
В асортименті інструментів, представлених у каталозі магазину Парк Плюс, існує чіткий поділ на два технологічні табори: прихильники "механіки" (традиційна шпора, комбінований каток) та адепти "електрики" (електронавощувачі). Що краще обрати, щоб рамки служили роками, а не перетворювалися на купу воскового брухту після першої ж відкачки?
Цим інструментом користувалися ще наші діди, і він досі залишається популярним на невеликих пасіках. Механічний навощувач (шпора) являє собою зубчасте коліщатко з канавкою посередині, закріплене на ручці. Принцип дії базується на поєднанні тиску та тепла: коліщатко нагрівають у гарячій воді (або на спиртівці) і з силою прокочують по дроту, покладеному поверх листа вощини.
Однак цей метод має суттєві недоліки, які часто призводять до псування матеріалу:
Ризик "гільйотини": Потрібно ідеально відчувати силу натискання. Натиснеш занадто слабо — дріт не заглибиться у віск і згодом відстане ("зіграє"). Натиснеш занадто сильно — гаряче колесо проріже лист вощини наскрізь, розділивши його на смужки. У таких місцях розриву бджоли згодом прогризають дірки вздовж дроту, псуючи товарний вигляд стільника.
Нестабільна температура: Метал швидко холоне. Початок дроту вплавляється добре, а кінець — вже ледве чіпляється. Доводиться постійно гріти інструмент, що сповільнює роботу.
Вердикт: Шпора підходить для аварійного ремонту рамок прямо на точку (де немає електрики) або для пасік до 10-20 вуликів, де швидкість не є пріоритетом.
Сучасний стандарт професійного бджільництва — це електронавощування. Цей прилад працює на основі закону Джоуля-Ленца: через дріт пропускають електричний струм низької напруги (зазвичай 12-24В). Оскільки сталевий дріт має опір, він миттєво нагрівається по всій довжині одночасно.
Процес виглядає магічно: ви кладете лист вощини на лекало, зверху кладете рамку з дротом і торкаєтеся контактів. Дріт нагрівається і під власною вагою (або легким натисканням скла) плавно занурюється у товщу воску. Як тільки ви розмикаєте контакт, віск холоне і намертво "замуровує" дріт всередині.
Переваги електричного методу:
Монолітність: Дріт опиняється всередині листа, запаяний з обох боків. Така рамка стає армованою конструкцією, яку майже неможливо зруйнувати механічно.
Швидкість: Процес займає 3-5 секунд на одну рамку. За вечір можна підготувати сотні рамок без втоми в руках.
Стерильність: Короткочасний нагрів дроту додатково дезінфікує зону контакту.

Часто новачки скаржаться: "Купив електронавощувач, а він палить вощину!". Проблема зазвичай не в приладі, а в матеріалах. Для коректної роботи електронавощувача критично важливо використовувати дріт з нержавіючої сталі (марки AISI 304).
Чорний метал має інший опір і схильний до окислення. Іржа працює як ізолятор, створюючи зони перегріву (де вощина плавиться до дірок) і зони холоду (де дріт не вплавляється). Нержавійка забезпечує рівномірний прогрів і чистий різ. Також важливо використовувати якісний блок живлення з регулюванням потужності (або захистом від короткого замикання), щоб адаптувати силу струму під різну товщину дроту.
Вибір інструменту — це питання масштабу вашого бізнесу.
Якщо ви пасічник вихідного дня і вам потрібно навощити 50 рамок на рік — звичайна латунна шпора впорається із завданням, і це буде найдешевшим рішенням.
Якщо ваша пасіка налічує 50+ сімей, а час — це гроші, інвестиція в електронавощувач окупиться за один сезон. Ви отримаєте ідеально рівні стільники, які не обірвуться при першій же кочівлі по ґрунтовій дорозі.