Кому служили "русскіе фашисти" Закарпаття?

Степан Фенцик любив Москву, отримував гроші з Варшави і вихваляв Будапешт

Сьогоднішній спадкоємець Фенцика?
Сьогоднішній спадкоємець Фенцика?

Ні для кого не секрет, що саме на Закарпатті, напевно, довше зі всіх  регіонів сучасної України продовжувалася полеміка стосовно національної приналежності корінного східнослов’янського населення краю. Разом з тим культурна спадщина москвофільства, нехай в історичному програші, нехай „брехливого”, „реакційного” тощо, але в тій же мірі належить закарпатцям, як і більш молодий українофільський інтелектуальний доробок. Причому, як українство, москвофільський ґрунт поєднував у національному питанні прихильників цілком різних політичних ідеологій. Не були винятками й адепти фашизму (розуміємо його тут у ширшому сенсі), пік захоплення яким припав на міжвоєнний період.

Хоча й перша ЧСР, що включала Закарпаття – Підкарпатську Русь, демонстративно дистанціювалася від „нового середньовіччя” в обох формах, декларуючи демократичні цінності, крайнє праві організації все ж існували у цій країні. Саме вони наближували кінець єдиної чехословацької держави. Рецепція фашизму у середовищі тоді ще чисельних москвофілів пов’язана, перш за все, з іменем священика Степана (Стефана) Фенцика. Примітно, що для реалізації своїх честолюбних ідей він не гребував підтримкою сусідніх держав. Органічно його політична кар’єра продовжилася і після окупації Закарпаття угорцями.

Фенцик народився у 1892 році у знаній в краї родині греко-католицької інтелігенції. Будучи племінником відомого русофільського діяча Євгена Фенцика (1844-1903), і на відміну від свого родича українофіла Августина Штефана (1893-1986), Пішта на ціле життя перейняв консервативні національні переконання свого дядька. Отримавши блискучу кількасторонню освіту та ставши у 1918 р. целібатним священиком, Фенцик викладав у навчальних закладах Ужгорода. Окрім того, він відігравав помітну роль у музичному житті краю (до слова, саме Фенцик є автором музики до гімну Підкарпатської Русі). Невгамовна активність молодого клерика спонукала його шукати для себе чимраз нові й нові завдання.

У 1923 році Фенцик був біля витоків Товариства імені Духновича (повна назва - Русское культурно-просвѣтительное общество имени А.В. Духновича), - найбільш впливової москвофільської організації Закарпаття 20-30-х років. Будучи офіційно його секретарем, саме Фенцик зосередив у своїх руках реальну владу. Як представника Товариства імені Духновича, він налагодив тісні контакти із правою російською еміграцією по всьому світі. Неодноразово брав участь у різноманітних емігрантських акціях у різних державах. Після невдалої спроби у 1931 році стати Мукачівським греко-католицьким єпископом, амбіційний Фенцик повністю переключився на політику. І за „несвященицьку” діяльність навіть був позбавлений духовного сану.

Основу своєї політичної програми Фенцик, як і багато інших політиків краю, базував на критиці чехословацького уряду за невиконання умов Сен-Жерменського мирного договору про автономію Підкарпатської Русі. Однак конкретні складові його політичного світогляду формувались не одразу, а поступово рухаючись на крайній правий фланг. Оскільки Товариство імені Духновича формально було культурно-просвітницькою організацією, у 1935 році Фенцик заснував Русскую Національно-Автономную Партію (скорочено РНАП), котра стояла на радикально-націоналістичних москвофільських позиціях. Інтереси своєї партії в 1935-1938 роках Фенцик представляв у парламенті ЧСР, будучи депутатом.

Загалом у політичних ідеалах Фенцика традиційний християнський консерватизм у звичному для того часу ключі переплітався із елементами, запозиченими з італійського фашизму і німецького нацизму. Повага та любов до старої царської Росії сусідили з підкреслено антирадянською позицією. Органічно мозаїку фенцикових поглядів доповнював антисемітизм. Ясна річ, що Фенцик відмовляв у праві на самостійне існування українцям та українській мові.

Про авторитет Фенцика серед закордонних ультраправих однодумців свідчить, наприклад, той факт, що ще на початку 30-х роках він став почесним членом Російської фашистської партії Константина Родзаєвського із центром у Харбіні. У зв’язку з цим цікаво, що одна з газет, яку Фенцик видавав у 1935-1938 роках, отримала назву „Нашъ путь”, повторивши тим самим назву газети харбінських фашистів.

Природно, що Фенцикові не бракувало ворогів. За даними ужгородського історика Романа Офіцинського, у міжвоєнному часі відбулося 462 судових процеси, зініційованих як Фенциком, так і його опонентами.

Докорінні політичні зміни в європейській політиці наприкінці 30-х років ще більш розв’язали руки організаціям фашистського типу в Чехословаччині. Не були винятками й закарпатці. Головними покровителями москвофільських радикалів на Підкарпатській Русі стали Угорщина та Польща, які прагнули до встановлення спільного кордону. 

Ще в 1934-1938 роках. Фенцик регулярно отримував кошти від польського консула в Ужгороді Халупчинського. Скеровувалися вони на партійні потреби та діяльність у дусі польсько-угорського братерства. У жовтні 1938 року після знайдення точок дотику зі своїм давнім проугорськи налаштованим конкурентом Андрієм Бродієм (1895-1946), Фенцик отримав міністерський портфель у першому автономному уряді Підкарпаття. 

Проте уряд Бродія проіснував лише півмісяця. І Бродій, і Фенцик покладали великі сподівання на плебісцит про приєднання краю до Угорщини, котрий вони обоє готували. Празька влада, відчувши реальну можливість втратити підкарпатську територію, затвердили новий, українофільський по суті автономний уряд на чолі з Августином Волошином (1874-1945). Фенцик утік до Будапешту. Там він вже абсолютно відверто почав закликати до негайної зміни кордонів.   

Після Віденського арбітражу (2.11.1938), коли частина Підкарпатської Русі з її головними центрами відійшла до Угорщини, для популяризації своїх ідей Фенцик створив в Ужгороді Русскую Національную Гвардію Чернорубашечниковъ, основу якої склали колишні скаути Товариства імені Духновича. Естетика вбрання нової організації не залишала сумнівів у її підкреслено фашистській направленості. Радянський автор Д. Букович у одній зі своїх антиуніатських публікацій у характерному стилі дав оцінку складові Гвардії: „Це були синки куркулів, попів, декласованих елементів, яких очолювали уніати С. Крайняк, Б. Балецький та В. Реберка”. Швидше за все, організація грала роль ефектної свити для свого вождя. Разом з тим загони чорносорочечників дестабілізували ситуацію в Карпатській Україні, нерідко вступаючи у збройні сутички із вояками Карпатської Січі та надаючи безпосередню допомогу угорським військам. Все це робилося, як стверджували гвардійські лідери, „чтобы освободить отъ желто-синяго гнета стонущую нашу отчизну”. 

Після захоплення угорцями у березні 1939 року всієї території Підкарпатської Русі, Фенцик був призначений депутатом вищої палати парламенту Угорщини. На цій посаді він залишався аж до 1944 року. Опинившись у нових умовах, Фенцик намагався нехай у дещо видозмінених формах відстоювати свої попередні погляди, не будучи при цьому у жодному випадку прихильником мадяризації. Не перервалися також його контакти з російською еміграцією. Хоч в тому часі помітно почастішали й реверанси в бік святостефанізму. Навіть часто вживані у його лексиці прикметники «руській» і «карпаторусскій» значною мірою були розбавлені підзабутою формою «угрорусскій».

Однак Фенцик даремно добивався автономії рідного краю: його виступи з даного питання в угорській пресі залишились практично непоміченими. Пропоноване ним Карпаторуське воєводство так ніколи й не було створене. Не допомогли йому навіть впливові знайомства у вищих ешелонах влади. РНАП, яка змінила свою назву на Угрорусскую Національную Партію, у 1940 році увійшла до Угорської партії Ендре Корлата, що можна вважати за припинення самостійної діяльності цього фенцикового дітища. У 1943 році після смерті єпископа Олександра Стойки (1890-1943), Фенцик знову спробував обійняти єпископське крісло, але теж безуспішно. Цей факт ознаменував початок кінця його політичної кар’єри.

Восени 1944 року радянські війська вступили до Будапешту. Фенцик, будучи поліглотом, не знайшов іншого виходу, як влаштуватися у радянський штаб перекладачем. Важко сказати, що перед цим кроком прокручувалися у голові відомого антибільшовицького політика. На думку Івана Попа, Фенцик таким чином „искал пути соглашения с новыми хозяевами в Центральной Европе”. Так чи інакше, наприкінці березня 1945 році він був арештований СМЕРШом, а 30 березня 1946 році у відповідності до постанови Закарпатського обласного суду був розстріляний. 
  
Мимоволі доля Фенцика нагадує сумний кінець його харбінського „колеги”, згаданого вище К. Родзаєвського. 1 липня 1943 року японські власті, котрі раніше були покровителями російських фашистів, в один момент заборонили діяльність усіх їхніх структур на території Манчжурії, Китаю та Японії. Спостерігаючи за успіхами Совітів у 1945 році, Родзаєвський, який знаходився у глибокій психологічній та моральній кризі, звернувся із покаянним листом до Сталіна. Більше того, чимало мрій російських фашистів на очах реалізовувалися ними ще недавно зненавидженим сталінським режимом. Наприкінці вересня того ж року Родзаєвський переступив поріг радянського консульства у Пекіні, звідки йому не судилося вже вийти. Його було арештовано та через Читу переправлено на Луб’янку. Як і для Фенцика, Родзаєвському не знайшлося місця у післявоєнному житті: як зрадника його було засуджено до вищої міри покарання і 30 серпня 1946 року розстріляно.
  
То яким же увійшов Фенцик до закарпатської народної пам’яті? 24 лютого 1992 року він був реабілітований молодою українською державою. Напевно, тому, що у його діях було більше показовості та гучних заяв, ніж реальних кроків. Проте його могила на міському кладовищі на вулиці Капушанській, де ховали політв’язнів, до цього часу -- безіменна. Це, очевидно, є головним свідченням ставлення закарпатців до Фенцика. Зіграло свою роль і те, що питання про російськість Закарпаття вже давно відійшло в минуле.
 
„Демагог”, „авантюрист”, „агент” -- ось найрозповсюдженіші епітети, що характеризували Фенцика у післявоєнній та сучасній літературі. Не виправдовуючи ідеологічних перебільшень цього політика, варто визнати, що за машкарою по-різному демонізованих штампів „москвофіл” і „фашист” можна віднайти досить неординарного суспільно-політичного діяча. Достатньо обґрунтоване невдоволення державним співжиттям з чехами, священицьке відторгнення до атеїстичних лівих концепцій, активізація реакційних сил по всій Європі, у т. ч. й на старій батьківщині в Угорщині, і серед інших нацменшин Чехословаччини, - все це підштовхувало Степана Фенцика в обійми фашистської ідеології, тоді ще зовсім не асоційованої зі злочинами гітлерівців.

З ким же було співробітничати русофілу-українофобу за відсутності Російської імперії, як не з сусідами Підкарпатської Русі, що також не раділи зростанню українського національного руху? Тим паче, що режим Горті набагато більше відповідав консервативному гарту Фенцика, ніж декларована чехословацька демократія.

Загалом складається враження, що нині тема карпаторуського фашизму особливо нікого не цікавить. Росіяни радше націлені на вивчення фашистської спадщини безпосередньо в середовищі своєї еміграції. Офіційна українська історіографія, за деякими винятками, приділяє увагу правому українофільському досвіду Закарпаття. Русинська історична думка теж майже байдужа до „русскихъ фашистовъ” рідного краю. Білих же плям у історії цього суперечливого руху ще предостатньо.    

Міхаїл Дронов, Москва, "Український журнал"
04 липня 2008р.

Теги:

Коментарі

LSD 2014-11-12 / 14:26:52
Русини=фашиські підстилки.
Читати всім.
Из истории "руSSкого" движения в Украине, или Чего никогда не расскажет Первый Анал...
http://urb-a.livejournal.com/3618998.html

Політичне русинство, або Фенцико-бродіївські привиди на Закарпатті.
http://chtyvo.org.ua/authors/Baleha_Yurii/Politychne_rusynstvo/

X 2008-07-10 / 08:49:00
Orange. ty dazhe ne majesh svojih dumok. Yse shto ty meni pyshesh pro rozdvojennja pysaly tobi.Ja ne hochu ise povtorjaty, bo ne ljublju unyzgaty narid dazhe tebe galychanyna.A uvydemesja tam de ty hochesh i tovdy pogovoryme gy cholovik z cholovikom.Obidu za mogo mertvogo tata ja ty ne proschu, paskudo galycjka.

orange 2008-07-09 / 13:42:00
Пане Х, я такий же галичанин, як ви марсіанин. Хоча... В вашому випадку будь-які порівняння хромають, бо ви, можливо, і справді відчуваєте себе марсіанином (русинським?). І хоча раніше на "стрєлки" мене викликав пан ХУ, а тепер ви, я, розуміючи, що одним із симптомів вашої поведінки є роздвоєння особистості, все ж уточню: де ви хотіли б зустрітися зві мною, у вас в дурдомі, чи десь на цивільній території? Але в другому випадку не забудьте уточнити в санітарів, чи вони дозволять вам покинути межі території лікарні...:))))))))))))

X 2008-07-09 / 10:28:00
Orange.Znajesh galychanyne, ty na tiljko prymityvnyj, shto ne hochesja ty odpovidaty.Ty ponykaj shto pro vas molorusiv pyshe svit i pro Shuhevycha ta jogo bandytiv.I kytisj cholovik to davaj stritymesja, paskudo galycjka.

Patriot 2008-07-09 / 01:27:00
Шановні дописувачі перечитайте хоча би один раз те,що Ви пишете і можливо Вам стане ганьба.Ніхто нікого ніколи не переконае на цьому сайті.Тут миможемо тільки вислоаити свою думку.А ображати один одного не треба.Не забувайте,що наші вислолюванн читають жінки...

RUTEN 2008-07-08 / 23:35:00
Загляните на форум "Зеркала недели"

http://forum.dt.ua/ie/forums/index.php?showtopic=53341

Там почитаете про настоящих современных беснующихся фашистов русинского уклона.

:) 2008-07-08 / 20:55:00
А може Х скаже своє справжнє імя. Доки мож від страху ховатися за псевдонімом? Страуси унгварські!

orange 2008-07-08 / 17:27:00
Здоров, чмо мадяронськоє! Читай статті, які я тобі дав. Маєш інші факти - наводь. А не маєш - затчи писок. :)))))))

X 2008-07-08 / 13:58:00
Orange.Ty znovu za svoje - ljudjam golovy morochysh.Brehachu neschasnyj gakycjkyj. pryvodysh pryklady iz vashoji nacykiv presy, kotra hvalytj samogo golovnogo terorysta Malorosii mynulogo stolitja.A ko ubyv poljsjkogo ministra? A ko komanduvav golovorizamy iz "Nahtigalj" kotri u ljvovi u chervni povbyvaly profesuru Ljvivsjkogo universytetu na Jurivsjkij gori?Na komunistiv spysaty ne mozh bo jih uzhe u ljvovi ne bylo.Ony povbyvaly mnogyh do Shuhevycha. brehachu ljudy ty populjarno objasnjavutj no do tebe chudo galycjkoje ne dohodytj. Dronov napysav schto Fencyk byv fashystom, no ischto?Ko sporytj? Nyko.Jadno azh vy galychany uschytko perebrihujete.Napychatajte oryginal i konycj.Fashysty byly sered mnogyh nacionaljnostej, no do lysh vy do teper z nyh robyte gerojiv.Ne zabyvysj ozh ja na tja chekavu?za mertvogo tata mushu ty u ochy ponykaty, paskudo.

Микола Жалива 2008-07-08 / 12:10:00
Вибачте помилка.


Читати : Як Сидор доїть :)

Микола Жалива 2008-07-08 / 11:23:00
Наш народ усе бов хитрый кить мож было три коровы подоїти то доїли і четверту.

Я Сидор доїть.

:) 2008-07-08 / 07:59:00
Якась дивна дискусія: ніхто не сперечається з Дроновим, що Фенцик був фашистським апологетом на Закарпатті. Так у чому тоді річ? Чого ви пижетеся?

orange 2008-07-08 / 01:00:00
ЧИТАЙ, МАДЯРОНЕ:



Шухевич. Перший серед рівних

http://www2.pravda.com.ua/news/2008/4/25/75218.htm



Роман Шухевич: солдат

http://www2.pravda.com.ua/news/2008/4/25/75222.htm



Роман Шухевич: політик

http://www2.pravda.com.ua/news/2008/5/8/75499.htm

orange 2008-07-08 / 00:39:00
Наведи, клоуне, хоч одне свідчення вбивств...

Patriot 2008-07-08 / 00:28:00
I отримував зарпату вд Гiтлера.Вбивав блоруських жнок,старих людей дiтей,захищаючи "Велику Україну?Чи все-таки вiн захищав нiмецькi тили?Звiсно, цi данi в Вікіпедії писали самi нацiоналiсти i тому не дивно,що не написали вiдверто - вбивця, який служив нiмцям.Але це i так всiм вiдомо.

orange 2008-07-08 / 00:10:00
Ви, лжеПатріоте, в стані самостійно осягнути суть ключового речення вами ж наведеної цитати: "Шухевич погодився очолити ДУН з розрахунком, що у майбутньому Легіон зможе стати базою для формування української армії"?




Ні, все-таки розжую: він служив Україні, використовуючи при цьому Німеччину.

Patriot 2008-07-07 / 23:49:00
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії:

"Весною 1941 року Провід ОУН домовився з німецьким командуванням про вишкіл військову частину Дружини Українських Націоналістів, які мали воювати на території України проти більшовицьких окупантів за відновлення державності. Р. Шухевич погодився очолити ДУН з розрахунком, що у майбутньому Легіон зможе стати базою для формування української армії. У квітні 1941 р. він налічував 330 чоловік і поділявся на 3 сотні.




Після інтенсивного вишколу Український легіон 18 червня від'їхав до Ряшева, а 30 червня прибув до Львова, де того ж дня було проголошено Акт відновлення Української держави. Німецька влада поставилася до цього вкрай вороже. Голову Проводу ОУН С. Бандеру та Голову Державного Правління Ярослава Стецька було арештовано. У зв'язку з цим Легіон, який на той час перебував біля Вінниці, відмовився від подальшої служби в німецькій армії[27]. У серпні його зняли з фронту, інтернували й перевели до Німеччини.



Тут українських вояків реорганізували в Охоронний батальйон № 201, і за індивідуальним контрактом вони змушені були погодитися на ще один рік служби. 16 березня 1942 р. батальйон був направлений в Білорусь в околиці м. Боровки для охорони військових об'єктів та боротьби проти радянських партизанів".I це написано самими націоналістам.Упщено назву легіона,а вірніше диверсійного батальону Абера "Нахтігаль".Цікаво, кому міг служити цей батальон якне Гітлерові?

orange 2008-07-07 / 23:03:00
...Д.Домбровський, спираючись на архівні матеріали міністерства зовнішніх справ Польщі та ужгородського консульства, описує досить непривабливу картину внутрішньополітичної боротьби на Подкарпатській Русі та в Карпатській Україні. Польща й Угорщина, спільно й поодинці, через своїх людей на Закарпатті намагалися дестабілізувати політичну ситуація в краї, показати міжнародній спільноті, що Чехословаччина нездатна впоратися з управ¬лінням краєм, і тим самим пришвидшити його анексію Угорщиною та встановити спільний польсько-угорський кордон. З цією метою Польща через свого ужгородського консула завербувала до співпраці Степана Фенцика, одного з лідерів русофілів і керівника Общества ім.А.Духновича. За фінансової підтримки поляків він видавав газети, створив у 1935 році Русскую національно-автономную партію (РНАП) і проводив виборчі кампанії. Діяв за інструкціями з Варшави й мав псевдонім «Доктор Русинський». Угорська сторона теж мала свого фаворита – в особі керівника партії Автономний Землеробський Союз (АЗС) Андрія Бродія (його підпільний псевдонім, за даними чехословацької контррозвідки, «Бертолон»). За даними польських архівів, А.Бродій отримував кошти й інструкції з Будапешта, і його мета – вимога автономії, потім плебісциту і в кінцевому рахунку – приєднання Подкарпатської Русі до Угорщини. Лідери цих двох угруповань, однак, мали один до одного особисту неприязнь. Дійшло до того, що ситуацію між ними довелося вирішувати угорським і польським дипломатам на найвищому рівні. Врешті-решт Будапешт і Варшава домовилися, що Польща перестає підтримувати С.Фенцика і передає його та РНАП під керівництво угорців. Останні ж зобов’язуються зберегти політичний вплив «Доктора Русинського». 13 липня 1938 року польський консул в Ужгороді М.Халупчинський повідомив С.Фенцика, що він переходить у розпорядження Будапешта, який узявся керувати всім «русинським» політичним рухом на Подкарпатській Русі. Пізніше С.Фенцик надіслав у Варшаву план збройного повстання на Закарпатті на базі створеної ним гвардії «чорнорубашечників», але цей план серйозно не сприйняли. З іншого боку, у жовтні–листопаді 1938 року, під час угорських диверсійних нападів на Карпатську Україну, повстання «русинів» мав ізсередини організувати АЗС Андрія Бродія, але і з цього нічого не вийшло. Після захоплення Карпатської України угорськими військами у березні 1939 року С.Фенцик та А.Бродій були запрошені депутатами в Угорський парламент, а по Другій світовій війні обидва були страчені радянською владою.

http://www.zakarpattya.net.ua/loadnews.asp?id=21043&np=1

orange 2008-07-07 / 23:00:00
Глупий лжеПатріоте, в цивілізованому світі це загальновідомий факт: українські націоналісти не викидували руки вперед при привітанні, як нацисти, а Шухевич не був на службі у Гітлера.

Patriot 2008-07-07 / 22:17:00
Цимбора В.П. Не у всіх є можливість прочитати "Український журнал", і тому Вам валике спасибі за викриття фальсификації.Це вже стало традицією для сучасних захисників українства.Так,Фенцик не однозначна політична постать. Він бачив свій шлях незалежності свого краю,часом не зовсім зрозумілий як для його сучасників, так і для нас. Але українсйкі націоналісти використовують кожну можливість для приниження русинської свідомості.Хіба не українські націоналісти викидали руки вверх и вперед як німецькі фашисти?А хіба не герой України Р. Шухевич був на службі у Гітлера?

НОВИНИ: Соціо

11:22
/ 1
Підтверджено загибель Михайла Бадиди з Демечів на Ужгородщині, який понад рік вважався зниклим безвісти
22:39
/ 2
На Запоріжжі поліг Петро Ганич з Кам'яниці Оноківської громади
22:00
/ 4
Командир "Граду" з позивним "Ісус"
17:33
/ 5
У Лютій Костринської громади згоріли будинок і трактор
11:12
/ 2
Чехія допоможе звести реабілітаційний центр в Ужгороді
22:04
Протягом минулого тижня в Ужгороді народилося 53 малюків, у Мукачеві – 34
12:40
/ 1
У 9 закладах Закарпаття можна отримати безкоштовну медичну допомогу при інсульті
11:25
/ 19
В Ужгороді сквер міської лікарні реконструюють і облаштують за 40 млн грантових гривень
17:48
На Закарпатті у березні 2024 року порівняно з груднем 2023 року ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 1,4%
17:12
Цьогоріч у березні на Закарпатті ціни зросли на 0,7%
11:09
В Ужгороді "комунальні" повідомлення про порушення ПДР залишатимуть на авто у червоних зіп-пакетах
10:51
22-річного Івана Бориса з Заріччя, якого з серпня 2022 року вважали зниклим безвісти, зустрінуть і поховають у понеділок
22:15
/ 2
Стало відомо про загибель в лютому під Авдіївкою Віталія Старости з Великої Копані Виноградівської громади
11:36
У Тересві попрощаються з полеглим Героєм Михайлом Руснаком, що більше року вважався зниклим безвісти
22:27
В Ужгороді попрощалися із полеглим Героєм Олексієм Кобцем
15:44
На Закарпатті в теплицях почали збирати ранню картоплю
15:34
/ 1
Юрій Лущай з Краматорська, що поліг на Донеччині і похований у Великих Лучках, був істориком і відомим вікіпедистом
11:33
/ 1
На Сумщині поліг Василь Цинканич з Бегендяцької Пастілі Великоберезнянської громади
10:56
На війні з росією поліг Олексій Кобець з Ужгорода
19:16
/ 1
На Закарпатті військовий уник реального покарання за переправлення "ухилянта" через кордон
15:47
/ 9
У Буківцьові на колишній Великоберезнянщині створили новий монастир УПЦ Московського патріархату
11:17
/ 1
Дубівська громада сьогодні попрощається з Василем Скрипником з Красної, що загинув ще в травні 2022-го
22:28
/ 1
На Запоріжжі поліг Іван Гецко з Кушниці Керецьківської громади
18:31
На Сумщині загинув Михайло Мегеш з Великих Ком’ят Виноградівської громади
11:22
В Ужгороді у неділю відбудеться благодійний забіг під сакурами
» Всі новини