Закарпатське село Лисичове "фестивалило", наповнившись звуками етномузики і перегуком ковальських молотів

Ковалі працювали біля єдиної у Європі діючої водяної кузні, яку селяни називають "гаморою". Вода гірського струмка крутить велике дерев'яне колесо, що приводить у дію важкий молот... Так було тут сто років тому, так є й тепер. У святі взяли участь і фольклорні колективи із Закарпаття та сусідніх областей.

Водяні кузні є і в інших країнах, та лисичівська - єдина з них діюча. Її назву пояснюють по-різному: мовляв, від роботи кузні завжди було багато шуму-гамору в селі, звідси й - "гамора". Є й такі, що вважають: назва походить від прізвища австрійського інженера Гамора, який мав колись на Закарпатті кілька підприємств, у т.ч. й кузню в Лисичовім.

Нині старовинну водяну кузню орендує місцевий приватний підприємець. Він охоче демонструє роботу гамори туристам, які чи не щодня навідуються в село. Бувають і гості з Австрії, які залюбки знайомляться з кузнею, створеною їхнім співвітчизником, спостерігають, як із допомогою 150-кілограмового молота виковуються селянські сокири чи сапки. При бажанні можна замовити підкову на щастя. Принаймні раз на рік у гаморі виковують невеликі підкови, які дарують на удачу випускникам місцевої школи.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати