Першим прийшов підприємець Василь Галаговець. Він має 5 камійонів, непогано почав свій бізнес, але йому вкрай необхідна земля під базу. Та й не лише під базу. У нього троє дітей, хотів би ділянки для них під забудову.
Анатолій Черниченко обіцяв допомогти, та й сільський голова Тетяна Михайлівна не заперечувала. Лише зауважила, що землю будуть просити у місцевого господарства «Еліта».
Земельне питання було одним з основних на цьому прийомі. Ціла делегація'у складі депутатів сільради та мешканців села категорично вимагала розпаювати землі «Еліти» та роздати мешканцям села. Люди просто погано поінформовані: земля «Еліти» поки що розпаюванню не підлягає, бо це державне підприємство належить Академії наук (керівництво в Києві), отже і долю земель вирішуватимуть у столиці.
Прикро, що нема порозуміння між сільрадою і місцевим господарством, адже спільними силами можна було б багато чого зробити. Що стосується районної влади, то вона, образно кажучи, палок в колеса сільському самоврядуванню не ставить. Навпаки, сприяє розвитку бізнесу на селі. Так, звернувся член виконкому місцевої сільради Олександр Андрусь з проханням надати йому в оренду землю біля в'їзду в село - дали без усіляких зволікань. І користь від цього, безперечно, буде, бо тепер на цьому місці люди (свої чи чужі) зробили справжнісіньке сміттєзвалище, а прибирати нікому. Буде стояти тут торгова точка - буде навколо порядок.
Бібліотекар Ганна Гаврик попросила налагодити роботу маршруток, бо їздять рідко і сісти в них практично неможливо, а чопські взагалі не зупиняються.
Люди говорили також про потребу замінити сільський старий трансформатор на новий; слід перенести зупинку автобуса, бо тепер вона коло школи, а це вкрай небезпечно; треба розширяти дитячий садок: дітей у селі багато, і це радує. У 2006 році у Ратівцях народилося 10 малят, наступного року - вже 23, а цього року хрестини вже справили у 6 сім'ях. Село має майбутнє і від місцевого самоврядування багато залежить, щоб воно було з великим потенціалом.