У Закарпатському обласному краєзнавчому музеї відкрили виставку з музейної колекції ікон "Святий Миколай Чудотворець"

Традиція почитання, а отже і традиція іконографії святого Миколая на українських землях бере свій початок ще з часів офіційного прийняття християнства у Київській Русі. Св. Миколая зазвичай зображають у повний зріст, сивим і високочолим, що символізує його мудрість. Він має коротку бороду і єпископське облачення. У руці святий тримає відкрите або закрите Євангеліє. Особливо цікавими є його житійні ікони. Традиція зображення сцен із життя святителя з'являється у XI ст., а до XIV ст. ікони Миколи Чудотворця з житійними клеймами вже були широко поширені на Балканах, в Італії та на Русі.

На виставці представлена одна з найгарніших ікон, яка вражає своєю піднесеністю і святковістю, ікона “Св. Миколай Чудотворець з житієм”, виконана невідомим майстром у XVIII ст. Тут іконописець досяг образності завдяки використання яскравих фарб, сусального золота, багатої орнаментики, гравіювання. Уся площина ікони  зайнята зображеннями: у центрі ікони змальовано поставу Миколая поясну, без головного убору, у червоній фелоні з зеленим омофором. Правою рукою святитель благословляє, а у лівиці тримає відкрите Євангеліє. Обабіч німба св. Миколи ми бачимо поясне зображення Ісуса Христа і Богородиці. Традиційно вважається, що зазначений вид зображення вказує на події Першого Нікейського собору (325 р.)., звідси й назва події - “Нікейське чудо”. Існує декілька версій-обґрунтувань з’яви «Нікейського чуда» на іконах св. Миколая. Одна з них походить із житія святого, коли йому перед Першим Вселенським Собором, який відбувався у Нікеї, являються Ісус Христос, який подає йому Святе Письмо, і Богородиця, яка тримає омофор. Таким чином вони благословили Миколая та правдивий захист віри. Так цей сон потім і закріпився в іконографічній традиції як «Нікейське чудо», що є неодмінною ознакою образу св. Миколая. У верхній частині ікони обабіч Миколая зображують до пояса (у хмарі чи без) Ісуса Христа й Богородицю зі Святим Письмом і омофором відповідно. Навколо образу Миколи відображено 12 житійних сюжетів, що ілюструють перекази про життя та чудеса Миколая Чудотворця.  Житійні клейма можна об'єднати в три основні групи: дитинство Миколи Угодника (народження, навчання грамоті), посвячення в духовний сан (дияконський, ієрейськеий та єпископський) та допомога в різних обставинах життя.

Інші ікони, ХІХ – початку ХХ ст., представлені на виставці, демонструють подальші образно-художні зміни, що складаються в ікономалярстві від середини XVII ст. Деякі з них захищені окладами. Сьогодні вже важко точно встановити, коли почалося саме явище одягання ікон в оклади, але відомо, що вже у ХІІ ст. оклад став вважатися окремим видом прикладного мистецтва, набувши своїх самостійних рис, традицій, можна сказати, канонів, правил. Для ранніх окладів характерно те, що вони закривали фон ікони, сам Святий був повністю видимий, у  пізніший час оклад залишав для огляду того, хто молився, тільки лики Святих та їхні руки, і в такій традиції оклад зберігся до наших днів. 

Навіть невелика кількість ікон “Св. Миколай Чудотворець”,  представлена на даній виставці вперше, доводить, що у зображенні св. Миколая знайшла втілення всенародна любов до Святителя, який отримав після смерті широку популярність, славу і честь у всьому християнському світі. 

Св. Миколай – якщо можна в цьому випадку вжити слова І. Франка – це святий «з вершин і низин», для вершин і низин. І цю унікальну новозавітню чесноту якнайкраще підкреслює традиція іконографії Миколая Чудотворця. 

Тимчасова камерна виставка триватиме до 14 лютого 2022 року.

Теги: ікони, виставка, музей, Миколай

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати