У зв’язку з недовиконанням надходжень до бюджету в частині приватизації землі команда Сергія Ратушняка, схоже, нарешті зрозуміла, що в такий спосіб сама ускладнює і без того важку ситуацію з підготовкою міста до зими, а тому й винесла на сесію ряд пропозицій з продажу земельних ділянок. При цьому, що важливо, мером не було ініційовано жодної пропозиції щодо продажу вільних ділянок з аукціону: всі питання, по яких депутати голосували на цьому засіданні, сягають корінням ще часів мерства Погорєлова. Тобто, на цьому засіданні депутати лише дали згоду на реалізацію першочергового права орендарів на викуп орендованих земельних ділянок на підставі документів і оцінок, зроблених раніше. Причому, треба чітко розуміти, що в таких випадках вартість землі, яка визначається експертами, здебільшого є значно нижчою за ринкову. І саме в цій різниці і приховується суть як тих земельних „дерибанів”, що мали місце при попередній владі, яку так критикував Сергій Ратушняк, так і того небажання продавати землю з відкритих торгів, яке має місце при владі нинішній.
Втім, усвідомлюючи ту ситуацію, в якій перебуває Ужгород напередодні морозів, депутати (навіть ті з їх числа, які не мають особливих ілюзій щодо нинішньої владної команди і її лідера) свідомо голосували за всі без винятку винесені на сесію пропозиції: інших резервів в Ужгорода у цьому короткому часовому проміжку просто немає. А тому пропозиції проходили в майже одноголосному режимі. Окрім одного.
Втретє підряд депутати своїм голосуванням "погасили" настирливу ініціативу мера по передачі Нацбанку ласого земельного шматка на площі Народній. Тобто, під ногами у Шевченка. Однак питання, чому Сергій Миколайович так вперто проштовхує це питання, так і зависло в повітрі без відповіді. Як риторичне.
16 жовтня 2006р.
Теги: