Національний парк судиться із селянами за землю Директор парку Іван Дербак стверджує, що люди незаконно приватизували 9 га.
Парк був створений 1989 року на базі кількох лісокомбінатів. До нього ввійшли чотири села — Синевир, Негровець, Колочава, Синевирська Поляна.
— Усі землі навколо села входять у парк, — запевняє жителька Синевира Марія Субота, 75 років.— Кроме них, нема вільної діляночки. Ген, туй, під горою, наша сім’я має сінокоси. Користуєме їх уже 50 літ. Два роки тому приватизували, а парк тепер хоче відібрати.
На сесії Синевирської сільської ради депутати передали землю у власність людей. Державні акти на право власності селяни підготували в 2003, 2004 і 2005 роках. Але Національний парк звернувся до прокуратури навесні 2008-го. Справу передали в Міжгірський райсуд. Той скасував рішення сільської ради.
Іван Дербак зауважує, що керівництво парку протягом 20 років дозволяло селянам безплатно користуватися землею:
— Щороку ми зверталися до Міністерства природних ресурсів і просили дозволити людям садити картоплю й косити сіно на землях Нацпарку. Бо тут інших немає.
У судовому процесі фігурують землі Шпільки Людмили, Суботи Михайла, Суботи Василя, Скири Івана, Чуб Оксани та інших.
— У мене одна корівочка на цілу сім’ю, — зітхає Марія Субота. — Тут із трьома синами косимо три гектари для худібчини. Якщо землю заберуть — погибну із горя.
Селом ширяться чутки, що Національний парк має наміри змінити цільове призначення відсудженої землі й продати її бізнесменам зі столиці.
— Говорять, що туйки буде гірськолижний курорт, — розводить руками Юрій Нірода із Синевира.
Війт Синевира Михайло Шпілька переконує, що дирекція парку почала зазіхати на землі після того, як торік у грудні депутати районної ради визначили нові межі національного парку та населених пунктів.
— Керівники ”Синевиру” мотивують судові позови тим, що ці землі є науково-дослідні. — А тут одна псячка росте (бур’ян. — ”ГПУ”). Відібрати землю хочуть у Синевирській Поляні, Негрівці, Синевирі й Колочаві.