Власне, "Лялька" — це тонкий психологічний аналіз кризового стану молодої емансипованої жінки, досі начебто цілком благополучної. Раптом з'ясовується, що чоловік Ларисі (вона ж — Лялька) зраджує, і за мить увесь роками вибудуваний усталено-звичний світ
для неї обвалився. Найтяжчі душевні муки та духовне відродження героїня переживає в пансіонаті на березі моря із символічною назвою "Надія", куди її насилу випхала вірна подруга. І хоч у реальному житті зцілення від потужного морального удару, може, триває довше, проте факт: впадати у відчай не варто ні за яких обставин, тому лейтмотивом повісті є девіз "Надію — у кожне серце".
До речі, одна з паралельних сюжетних ліній штрихами висвітлює долю сліпої від народження дівчинки, котрій очолювана Ларисою організація намагалася допомогти відновити зір. Уже здавалося, що цього зробити неможливо, однак несподіване дещо містичне прозріння Женьки стало одним із чинників, які допомогли. Лялі повернутися до нормального життя і переконатися в немарності жіночого руху. Адже його мета — не воювати з чоловіками, а допомагати та підтримувати тих, хто цього потребує. ! як виявилося, "даюча" й "приймаюча" сторони примхою долі легко можуть помінятися місцями.
Не станемо розкривати всіх секретів книжки, де у фіналі, без сумніву, запанує "хепі енд", зауважимо лише, що її варто прочитати. Це якісна література, написана жінкою для жінок і не тільки.