— Пані Галино, видавництво «Знання» в основному готує підручники та посібники для вищої школи. У чому його переваги?
— Головна перевага - рівнева. Видатися у «Знанні» престижно, це означає автоматичне визнання цінності й непересічності підготовленої науковцем праці. Це по-перше. По-друге, наше видавництво працює так, як працювали видавництва у старі добрі часи. Тобто, бере на себе всі витрати по виданню книги, її продажу і навіть платить авторам солідні гонорари. Та й наші тиражі не можна порівняти з тиражами регіональних видавництв.
— Але ж раніше всі точні науки викладалися російською. Цей багаж залишився в підсвідомості багатьох, відчужував від рідної мови...
— До російської термінології звикли як викладачі, так і студенти. А саме підручник, саме те, якою мовою і як він написаний, - один із важливих чинників збереження мови. Якщо на лекціях студент чутиме гарну, живу українську мову, якщо українською прочитає підручник, він вже не говоритиме російською і поза стінами навчального закладу. Бо це буде здаватися неприродним. Але для того, щоб сталося саме так, мова підручників має бути бездоганною. І разом з тим - цікавою, насиченою.
— Хоч цікаво, бездоганне мова - це актуально для всіх видавництв.
— В Україні все ще триває дуже погана тенденція - видавати все, що приносить автор. Дуже неприємне враження справляють неграмотні тексти. Видавництва плутають поняття «новаторське» і «просто невправне». Часто під гаслом «молоде, обдароване» виходять не найкращі тексти. Це погана послуга видавництв цим самим «молодим і обдарованим». Адже якщо з цього юного таланту колись вийдуть люди, він буде соромитися перших своїх книжок.
— А як шукаєте авторів?
— Та ми не маємо відбою від охочих. Хоч автор підручника, як ви самі розумієте, мусить мати звання не нижче кандидата наук. Підручник має бути прорецензований трьома науковцями. Якщо автор - доктор наук, рекомендувати книгу повинні два доктори наук. А от подальшу долю рукопису визначає вчена рада у Києві. Адже графоманів вистачає як в літературі, так і в науці. Тому тільки впевнений у собі науковець не боїться вийти на український ринок.
Звичайно, рівень підручника чи посібника повинен бути високим. Бо наукові книги рецензуються ще більш прискіпливо, ніж художні. Та й ми зацікавлені, щоб книга, яку підготували, добре продавалася. Тому для нас актуальні тільки ті тексти, які потрібні вищій школі.
— Ви кажете щоб книга продавалася. І це при зруйнованій мережі книговидання?
— Книгорозповсюдженням займається ціла команда представників нашого видавництва, які працюють вже майже в кожній області України. Так само ретельно проводиться маркетинг.
Були часи, коли не вистачало навчальної літератури з аудиту. Зараз, до прикладу, великий попит на підручники та посібники з економіки та права, мовознавства. І, звичайно, правознавство, інформатика - це ті напрями, які розвиваються, де весь час відбуваються зміни. Але у нас, в нашій філії, можна не тільки видати книги, а й замовити їх для придбання. Адже раніше фахівці часто їздили за ними на книжкові форуми у Львів, Київ. Минулого року наше видавництво було презентоване на «Ужгородському книжковому Миколаї».
— Як, до речі, виникла ідея саме ужгородської філії «Знання»?
— У нас студентське місто, маємо інститути та університети. Але йдеться не тільки про наш край, а про цілий регіон - Франківщину, Буковину. Ужгородська філія виникла, аби полегшити регіональним науковцям доступ до видання своїх праць. Адже найближча, львівська, філія, що працює четвертий рік, до речі, вже теж перевантажена. «Знання» - одне з найстаріших українських видавництв і одне з найбільших. Причому воно постійно, навіть у часи економічних негараздів, працювало без зривів. Тому досвід у видавництва величезний. Про рівень свідчить і той факт, що жоден підручник чи посібник у нас не виходить без грифів Міністерства освіти і науки України.
— А що на підході за першою ластівкою?
— Ось-ось мають вийти в світ підручник «Політологія» М.Вегеша, Ю.Остапця та авторського колективу, навчальні посібники «Сучасна українська літературна мова» Наталії Венжинович та «Судові правоохоронні та правозахисні органи України» О. Семерака. Готується до видання навчально-методичний посібник з вищої математики «Математичне програмування та елементи варіаційного числення» авторів Ф.Ващука, О.Лавера, Н.Шумило. Всі названі автори - науковці наших закарпатських вищих учбових закладів.
— Пані Галино, але і у вас неабиякий редакторський багаж. Яка різниця між попереднім досвідом роботи і тим, який започатковуєте зараз?
— Ми все тут, на Гойди, 8, починали з нуля. Як у побутовому плані, так і в виробничому. Фахівцям довелося освоювати нові комп'ютерні програми, з якими працює видавництво «Знання», нові підходи та прийоми праці. На щастя, ми з цим успішно впоралися. Адже у нашій філії працюють такі досвідчені спеціалісти, як Микола Дем'ян та Марина Шкі-ря, що мають великий досвід видавничої роботи. А Микола Дем'ян ще й знаний не лише в нашому краї, але й за його межами, книжковий дизайнер. Тож розробляє й обкладинки для наших підручників.
А загалом, якщо видавництво відчуває себе потужним, впевненим у своїх можливостях, зовсім інші стосунки і в колективі - людяні, довірливі. Наші працівники відчувають себе матеріально захищеними.