Дерев’яна церква св.Василя відкривається після реставрації в закарпатському селі Лікіцари

Дерев’яна церква Василія Великого — пам’ятка архітектури. Храм звели з ялини у ХVІІ ст., через 100 років перебудували. На церкву часто приходять подивитися туристи. Раз на місяць сюди приїздить молодий священик із сусіднього села — відправляє Богослужіння.
Всього в селі на сьогодні проживає …22 чоловіка. Молодь виїхала до міст, люди старшого віку вмерли. Понад половина сільських хат пустують.
А щодо церкви, то місце під дерев'яну двозрубну церкву давні жителі Лікіцар (а судячи зі стилю будівлі, це були лемки) вибрали напрочуд вдале: в центрі поселення, на горбку. Гарне місце. Храм, оточений невеликим цвинтарем, видно майже з кожної точки малесенького села.
Дата, яку повідовляє охоронна таблиця (1748), не є остаточною і єдиною: навіть на самому храмі є ще дві цифри: 1930 (на вкритій бляхою, а не гонтом, дзвіниці) і 1980. Ймовірно, тоді відбувалися ремонти храму. Як і в тому-ж таки відбитому на міді тисяча сімсот сорок восьмому: є припущення, що храм виник на початку XVIII століття, а вже в середині століття набув знайомого й зараз вигляду.
Церква колись належала ченцям-василіанам. Зараз - селу.
Від тієї прото-церкви до сьогодні збереглися зруби стін та шатрові завершення верхів над навою, бабинцем та східним об'ємом. Зведено святиню з ялинових брусів без жодного цвяха. Кутові з'єднання виконані вирубками в простий замок з двобічним вирізом з потаємним прямим шипом.
Церква невеличка, компактна. всередині тісна-претісна: більше двох десятків віруючих там навряд чи поміститься з комфортом. Інші могли зачекати надворі: тим більш, по всьому периметру Василівської церкви проходить піддашшя, а також профільований карниз з цільного брусу. Підлога в храмі з рваних плит пісковику.
Останнім часом над церквою трудилися майстри-реставратори і наступного тижня запускають своє „дітище” в служіння.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати