НАПЕРЧИЛИ

Велика і Мала Доброні Ужгородського району – села з перцем. І стосується це не тільки характеру цих працьовитих сіл, що, як кажуть, традиційно між собою сперечаються, а й їхньої улюбленої спеції. «Доброньська паприка» - місцевий бренд має приємне обом селам ім’я, а віднині це ще й фестиваль. Перше «перчене» свято 12 жовтня зібрало не надто багато гостей, та що ж – зате паприки у Малій Доброні точно вистачило на всіх…

Паприку тут вирощують здавна. Кущі червоного перцю – чільна сільськогосподарська культура, а з 10-12 кілограмів плодів отримують кілограм червоного доброньського золота. На загал виходять тони… Вирощують перець переважно у Великій Доброні, а сушать і фасують – у Малій. Малодобронянин Берталон Вароді 2004-го року започаткував промислове вирощування, помел та пакування перцю. На сезон виходить зо 15 тон готової спеції. А ще чи не кожне обійстя справою честі вважає заготувати щонайменше 100 кілограмів – паприка тут є не тільки обов’язковою пряністю на кухні, а й улюбленим сімейним бізнесом. Перелік страв, які залюбки наперчує сам пан Берталон – немалий: «гол-папрікаш» (страва з риби), наїдки з курки, гуляш, рибна юшка, папрікаш з картоплею та ковбасою, сало, і радить додавати мелений червоний перець у салати.

«Фестиваль має за ціль не тільки пояснити необхідність паприки на кожному столі, а ще й залучити в Добронь туристів та навіть – інвестиції», - оповідає Емеріх Мацко, «культурник» Ужгородської РДА. Цьогоріч 12 жовтня «Доброньська паприка» відбулася вперше, а наступного року пан Емеріх обіцяє приготувати шломбуц – страву за старовинним рецептом з картоплі та, звісно, з паприкою. Сіль фестивалю – це страви з додаванням червоного перцю. Присмачується дійство й місцевим фольклором, переважно – угорськомовного населення, а не тільки пікантним ароматом наперчених страв.

Серед тутешніх пригощань чільне місце мають бограч, а ще – традиційний папрікаш із картоплі, і чірке-папрікаш. Магдалина Гіді розповідає, як зробити найпростішу угорську страву: ріжемо цибульку, і кладемо в гарячу олію чи жир, потім – паприка, яка дає темно-червоний колір, і додаємо різану кружечками або шматочками картоплю, трохи води… Чірке-папрікаш, себто страва з курки - так само, ось тільки замість картоплі – шматки сирого курячого м’яса. Ділиться й секретом: головне - вчасно додати спецію.  Кладеться паприка в жир – нагріту олію або розтоплене сало, але не тоді, коли вони шкварчать: паприку додають у зняту з вогню пательню, ретельно й неквапно розмішують, ну а відтак продовжують готувати.  Саме тоді, не перегорівши, паприка віддасть увесь колір, аромат і смак.

«У нас на підприємстві сушать перець так, аби зберігав не тільки колір, а й усі вітаміни», - нахвалює «Доброньську паприку» Берталон Вароді. Спеція і справді має багато «аскорбінки», а ще бета-каротин та вітамін Р. Недарма хтось із угорської наукової еліти, кажуть, навіть «нобелівку» дістав за вивчення поживності традиційної спеції. А радячи виробникам доброньського «червоного золота» вмістити на упаковці рецепти страв із додаванням паприки, бажаємо їм поширити закарпатські прянощі на всю Україну. І – куштуємо страви, які на фестивалі справді рясно наперчили…

Теги:

6 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати