Потрапляння українського нападника Артема Довбика у список номінованих на Золотий мʼяч-2024, та його 29-те місце в голосуванні, безумовно, гучна подія для вітчизняного спорту футбол, однак подібне трапляється не вперше.
Усі ми чудово знаємо, що найголовнішу індивідуальну нагороду у світі футболу українці отримували тричі: Олег Блохін у 1975 році, Ігор Бєланов - у 1986 та Андрій Шевченко - у 2004. Сьогодні пропонуємо згадати й тих хто був номінований на нагороду, проте в підсумку не отримав її.
Юрій Войнов був першим з номінованих на Золотий мʼяч українців. У 1959 році він посів 12-ту позицію в опитуванні. Відзнаку здобув завдяки виступу за київське "Динамо" на чемпіонаті світу 1958 року, де став першим українцем, що вийшов на поле у складі збірної. Півзахисник провів на полі всі 5 матчів турніру.
Анатолій Бишовець у сезоні 1966 року забив 21 гол у 36 матчах, а "Динамо" здобуло чемпіонський титул СРСР. Загалом Бишовець чотири рази ставав чемпіоном країни разом із "біло-синіми". У 1967 році він посів 15-те місце в опитуванні, набравши 5 балів.
Володимир Мунтян - легендарна постать для київського "Динамо". На його рахунку майже 400 зіграних матчів за столичну команду, 7 титулів чемпіона СРСР, а також перемоги в Кубку володарів кубків і Суперкубку УЄФА. У 1969 році, забивши 10 голів у 34 матчах, Мунтян зайняв 23-тє місце в опитуванні FF, набравши 1 бал.
Євгена Рудакова вважають одним із кращих воротарів в історії "Динамо". Він майже повторив шлях свого одноклубника Мунтяна у здобутих титулах, проте номінувався на Золотий мʼяч двічі. У 1971 році Рудаков посів 12-те місце з 6 балами, а наступного року – 18-те, набравши 1 бал.
Леонід Буряк отримав номінацію на престижну нагороду під час одного з найуспішніших сезонів для "Динамо". У 1975 році він зайняв 23-тє місце, набравши 2 бали.
Олег Протасов У 1985 році Олег Протасов провів винятковий сезон, забивши 45 голів у 43 матчах за "Дніпро". Це досягнення не залишилося поза увагою організаторів престижної нагороди, і Протасов посів 7-ме місце.
Павло Яковенко був ключовим гравцем другої великої команди Валерія Лобановського. Він, як і інші зірки "Динамо", здобув Кубок володарів кубків у 1986 році і виграв усі трофеї клубу в 80-х та 1990 році. У 1986 році Яковенко номінували на "ЗМ", де він отримав 3 бали й посів 21 місце.
Анатолій Дем'яненко - один із кращих захисників свого часу, зіграв майже 450 матчів за "Динамо" і здобув 13 трофеїв на клубному рівні. Він виграв молодіжне Євро-1980 і взяв "срібло" на Євро-1988. У 1985 році Дем'яненко був номінований на "ЗМ", посівши 29-те місце з 1 балом, а в 1988-му – 13-те місце з 3 балами.
Олег Кузнецов став одним із чотирьох "динамівців", номінованих на "ЗМ" у 1988 році, посівши 11-те місце з 4 балами. Наступного року, після успішного виступу на Євро-1988, він зайняв 17-те місце з 2 балами.
Олександр Заваров - один із атакувальних півзахисників, отримав увагу після переходу з "Динамо" до "Ювентуса". У 1988 році він посів 8-ме місце з 5 балами, а в 1989-му – 23-тє місце з 1 балом; уперше був номінований у 1987-му.
Олексій Михайличенко - ще одна зірка "Динамо" тієї епохи, здобув 41 бал і 4-те місце в 1988 році, а в 1991-му зайняв 21-ше місце з 1 балом.
Олександр Шовковський - один з останніх яскравих вихованців Валерія Лобановського, а нині наставник "Динамо". У 1999 році його включили до списку завдяки видатним виступам у Лізі чемпіонів. Того сезону "Динамо" зупинилося за крок від фіналу, поступившись у напруженій боротьбі німецькій "Баварії".