Сепаратисти чи патріоти – роздуми про поводирів закарпатського русинства та їх патронів

Димитрій Сидор

Яка мотивація їх дій та в чиїх інтересах вони надривають свій голос - задають запитання думаючі закарпатці - громадяни незалежної України. Невже є патріоти на закарпатській землі, які не думають про свій "жеб" та не прагнуть добратися до владного корита? Можливо і є, але їх мало, і вони мовчать, прагнучи чесною працею зберегти та примножити багатства рідного краю.
Досить влучно пише про лжепатріотів русинський письменник Володимир Фединишинець "… не треба брати огляд на самодурство міні- лідерів. Бо єдному ся снять даремні талярі, другий творить русинські малоефективні міні центри…Інший пише молитву за Україну, а православним кадилом помахує у бік Кремля – мавзолею. Іще котрийсь за прикладом Української народної ради пробує творити русинську. Але то не є найгірше. Мож би било і угорську, словацьку, румунську, швабську, жидівську…".

Сидор Димитрій – голова Сойму підкарпатських русинів, священик, журналіст, українофоб, який називає себе русином. В Інтернет – мережі можна знайти дуже багато цікавого про московського батюшку – підполковник колишнього КДБ СРСР, полковник – ФСБ чи іншої бе-бе-бе Росії, член масонської ложі, який в інтересах останніх (краще б братів росіян) проводить діяльність спрямовану на відокремлення Закарпаття від України з тим, щоб в подальшому передати її в руки міжнародного масонства. Заяви про історичну любов і єдність з Російською Федерацією - це є чиста брехня, яка здійснюється ним виключно задля залучення коштів …. ні не будівництва Православного Собору, а власної хати (вже третьої) по вул. Володимирській, що в обласному центрі. Знаючі люди кажуть, що він отримав від Росії, русинів Північної Америки та Європи, 9 мільйонів еврів, з яких 3 мільйони відкат, 3 – витратив на власні потреби та всього 3 – на будівництво Собору. Ледь не забув – батюшка купив також апартаменти в м.Празі.
За організацію приїзду Посла Росії в Україні Черномирдіна В.С. в область та публічну "челобитну" (послані попередні донесення про "бідарства" русинів в рахунок не беруться) до батюшки царя - президента В. Путіна, вже перехована відповідна сума з багатьма нулями на рахунок о. Димитрія в "Мосгорбанку".
Про те, скільки отримав "лаве" отець Димитрій за Декларацію та анти – русинську провокацію в Москві, страшно подумати. Однак, нехай йому буде на хосен та використає брудні гроші на богоугодні діла.
Батюшка дуже професійно вміє зіграти на протиріччях та мати з цього неабиякий матеріальний зиск. Так, незважаючи на те, що де – юре, керівником т.зв. Координаційної Ради Русинів Закарпаття є депутат, голова НРРЗ Євген Жупан, де – факто - Д.Сидор. Останній підступно штовхає Є.Жупана на здійснення кардинальних дій – проголошення незалежної держави (за прикладом Косово), створення військових формувань з числа молодих русинів, русинської партії тощо. При цьому Сидор Д.Д. як справжній єзуїт, намагається зіграти на його людських почуттях та кинути Закарпаття у вир дестабілізації та хаосу в інтересах однієї з масонських лож США.
В ефемерній Пудкарпатській державі бачить себе президентом (священик Августин Волошин був президентом, а о. Димитрій чим гірший?) та по сумісництву патріархом Помісної православної церкви Пудкарпатії.

Жупан Євген – депутат, номінальний керівник Народної Ради Русинів Закарпаття. Чим "дохтори" не такі, чому і вони не можуть використати русинство собі та власній "файті на хосен". Чесний і порядний "фатюв", який дуже хоче перебрати лаври від "май шустрого" та головного русина Пудкарпаття Сидора Дмитра. Грає так, як треба і тільки тому хто більше платить. Дуже любить похвалитися знайомством із знаними в українській державі краянами, однак стоїть йому поїхати за кордон, як починає заявляти перед могучими русинами американтошами, що йде "великими темпами асиміляція, українізація. Особенно тревожним є українізація церкви, найбулше греко-католицької. У школах наші діти не мавуть возможность учитися свою русинську історію, культуру, обичаї – тут тоже йде посилена українізація. Продовжують завозитися у наш край на руководящі посади люди із інших областей України, не позиравучи на то што таких кадру є доста із числа корінних національности што проживають у рідному краї" (з виступу на 9 Світовому Конгресі Русинів в Румунії).
В Русинії буде головним доктором, благо конкурентів з числа русинів у нього поки - що на горизонті нема.

Туряниця Іван – пинзіяш, проффесор, колишній голова Тимчасового уряду Пудкарпатської Русі, який будувався за принципом, "я, ты, он, она – вместе целая страна". Після слідства, живе в "еміграції" (на мадярах чи словаках) та чекає свого часу, коли сурми заграють. Чиї - без різниці, лиш би заграли. Ходить з поклоном до мадярів та просить: дайте форинти, багато форинтів, а я віддам клаптик "Сріберної Землі".
На Словаках дуже любить попити пиво з найбільшим "меджинародним" русином Павлом Магочієм та поговорити, де і скільки можна вкрасти грошей та як просльозити американтошських руснаків та розвести на "доляри".
За те, що "биват" (живе) за кордоном – мріє стати міністром "іностранним".

Шарга Михайло – досить поважний чоловік у віці із варіша, якому сняться лаври май великого ніж всі русинські сподвижники борця за історичну правду (читай проти возєднання з ненькою Україною). Не дивлячись на клятви у відданості Димитрію Сидору, любить інколи за "американтошські пеньонзи" отримані від Магочі та Чепи, налити такого бруду на русинського духівника (Сидора), що аж …аж… аж.
Під час проведення зборів русинів та членів організації Закарпатське народне об’єднання, в приватних бесідах з місцевими газдовами, М.Шарга, як Ленін з броньовика проголошує: вся влада русинам, але земля та мінеральна вода – любимим спонсорам. Так що, русини, хочете їсти - напийтеся води.
М.Шарга - голова обласного товариства "Знання", русин, "права та ліва рука" "товарища" капітана М.Бурака, за звичкою, яка залишилася з радянських часів, любить писати статі про любов до рідного краю в ідеологічному дусі. Незважаючи на це, люто ненавидить "совєтів" (читай росіян) за "освобождєніє" Пудкарпаття та думає, як повернути "время вспять". Думи мої думи горе мені з вами….. .
У Пудкарпатській Русинії, хоче очолити крісло "докус" головного глашатая (читай Геббельса).

Гецко Петр – наш фатюв з Іршавщини, однак за час свого навчання в Московії став імперським патріотом. Нині очолює організацію "Зайнятість" та "Русиніяінформ", засновник ряду сайтів в Інтернет - мережі. Дідове русини, з технікою на Ви, а він пише, пише і пише. Однак чомусь лиш під псевдонімами. Важко відвикнути, звичку важко викорінити !
Офіційно ніде не працює, рахується безробітним, однак живе дай боже. Можливо тяжко робить на лугоші…? Ні, дуже часто мінять російські рублі на ненависні гривні. Так само як і пензіяш Бурак, їздить до білокам’яної за подачками, які з часом треба буде відробити.
Він є єдиним молодим русином так, що чекає його крісло міністра молоді та спорту.

Бурак Микола - керівник Закарпатського народного об’єднання (Субкарпатія), колишній працівник служби зовнішньої розвідки Росії, після виходу на пенсію повернувся на Закарпаття, з тим, щоб будити русинів, як Герцен декабристів, а також отримувати преміальні за антинародну діяльність. Про русинів згадує лише тоді, коли дається команда "фас" та фірми, які він очолює не дають дивідендів (нічого, незабаром їх активізує перевірка податкової).
Невдовільнившись лаврами "куклукскланівця", який люто ненавидить тих хто прийшов чи планує прийти до нас із-за Карпат, марить стати на захист всіх знедолених слов’ян та для цього реанімувати русинську партію на яку падатимуть рубльові дощі.
Не забуває рідну Московію, щомісяця їздить в білокам’яну для отримання вказівок, як на словах допомогти русинам, особливо заробітчанам, яких як рабів експлуатують російські олігархи - малі та май великі.
Хоче очолити безпеку в ефемерній Пудкарпатській державі, однак має серйозних конкурентів.
Р.S. Одне забули русинські вороженьки, що історія не терпить радикалів та провокаторів. Згадайте революцію у Франції та жовтневий переворот у Росії. Є над чим задуматись.

Теги:

46 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати