Формат і розмір плитки — одні з найпотужніших інструментів дизайнера, які допомагають змінювати пропорції кімнати, напрямок погляду й відчуття простору. При купівлі матеріалу важливо враховувати не лише колір, а й те, як саме розмір елементів виглядатиме в конкретному інтер’єрі. Якщо плитка для стін підібрана влучно, її вертикальні й горизонтальні ряди гармонійно впишуться в загальне оформлення кімнати. Окремі формати кафеля по-різному взаємодіють зі швами, освітленням і меблями. Тому не зайвим буде ознайомитися з рекомендаціями, які допоможуть ефективно використовувати розмір на користь приміщення.

Форма плитки визначає геометрію поверхні та можливість застосування різних технік укладання. Типи матеріалу, що використовують у житлових і комерційних проєктах:
мозаїка (маленькі квадрати або шматочки) — створює детальну фактуру й підходить для зон з вигинами або акцентних вставок;
класична квадратна плитка — універсальна, надає чітку сітку, проста в укладанні;
подовжені «цеглинки» — візуально витягують стіни або підлогу, гарно виглядають у шаховому або зсувному шві;
плити великого формату — роблять поверхні монолітними, зменшують кількість швів і створюють відчуття простору;
вироби з особливою геометрією (ромб, шестикутник, асиметричні модулі) — допомагають зонувати приміщення, додають в оформлення індивідуальності.
При виборі формату плитки для стін чи підлоги варто враховувати пропорції кімнати, склад стін і бажану кількість швів.
Кожен спосіб укладання трансформує сприйняття розмірів приміщення. Наприклад, вертикальне розміщення плиток візуально підіймає стелі. Також важливі товщина шва і колір затирки. Тонкі малопомітні стики створюють цілісну поверхню, а контрастні — підкреслюють задану геометрію візерунків.
При укладанні плитки можна експериментувати з напрямками. Діагональне розташування приховує нерівності підлоги або стін, а звичний «шаховий» або «в’язаний» шов додає акуратності. Тут потрібно передбачити технологічні прозіри для деформацій і сумісність формату плитки із плінтусами й порогами. Додатково враховують те, що колір затирки може візуально змінювати розмір окремих фрагментів. Теплі або світлі відтінки роблять шви менш помітними, холодні й темні, навпаки, їх акцентують.
Великі плити підвищують вимоги до підготовки основи для укладання. Щоб уникнути повітряних кишень, поверхня повинна бути рівною, а кріплення — надійнішим. Монтаж великоформатної плитки зазвичай потребує профільних інструментів і досвідчених майстрів, через що вартість роботи підвищується.
Також при транспортуванні та зберіганні виникають додаткові витрати. Великоформатні елементи важче обережно переміщувати, тож це впливає на логістику проєкту. При пошкодженні заміна однієї плити може бути дорожчою та технічно складнішою, тому про запас матеріалу варто подбати заздалегідь.
Дрібна плитка створює відчуття деталізації. Вона пасує до малих кімнат, де хочеться акцентувати певну зону. Великі формати додають повітряності та гарно комбінуються з нейтральними палітрами, які не перевантажують візуальне сприйняття.
Колір і текстура повинні влучно взаємодіяти з розміром. Глянцеві поверхні підсилюють рефлексію світла на великих плитах, тоді як матові фініші пом’якшують контраст і краще приховують недоліки підготовки поверхні. Масштаб плитки варто узгоджувати з розмірами меблів та елементів інтер'єру. Дрібний модуль краще поєднується з легкими й витонченими предметами, а великі плити — з масивними меблями та відкритими просторами.
Аналіз пропорцій кімнати, тестування зразків плитки та консультація з майстром допоможуть уникнути помилок і досягти бажаного візуального ефекту. Пам’ятайте про запас матеріалу й плануйте шви як частину дизайну, а не випадковий технічний елемент.