Пістрялівська РЛС як наочний приклад вітчизняного марнотратства

Між тим, експерти назвали РЛС одною з найбільших втрат для системи безпеки сучасної Росії. Сьогодні тут панує зловісна тиша, котру час від часу порушує стукіт кувалд, якими місцеві жителі розбивають приміщення у пошуках металобрухту.
ЩИТ «ІМПЕРІЇ ЗЛА»
Будівництво радіолокаційних станцій у Радянському Союзі почалося у другій половині 50-х років минулого століття, коли дві світові наддержави озброїлися першими міжконтинентальними балістичними ракетами. РЛС мали стати надійним захистом кордонів від таких ракет.
У СРСР станції розмістили вздовж кордону. Потужну систему протиракетного захисту на території Закарпаття (на зміну морально і фізично застарілій РЛС під Мукачевом «Шипка»), почали будувати у 80-х роках. У 1989 році у приміщеннях Пістрялівської РЛС почали монтувати інженерне устаткування. Під час будівництва об’єкту місцевим жителям говорили, що тут буде… макаронна фабрика. Словом, вішали локшину на вуха майже у буквальному розумінні. Коли про військове призначення незрозумілої для громадськості новобудови стало відомо достеменно, місцеві жителі влаштували масові акції протесту. У народі вперто ходили чутки, що на секретному об’єкті будуть навіть випробовувати ядерну зброю… Достовірною є інформація, що випромінювачем і антеною РЛС мала стати задня стіна будівлі. Довколишні озера служили б джерелом води для охолодження систем станції.
Першими на сполох забили дві мукачівки – активістки ГО „Зелений світ” Євгенія Деркач та Любов Караванська. У період перебудови в результаті акцій протесту влада створила спеціальну комісію, до складу якої увійшли науковці з Академії наук СРСР. Вони дійшли висновку, що електромагнітне випромінювання РЛС не матиме шкідливого впливу на навколишнє середовище і на здоров’я людей. Тим не менше, такі висновки не переконали громадськість. Під час перебування на станції тодішнього керівника Закарпатської області М.Волощука і голови наукової комісії СРСР Є.Веліхова, розлючений натовп перекинув транспорт, що супроводжував поважних осіб. Акції протесту у Мукачеві відбувалися щодня. Тодішній керівник області М.Волощук організував обласний референдум з приводу експлуатації об’єкту. Наймасовіша акція протесту відбулася 29 травня 1990 року, коли мукачівці перекрили залізницю. Сесія облради, між тим, прийняла рішення про припинення будівництва. Міліція перекрила доступ до об’єкта військового транспорту. У серпні 1990 року всі роботи на станції припинилися.
ПІСТРЯЛІВСЬКИЙ ХМАРОЧОС ЗБЛИЗЬКА
Пістрялівська РЛС мала 14 поверхів над землею і, подейкують, стільки ж під землею. Донедавна цю будову було видно з траси, що веде з Мукачева до Іршави. Сьогодні грізну споруду з дороги не видно - її «понизили» до 9 поверхів. Але вона і тепер вражає своєю могутністю. Сюди може проникнути будь-хто - охорони немає. Проте 9-поверховий «монстр» не є порожнім. Тут все як у класичному фільмові жахів - відчувається чиясь присутність. Люди у приміщенні колишньої станції таки дійсно є - чи вони бомжі, котрі знайшли собі тут притулок, чи працівники підприємства, яке отримало дозвіл проводити демонтаж об’єкту, чи місцеві жителі, котрі шукають тут металобрухт, – нам з’ясувати не вдалося. Найвірогіднішою є остання теза: на прилеглій території припарковані старенькі «Москвичі» - авто тих, хто перебуває у руїні РЛС.
Ми піднялися з першого поверху на останній сходами з відчуттям, що сходи можуть обвалитися будь-якої миті. На долівці валяються уламки бетону та пластикові пляшки. На стінах видно написи на кшталт «ДМБ-1980». На окремих стінах навіть збереглася нумерація поверхів. У перекриттях – численні дірки. Хто їх пробивав, невідомо. Між поверхами – величезний квадратний отвір - очевидно, колишня шахта ліфта.
Спустившись із верхнього поверху на 4-ий, побачили гурт людей, які копирсалися в купі з металобрухту. А ще, на іншому поверсі, знаходимо чиюсь курточку, пляшку «Живчика» біля неї та буханець хліба. Словом, ознаки життя. Десь вдалині чується гуркіт кувалди, якою щось розбивають.
Щоб знайти вхід до підземної частини комплекс, пробуємо спускатися вниз. Втім, зробити цього не вдається. Шахта ліфта, що, очевидно мала доходити і до нижніх поверхів, повністю завалена будівельними сміттям, яке скидали, коли демонтували верхні поверхи.
Обійшовши довкола будівлі, побачили чи не єдину частину комплексу, в якій є опломбовані залізні двері. Щоправда, паперовий аркуш, як опломбували вхід, розірваний. На ньому стоять підписи представників СБУ, МВС та Пістрялівської сільради. Опломбування датується 18-им березня цього року.
Як розповів "ФЕСТу" голова Пістрялівської сільради Іван БИСАГА, у приміщенні є цех, призначений для зберігання і обробки вугілля. Пан Іван сказав, що не знає, де вхід до підземної частини об`єкта. Натомість говорить про речі більш актуальні: сільрада до руїни РЛС не має жодного відношення. Так само, як і сільський бюджет не отримав жодної копійки від демонтажу станції. І.Бисага каже, що добре пам`ятає 1990 рік, коли односельці мітингували проти експлуатації об`єкта.
ТУТ МІГ БИ БУТИ ОРИГІНАЛЬНИЙ ТУРКОМПЛЕКС
Єдине, для чого руїни Пістрялівської РЛС стовідсотково придатні сьогодні, то це для зйомок фільму жахів на зразок «Штольні» чи кримінального бойовика про «розборки» лихих 90-тих. Під час блукань закинутим приміщенням до вас мимоволі прийде думка: а чи нема посеред уламків бетону чийогось черепа - адже це могло бути ідеальним місцем для з’ясування стосунків мукачівського криміналітету 90-их років. Втім, не будемо думати про найгірше…
Те, що діючої РЛС тут немає - звичайно, неймовірно великий плюс для нашого екологічно чистого краю. Але разом з тим, якщо у спадок від СРСР нам будівля-гігант таки дісталася (скільки ж сюди було вкладено грошей і праці!), то багатоповерхівка цілком підійшла би для розташування в ній водночас і готелю, і торгово-офісного центру, і житлового будинку - площа приміщення дозволила б тут поселитись усім. І це без врахування площі підземної частини. Свого часу була ідея створити тут тюрму. Але сьогодні маємо те, що маємо: чи то реконструкція приміщення, чи то його повний демонтаж - але тепер все це потребує значних фінансових вливань.
У 2003 році сесія облради прийняла рішення про передачу Пістрялівської РЛС у комунальну власність міста Мукачева. Міськвиконком уклав угоду з підприємством «Дон-лом», яке мало виконувати демонтаж станції. Підприємство є акціонерним товариством закритого типу, воно юридично зареєстроване у Донецьку. У документі про його діяльність значиться, що підприємство здійснює обробку металевих відходів та брухту чорних металів. Очевидно, що саме ця фірма і демонтувала верхні поверхи РЛС. Згідно з угодою між Мукачівським міськвиконкомом та Мукачівською райдержадміністрацією, 30 відсотків коштів від демонтажу станції мало перераховуватися у бюджет району. Згодом сесія Мукачівської міськради створила комісію з питань визнання доцільності перебування у власності територіальної громади міста незавершеного будівництва майданчика №1 Пістрялівської радіолокаційної станції.
Що буде з напівзруйнованим приміщенням Пістрялівської РЛС, побачимо у найближчому майбутньому. А поки що зловісна тиша і відчуття закинутого світу, як у фільмі жахів, продовжує охоплювати як навколо приміщення РЛС, так і у його середині.

Теги:

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати