На дільниці Сянки – Мукачево електричка зійшла з рейок через падіння каміння з го...
На російській Курщині поліг Іван Пукіш з Сускова Полянської громади на Мукачі...
У зіткненні Audi A6 та автобуса Mercedes-Benz у Березові на Хустщині загинула 22-річна водій...
Затримано співробітницю УжНУ, яка за $4000 хабаря влаштовувала "студентську" від...
Депутата Батрина, який підірвав гранати на сесії Керецьківської сільради, зас...
На Закарпатті викрили злочинну групу, яка за хабарі "списувала" "ухилянтів" з в...
На дільниці Сянки – Мукачево електричка зійшла з рейок через падіння к...
Угорське питання: із глухого кута – та в новий рік
Як рік, що минає, вплинув на проблеми у стосунках Угорщини та України й чи чекати потепління.
Під кінець 2019 року говоримо з угорцями та регіональними політологами про те, як рік, що минає, вплинув на “угорське питання”. Чому одні його називають роком затишшя в дипломатичному герці двох держав, що в принципі добре — адже краще затишшя та вичікування, ніж скандали і взаємні звинувачення? І чому другі, навпаки, вважають 2019-й роком провалу угорської політики, невтілених надій і незіграних надто великих ставок на Зеленського? А треті в цей час зазначають, що угорське питання зайшло в тупик — і то так, що конфлікт ані вирішити, ані продовжувати. Відповіді на ці питання шукав кореспондент Укрінформу.
Що це таке "угорське божевілля" і до чого тут Україна?
Напередодні католицького Різдва на Закарпатті провели зустріч (традиційну, можна сказати, бо вже вдруге) з Іштваном Грежею, уповноваженим угорського міністра, відповідальним за розвиток співпраці Саболч-Сатмар-Березької області та Закарпаття. Грежа — один з основних угорських високопосадовців, що напряму опікується Закарпаттям (наприклад, курує програми фінансування, презентує передачу медобладнання, відкриває відремонтовані за кошти Угорщини соціальні будівлі, перерізає стрічки на відкритті пам'ятників визначним угорцям на Закарпатті) й часто тут буває.
На зустрічі Грежа присутній разом із генконсулом в Ужгороді паном Йожефом Бугайлою, формат зустрічі — прес-сніданок — передбачає розмову про все, і дипломати справді відповідають на всі прямі й непрямі запитання українських медіа. Говоримо про наболіле — про складні стосунки між Україною та Угорщиною. Уповноважений називає їх підвішеними: “Те, що ми бачимо зараз у стосунках: фактично, усі чекають, а великих змін у політиці не відбулося ні в одній столиці”.
Іштван Грежа кілька разів повторює, мовляв, тішиться з того, що то не його парафія – вирішувати ці стосунки. “Я в дуже хорошому становищі, бо не мушу коментувати так звані міждипломатичні відносини між Києвом і Будапештом. Чорнову роботу ми залишаємо для дипломатів, а я — на тій стороні, де сонце світить”.
Хоча складні відносини впливають і на його “парафію”: уповноважений зазначає, що в Україну важко перевозити гуманітарну допомогу (“У Будапешті в холодильниках вже кілька місяців зберігаються вакцини, які ми не можемо завезти в Україну”), також говорить про черги на кордоні (“Те, що ми сьогодні маємо на кордоні — це не по-людськи”), про перевірки угорських посадовців і чиновників з Берегівщини (“Ми повністю надали матеріали СБУ щодо фінансування угорців Закарпаття за програмою Егана — думаю, що час зняти так звані «сепаратистські окуляри» з очей СБУ”) і небажання Києва розв’язувати питання з новими пунктами переходу на кордоні (“Під будівництвом нових пунктів переходу Україна розуміє відкрити КПП на день села під фестиваль — а ми розуміємо так, що побудували інфраструктуру, відкрили і доробляємо до кінця”).
Звісно ж, говоримо про освіту. Пан Грежа притримується відомої угорської лінії, мовляв, Україна повинна забезпечити права угорської меншини на навчання рідною мовою на тому рівні, що існував до 2017 року (“Не можна відбирати уже набуті права, а новий закон саме це робить”).
При цьому, до речі, Грежа зазначає, що Будапешт фінансує на Закарпатті курси української для представників меншини, за рік їх закінчили 600 закарпатських угорців.
Окремо Іштван Грежа каже про очікування зустрічі Зеленського та Орбана (“Я часто зустрічаюся з Віктором Орбаном, і можу сказати, що він мало котрій з інших країн відкривається, але Орбан чітко заявив, що відкритий до зустрічі із Зеленським будь-коли”).
Загалом, Грежа максимально відвертий і відкритий з українською пресою — дипломат жартує, робить ліричні відступи та порівняння. Деякі западають у пам'ять. Ну, наприклад: “Угорщина завжди любила Україну і буде любити й далі, навіть якщо Україна цього не хоче”. Прикметно, що Грежа відповідає на деякі питання як уповноважений міністра, а іноді — сам так каже — як угорець.
Під кінець розмови не витримую й запитую, чи насправді в Угорщині так вже сильно бояться асиміляції Україною закарпатських угорців, як про це говорять.
Грежа посміхається і відповідає:
- Ми не асиміляції боїмося, ми боїмося міграції угорців з їхніх споконвічних земель. Ну і ще одне, може, за ці слова мене й поб'ють самі угорці, але я не надто вже й сумую через тиск на меншину і те, що забирають початкові права. Ми держава з 1000-літньою історією, у нас були часи і тиску, й асиміляції. Угорська душа така, що коли чинять найбільший тиск, до угорської нації приходять і проявляються її найкращі якості. Тому, якщо українська влада захоче асимілювати угорців, це навпаки дасть поштовх до об'єднання та розвитку. Це такий угорський менталітет, “угорське божевілля” – назвімо це так.
Ось так закінчується розмова з уповноваженим. Підсумую її ще однією фразою Грежі. Хоч як там складалася б ситуація, зазначає він, найважче в стосунках між Україною та Угорщиною буде відновити довіру. “Якщо дійсно Україна серйозно думає про інтеграцію до ЄС, вона повинна мати добрі стосунки з Угорщиною!” – каже Грежа наостанок.
"Угорське питання" зайшло в глухий кут: ані вирішити, ані далі ним маніпулювати
Після зустрічі з паном Грежею ми спитали у фахівців, що вони думають про “угорське питання” і попросили розставити акценти з огляду на рік, що минає, і прогнози — щодо року наступного. Ось що нам розповіли.
- Так зване «угорське питання» актуалізується на Закарпатті час від часу, з особливою гостротою це відбувається з моменту ухвалення закону “Про освіту”. Інколи це питання свідомо чи несвідомо підігріває Будапешт, інколи так само свідомо і несвідомо — Київ, часом – точно свідомо – місцеві закарпатські політичні гравці, які прагнуть цим зманіпулювати, – коментує ситуацію політолог, аналітик з “угорського питання” Дмитро Тужанський. – Так само свідомо «угорське питання» на Закарпатті загострює Росія – чи через теракти (ми пам'ятаємо підриви офісу Товариства угорської культури в Ужгороді), чи через інформаційні операції.
До речі, раджу звернути увагу на те, кого насамперед згадував Володимир Путін на прес-конференції після саміту в Парижі, відповідаючи за запитання про мовні права нацменшин в Україні, – відразу після російськомовних українців, яких Кремль так прагне захистити, Путін, на жаль, згадав угорців. В останні кілька років уже очевидно всім, що Росія намагається маніпулювати «угорським питанням» в Україні, прагне зіштовхнути лобами двох сусідів.
Що ж до чергової актуалізації «угорського питання» на Закарпатті за останній місяць (у грудні випливали окремі взаємні звинувачення щодо встановлення у Берегові кінного пам'ятника угорському князю, культовій історичній особі Ференцу Ракоці ІІ, також неоднозначно сприйняли посилене патрулювання Нацгвардії, яка прибула в Берегівський та Виноградівський райони області — ред.), то, на щастя, це скоріше збіги, ніж чийсь план.
Водночас, легковажити цими збігами не варто, бо це є черговий доказ того, що українсько-угорські відносини переживають неймовірну кризу. І той факт, що це питання не так багато людей беруться коментувати, свідчить, що «угорське питання» зайшло в глухий кут – не видно, ні як його вирішити, ні як можна ним далі маніпулювати.
Тому ось ми маємо зараз таку дивну ситуацію: з одного боку – наявність конфлікту між Києвом і Будапештом, з іншого – начебто затишшя та вичікування. Є великі сподівання на зустріч на найвищому рівні, мовляв, якщо Володимир Зеленський та Віктор Орбан зустрінуться, це чи не миттєво вирішить усе!
Така зустріч справді важлива і без неї нічого не буде, але вона може змінити хіба що напрямок розвитку двосторонніх відносин – від подальшого конфлікту до певної нормалізації. Але ця зустріч точно не вирішить того масиву проблем, які ми маємо у двосторонніх відносинах. Для цього потрібен не лише час, а й щоденна наполеглива робота технократів з української та угорської сторін, – зазначає Дмитро Тужанський.
"Рік поразок, або як не виправдала надії надто велика ставка на президента"
- Найперше, на що треба звернути увагу, коментуючи так зване “угорське питання” у ситуації, яка склалася наразі, — це на ключову помилку угорської політики в регіоні та, схоже, в Україні в цілому: при зміні влади у період президентських та парламентських виборів угорці зробили надто велику ставку на Зеленського. Були переконання, що прийде новий президент і поскасовує усе, що було прийнято за попередника. Цю надію активно плекали. Але ставка не зіграла, – каже політолог Михайло Шелемба. – Маємо тепер, як наслідок, те, що угорці вперше за останні роки не мають свого депутата у ВР. Також зі зміною влади в регіоні вони втратили потужну підтримку на місці в особі голови ОДА Геннадія Москаля. Відтак, весь вплив, який залишився зараз в угорської громади на Закарпатті, — це облрада, каденція якої добігає кінця, та місцеві ради. Був іще голова ОДА Ігор Бондаренко (кілька днів тому звільнений президентом), який не тільки не став лобістом угорських інтересів, він прямим текстом одразу позначив свою позицію в угорському питанні як державницьку.
Якщо говорити про політичну ситуацію в угорському питанні загалом на всеукраїнському рівні, треба зазначити, що з українського боку було взято курс на пониження градусу напруги. Як наслідок, український медійний простір став менше реагувати на заяви Будапешта про блокування зустрічей щодо НАТО. Є офіційна реакція МЗС на певні висловлювання — але немає контрзаяв, відкликання дипломатичних представників, медійних скандалів тощо, як це було ще рік тому. І, якщо оцінювати це усе з точки зору політики, — це добре, бо немає зайвих емоцій. Нема майданчика, де би звучали та розкручувалися усі ці взаємні звинувачення.
Хоча з точки зору збереження добрих стосунків — це погано. Бо має бути діалог, а поки що його нема.
Нині є великі очікування від зустрічі Орбана із Зеленським. При сигналах з угорської сторони про те, що вони готові домовлятися про зустріч будь-коли, з української сторони неактивно, загалом, реагують на пропозиції зустрічі з угорцями на найвищому рівні, мовляв, для української держави зараз є більш нагальні питання. Тому можна сказати, що “угорське питання” відсунулося. Держава демонструє те, що стоятиме далі на своїх позиціях щодо закону “Про освіту”.
Угорська громада та політичні представники меншини тим часом втрачають свій вплив на Закарпатті, у політичному сенсі угорці зараз перебувають у хаотичному стані й поки що не видно шляху, як рухатися далі.
Наступний рік у цьому сенсі буде знаковим, бо йдуть місцеві вибори. Якщо угорці й там втратять свою “золоту карту”, – невідомо, як складатиметься ситуація у регіоні. Тому для угорців надто важливо налагодити в регіоні співпрацю між угорськими партіями КМКС та УНДР. У них є певний розкол, і наразі об'єднатися — це головне, аби розкол не спрацював проти політичної ситуації. Як воно у них вийде, будемо дивитися протягом наступного року, – каже політолог.
"На українському рівні "угорське питання" нині підвішене"
- Перше, що треба зауважити наразі, говорячи про так зване “угорське питання” – це те, що той конфлікт, який розпочався в 2017 році, на жаль, триває, і поки що якихось помітних шляхів для виходу з нього не видно, – вважає політолог, доктор історичних наук Ігор Тодоров, заступник голови Координаційної ради Громадської ліги «Україна-НАТО». – Це пояснюється цілою низкою причин – тим, насамперед, що були підписані закони “Про освіту” й “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, які викликали нерозуміння у кількох наших сусідів. Якщо з Польщею та Румунією справу вдалося владнати, то з Угорщиною конфлікт продовжується у вигляді блокування засідань комісії “Україна-НАТО”. Загалом, перші місяці нової влади вселяли оптимізм, що питання вдасться вирішити. Практика довела, що не вдається. Наші угорські партнери не проти переговорів, доповнень, роз'яснень, але вони ставлять одну умову: перед цими переговорами повернути усе, як було. Це означає перегляд відповідних законів, що очікувано викличе суспільний резонанс, а враховуючи турборежим, у якому працює ВР — до перегляду законів справа просто не доходить.
З іншого боку, через це складається враження, що владу не дуже турбує, що вже два роки через позицію угорського уряду не може зібратися комісія Україна-НАТО і все лишається у підвішеному стані.
Між Україною та Угорщиною нині є чинний договір про дружбу. Саме з цією країною, зазначу, ми підписали цей договір першими. Цікаво, що там є положення про те, що сторони не мають і не будуть мати територіальних претензій одна до одної. Це унікальна річ — коли констатується не лише актуальний стан речей, але говориться і про те, що він не порушуватиметься у майбутньому. Але в тому ж договорі є зобов'язання України забезпечувати освіту мовою етнічної меншини і, в принципі, треба зазначити, що держава Україна виконує ці зобов'язання: має угорський факультет в УжНУ, надає ліцензію на освітні послуги Угорському інституту імені Ф.Ракоці у Берегові. Але виникає питання, як ці права захищатимуться державою надалі, коли повністю будуть імплементовані закони про освіту та мову.
Словом, ситуація справді складна.
Хоча треба сказати, що ці питання в перспективі будуть вирішені так само, як вирішені з угорською іредентою у Румунії, Словаччині, де також є угорська меншина, яка споконвічно живе на цих землях. Зараз якихось особливих проблем стосовно угорців у Словаччині та Румунії немає, бо всі ці країни є членами ЄС та НАТО, більш того, входять у Бухарестську дев'ятку і працюють разом у контексті безпеки. Тому можна прогнозувати, що й у нас ці питання будуть зняті, але тільки тоді, коли ми теж увійдемо в НАТО. Але щоб це зробити, нам треба зняти угорське вето.
Усе вищесказане стосується всеукраїнського виміру “угорського питання”.
Якщо говорити про місцевий вимір, то тут питання болюче. У Києві досі немає адекватного розуміння того, що відбувається на Закарпатті, й тому нагнітається провокаційна складова. Вкотре підіймаються питання про те, що угорці візьмуть і відокремляться, що меншина на Закарпатті виступає за приєднання до Угорщини тощо. І хоча експерти сотні разів пояснювали, що це неможливо за визначенням, є певні політичні сили, які в обох країнах ці питання постійно реанімують.
Усі ми спостерігали, як під час парламентських виборів улітку угорські високопосадовці продемонстрували безпрецедентне втручання у внутрішню політику України: у відповідних округах на Закарпатті проводилася агітація за участі міністра МЗС Сіярто. Хоча це, зрештою, не допомогло, і чи не вперше за останні десятиліття етнічні угорці не представлені в нашій ВР. На майбутнє Україні варто залучити досвід країн у ЄС, де етнічні меншини мають гарантоване місце у ВР. Так, це дорадчий мандат, але це гарантія представництва меншини в найвищому органі влади.
Ситуація зі зміною влади на Закарпатті теж вплинула на місцевий вимір “угорського питання”. Гаряча підтримка угорської політики колишнім головою Закарпатської ОДА Москалем, численні угорські фестивалі, заяви змінилися на майже протилежне ставлення з боку наступного очільника адміністрації Ігоря Бондаренка. Його вислів в інтерв'ю Укрінформу про угорську меншину викликав обурення угорців, хоча з політичної точки зору колишній уже голова ОДА був абсолютно правий, бо всі громадяни України — це українці. Я б сказав, що в угорців Закарпаття існує болісне і не зовсім адекватне сприйняття дій та заяв української влади — навіть коли нічого подібного не робиться, їм видається, що утискають угорську громаду.
Для того, аби надалі таких моментів не виникало, владі на місці варто вести тісніший діалог з угорською меншиною, підкреслювати наміри про дружні стосунки та, звісно, нейтралізовувати випади з боку центральних медіа, які час від часу беруться судити про угорське питання. Тут варто брати приклад з роботи нашого посольства в Угорщині на чолі з Любов’ю Непоп, яке проводить дуже розумну національну політику, – сказав Тодоров.
Тетяна Когутич, Фото Сергія Гудака, Укрінформ
Ділитись
На головну
Версія для друку
ПереслатиДодати коментар
Коментарі
сорри 2020-01-09 / 03:52:50
Magyar-Hun Хоть убити? О_о
Magyar-Hun 2020-01-09 / 00:55:54
Хоть убейте: я обажаю украинцев. И евреев, и естонцев, и англичан, и виетнамцев, и попуа!
Пітю 2020-01-04 / 12:12:33
Апелювання до Адміна - правила порушення коментування. Коментар видалено. Адмін
111 2020-01-01 / 12:20:25
Ви виставили фотку не того Михайла Шелемби :) У публікації фото також нашого земляка гендиректора ПрАТ ДАТАг
руп
Справедливість 2019-12-30 / 22:59:11
Декому завжди все не таким буде. Прибрешуть, якщо вигідно буде.
Volodymyr Krasnoholovets 2019-12-29 / 22:41:47
Україна - це древня назва центральної землі (ядра), яка формувала культуру і розвиток суспільства. Утримувачами і носіями тої древньої ведичної культри були рахмани, або жерці, волхви з варни укрів. "укра" - це з санскриту "ук" - промінь, "ра" - сонце. "їнь" - це відоме нам від інь та янь, тобто, "їнь" - духовна сила. Отже,
Україна = промінь сонця духовної сили.
Саме з цієї центральної землі - Північного Причорномор'я - розходилися племена в усі боки і навіть американське плем'я Команчів виводить себе з цієї землі. Плем'я слов'ян відоме, як поляни, жило вздовж Дніпра, а також пішло і до Балтійського моря. Жерці укри були, мабуть, перш за все при полянах. В Німеччині й досі є Укердорф, Укермарк і т.д. В Русі з 12-го сторіччя жерці укри почали формувати Україну надаючи духовний центр цій землі русів. Тобто, вони забажали утвердити навіки цю землю, як священну для всії народів, які з неї вийли на всі сторони світу починаючи ще від прадавніх часів. Отже, "українець" - це не національність, а людина, яка живе в ядрі духовних знань. Моя національність - русин і в той же час я є українець бо живу в цьому ядрі цивілізації з духовною силою (шаную духовне ядро цивілізованого людства і підтримую його життєдіяльність). Але основою українства є, звісно, таки русини, бо вони ж одвічні мешканці цієї землі (хоча спочатку ми усвідомлювали себе, як аратти ще 8000-5000 років тому, затим стали оріяни, потім - анти і т.д. аж поки не стали русами і далі - українцями).
Край - це частина, наділ; наприклад, дієслово украяти - відрізати частину/шматок. Тоді слово “край”, якщо прикласти санскрит, можна пов'язати з частинкою сонця, тобто, промінчиком. Отже, край - це частина, наділ, наріз.
Volodymyr Krasnoholovets 2019-12-29 / 22:34:46
Слово "Русь" походить від санскритського "радж" - бик; в глибоку давнину, 9-6 тисяч років тому, якщо плем'я мало биків (корів, биків) - таке плем'я було племенем заможних людей - це була основа добробуту. Коні були приручені пізніше. Тому люди з биками стали раджи (в Індії й нині раджа - поважна заможна особа), а на наших землях це слово звучало як раси, руси. Тоді загальна назва таких племен в яких були руси стала Русь. Люди стали русами, русаками, русинами. Існує нав'язана Москвою гіпотеза, що цивілізацію нам принесли варяги і назвали нашу землю по-своєму Русь. Але те, що варяги тут ні до чого, випливає безпосередньо з "Велесової книги" - там є згадки про Русь, Руськолань, Руськолунь ще з перших сторіч нашої ери. Там же є згадка і про Карпатську Русь/Русколань, яка була заснована вихідцями з Тавриди десь 3000 років тому. В Тавриду прийшли Кіммерійці 3200 років тому. Кіммерійці - це союз слов'янських племен в якому основу становили повертальники з Пенджабу. Цей союз сформувався на лівому березі Дніпра навпроти гирла ріки Рось. Далі Кіммерійці пішли на південь на чолі з батьком Ором. Вони зайшли на півострів і назвали його Таврида бо там було багато диких биків - таврів (або турів). В Тавриді вони заснували одразу два міста: Росія (нині там якась Керч) та Сурож (нині там якийсь Судак). Вочевидь, назва Росія дана в честь місцевості де формувався Союз - басейн ріки Рось. Вже з Карпат слов'яни розслелялися скрізь по Європі, зокрема прийшли до острова де нині Велика Британія і там вони розповіли місцевим, що основа суспільства - це Говерла, бо вона над усім і все контролює (нині в образі говернора скрізь по світу). Крім того, основу британців також становлять слов'яни, бо на той острів прийшло племя бритих людей, яких всі й почали називати бритами.
Отже, Росія - це басейн ріки Рось. А тоді росіяни - то мешканці басейну ріки Рось.
Тому рисам-українцям негоже віддавати корені своїх слів "рус" та "рос" різми угро-фінським народом, зокрема москалям. Вни самі себе називали москалі/московитяни/московити, а країна їхня - Московія. Мова їхня - московська і почала вона формуватись від мови слов'ян, які жили західніше і мали на два порядки вищу цивілізацію. Остаточно сучасна мова московська утвердилась після хрещення Московії за східним обрядом (при розвалі Золотої Орди), коли книги християнські були писані давньою балканською слов'янскою мовою (занана нині як давньоболгарська мова).
до говерли ( чи красноголовец ?) і до всіх 2019-12-29 / 15:19:36
Якщо ви не в курсі, русини і українці - це один народ. Як мадяри і угорці. Це якщо навіть не брати до уваги псевдоісторію, яку ви тут вирішили популяризувати. Коментар видалено. Адмін
Вуву 2019-12-28 / 20:06:03
Ні це не кльосов.
Інфу подам пізніше.
Volodymyr Krasnoholovets 2019-12-28 / 19:49:28
1. Угри -- то ж то є загальна назва племен угро-фінів. До сучаної Угорщини зайшла частина з них із загальною назвою мадяри. Вони стартували десь з півдня Китаю десь 10 тисяч років тому. Може десь з під Малайзії, бо в малазійській мові слово "ібать" значить по-нашому "мама", а оте "ібать" глибоко вкорінене в московських угро-фінів. У китаців також звучить, як у нас - "мама". Тож виходить, що китайці ближчі до нас, як угри-мадяри... До речі, слово "папа" - це чоловічий статевий орган (так у угро-фінів Московщини було в давнину, але вони теє вже забули і наразі "папа" - це наш тато).
ПОРІВНЯЙТЕ ситуацію: з Єгпиту десь 1600 року до нашої ери вигнали 12 племен які сповідували релігію ранішьої зорі (Cонця). З 40 племен, які на той час жили в Єгипті, лише ці 12 вірували в Сонце, а решта - в інших богів, абсолютно щось розмазане. Ці 12 племен мали загальну назву "гебреї" (дослівно: ранішня зоря). Оце й було вигнання іудеїв (вони ще мали своїх трактатів). Далі вони змішалися з семітськими плменами (арабами) і подалися в напрямку Європи. Перше плем'я, яке прийшло до Риму, мало власну назву Jews (жиди), от воно й дало загальну назву всім цим племенам-вигнанцям. А далі вони змінили релігію докорінно від Сонця до темряви (вірують наразі у диявола). Це все описано в книзі Stephen S. Mehler, "From Light into Darkness" (2005) [з світла в темряму].
2. Оті генетичні гаплогрупи -- то видумка московського науковця Анатолія Кльосова. Якщо зовсім коротко, то переважна більшість науковців вважють, що то все несерйозно. Може той пан захотів заробити грошей на новації - і таки так! Чимало різного народу до нього побігло і понесло грошей - а повивчайте-но і мої ДНК...
мукачівець 2019-12-28 / 19:20:42
Русофобство и угрофобство там йсте не бачили, тільки українофобство. Добре знати, що Про-Христіянство є українофобство. Иншак йсте здоровий.
Вуву 2019-12-28 / 18:45:04
І ось що.
Виходячи з того що я написав нижче
Вважаю що угорцями тбт. ...уграми можуть називатись ті хуни які прживать на територій нашого Закарпаття і частково на східних теренах попри хунський кордон.
Оскільки дійсно мають якусь спорідненість із тими хто з гір.
Як ми кажемо "генетичну память"
Тоді як всі інші що проживають в хунійі є представниками ...
Краще сказати нащадками інших кочових племен.
Як підтвердження моєйі думки ...
Можна навести приклад "секейів" тбт хунів які проживають на територійі Румунійі.
Вони наче хуни але разом з тим вони секейі.
Так само наші угорці.
Вони наче хуни але всетаки угри
Вуву 2019-12-28 / 18:17:39
"Укри (украйінці)
Чи "угри" (угорці)
Це теперішній погляд і порівнняння цих слів через призму ссучасного бачення.
Бо якщо угри і були в 10 ст разом з іншими хунськими кочовими племенами.
То "укрів" в 10ст. не було.
Але були русичі ... древляни ... сіверці і тд.
Тому таке порівняння має лише фонетичну співзвучність .
І нічого більше.
Що стосується угрів ... то тут моя думка теж є інакша.
(Можливо ! ... правильна )
Ми і зараз чуємо ...
"у горі""в горі""на горі".
Вказує нам на місце розташування або знаходження когось ... чогось.
Тбт. На людей що живуть "у горі"
Не в значенні що в середині гори але як із старословянськойі "на
горі" ("на горах")
Звідси ... Роблю таке припущення
Що хунські племена діставшись придунайськойі низовини і винищивши словянскі поселення і люд ... почали захоплювати прилеглі низинні територійі.
Далі почали рухатись в бік Карпатських гір де зазнавали опір.
Але тих кого захопили чи змогли завоювати почали звати "уграми" ... тому що ті були "з гір"
Так почали зявлятись "Угорці"
Тбт. тут в значенні "угорці" як на теперішній час ми розуміємо що це є як одна із назв сусідньойі крайіни (бо ще є хунгарія "хуни" як складова інших давніх кочових племен ... Назва яких вживається)
Тбт.угорцями називали тих хто був родом з гір ... І з плином часу вони асимілювались з іншими хунськими племенами але назва так увійшла в мову і там і залишилась по сьогодні.
Так що "угорці" чи "угри" не можуть мати ніякойі мовнойі спорідненості з фіно - естонцями чи карелами.
Підтвердженням цьому є генетичні опубліковані дослідження по галогрупам ... Де результати виказують що в сучасних хунів (угорців) генетичного звязку (як зрештою і мовного) з фіно - естонцями нема взагалі.
І іще ось такий цікавий момент.
Угорцями йіх називаємо ми ...украйінці .
А інші йіх називають ... мадярско ... угерско ...
Хунгарія ... Хангері.
Вони себе називають мадярами.
Vasyl'ko 2019-12-28 / 14:43:51
Давно вас тут не було з вашим українофобством ) Коментар видалено. Адмін
Київ 2019-12-28 / 12:57:10
Коли був заснований Київ
https://www.youtube.com/watch?v=yQLmh83gxqA
до говерли ( чи красноголовец ?) 2019-12-28 / 11:44:14
Tи не відповів на питання :
а як думаеш угорці мають право отримати назад Київ, дерев'яних стін якого рознесли в друзки, а потім побудували стіни з камнів? І назвав Альмош, вождь угорців, це місце Kő jó (Кіо Йов = хороший камінь).
Як ти думаєш слова "угри" - "укри" - українець (пізніше) - вони синоніми? Я тобі джерело назвав: Проходження угрів повз Київ. (повість времених літ). Погугли...
“У рік 6406 (890) . Ішли угри мимо Києва горою, що зветься нині Угорське. І, прийшовши до Дніпра, стали вежами , бо ходили вони так, як і половці. І, прийшовши зі сходу, ринулися вони через гори великі, що прозвалися горами Угорськими, і стали вони воювати проти слов’ян і волохів, які тут жили. Бо сиділи тут раніше слов’яни, і волохи забрали землю Слов’янську. А потім угри прогнали волохів і унаслідували землю ту. І сиділи вони зі слов’янами, підкоривши їх собі, і відтоді прозвалася земля [ця] Угорською…” ([22], с.14).
" Убили Аскольда і Діра і віднесли на гору і поховали на горі яка тепер називается Угорською. Аскольдова могила там де Ольминош (Альмош, вождь угорський) двір, а Дірова - за церквою святої Ірини. І став Олег князовати в Києвi (Кіо Йовi) і сказав Олег - це буде мати городом руським"
А ти можеш хотя би одно джерело назвати де Київ упомянули в 5-му столітті? Прошу не пиши дурниці, бо на таких як ти часу не маю.
Говерла 2019-12-28 / 09:44:57
Ще хочу привернули увагу до того факту, що в час гітлерівсько-сталінської війни з боку німецьких військ було чимало союзників: словаки, румуни, італійці, угорці та ін. Всі ці союзницькі війська стріляли на фронті в супротивника (хоча не всі, мабуть, і прицільно). Але ніхто з нацистсько-союзницьких військ не проводив репресій проти мирного українського населення доходячи до масових вбивств, окрім угорців.
Угорці, ця пляма лягла на вас навічно.
І хто-небуть чув про каяття з боку хоч якогось угорського уряду?
Говерла 2019-12-28 / 09:30:37
От Вуву вставив своїх 5 копійок. То добре. Але заголовок статті такий "Угорське питання: із глухого кута – та в новий рік". То ж маємо допомогти угорцям виходити з тупика в який вони себе самі загнали. Глянемо на розвиток України за останні роки. Ну, про дурнувату нашу владу розмову не вестимемо. Але глянемо на повільгний розвиток суспільтва. За ці роки місто Луцьк стало 100% україномовним. З ньго виїхало чимало відставників-офіцерів з сім'ями, але частина таки асимілювалася в українське суспільство. Галичина і Черівеччина ще глибше поукраїнізувалася. Хмельнцька і Вінницька області вже на 80-90% поукраїнізовані. Сильний рух українізації пішов в середину України. І почала точитися мова про повернення Кубані, а також і всіх наших слов'янських земель на сході, які нині під москалями - Воронезька, Брянська, Курська, Білгородська, Ростовстка області. А також і Смоленська - то все руська земля, а не московська. Новітню зброю Україна розвиває повним ходом. В Московії коло границі з Україною почалися роптання, народ Москвою не задоволений.
А тепер на цьому ґрунті що ж можна порадити угорцям? А те, що українці почали згадувати свої корені і історію. От є такий пан дипломат родом з Іршавшщині Василь Марощунець. Так він за родом своєї професії повивчав угорське питання і дійшов висновку, що угорці таки окупували слов'янську Паннонію і незаконно вдерлися в Закарпаття. І йшли вони саме від озера Балатон. Отже, вже маємо певні історични розвідки, що і як розвивалось в далекому минулому. Середьовіччя угорської європейскої історії заплямоване одвертою зневагою цього кочівного народу до осілого слов'янського етносу. Це незаперечний факт.
А тепер глянемо на вже глибоко європеїзоване і культуризоване угорське населення минулого 20-го сторіччя. 1918 р. - масові розсріли і повішання русів-українців в Закарпатті, захоплення руської-української землі. 1939-1945 рр. - масові повішання і розстріли українців в Закарпатті (за оцінками - 100 тисяч винищених цивільних українців), вивезення на каторжні роботи до Угорщини. Так само приблизно 100 тисяч винищених цивільних українців угорськими військами в Чернігівській області, де перебували угорьскі війська віддані німецькій справі величності арійської раси.
Тепер маємо 21 сторіччя. Українці вже не хочуть далі почуватися підневільним бидлом у угорських кочівників, які за 1000 років перебування в Європі так і не змогли окультуритися.
Українці є найдревнішим етносом Європи, центром світової цивілізації. Українці дали світові найдемократичнішу Конституцію, яку взяли на озброєнні всі передові країни світу починаючи від США з 1788 р. Українська мова лежить в основі всіх європейських мов - це дослідження ще 19-го сторіччя українця Платона Лукашевча та поляка МІхала Красуського.
Отже, з українського культурного боку ситуація з угорцями виглядає наступним чином.
1) Угорці споруджують пам'ятник десь в їх провідному місці в околі Балатона в пам'ять замордованих ними слов'ян. Щороку урядова делегація кладе квіти і вшановує пам'ять невинно вбтих етнічних слов'ян, носіїв і утримувачів найдревнішої європейської культури, якою угорці послуговуються вже не одну сотню років.
2) Угорці виводять своїх поселенців з Закарпаття до Балатону, оскільки відсутні будь-які документи які б надавали право цим угорцям жити в українській землі. Угорська влада не створює провокацій з встановленням пам'ятників та відкриванням якихось закладів в Закарпатті без проведення попередніх громадських слухань і наявності підписаних протоколів.
3) З боку України, Україна надає дозвіл залишитися жити в своїй землі тим угорцям, які визнають українське звичаєве право і вважатимуть себе громадянами саме України, а не Угорщини (чи двох цих держав одночасно). Ці угорці зобов'язані вільно володіти українською мовою. Вони матимуть право вчитися своєю мовою в школі десь до сердніх класів, але вища освіта має бути в України лише українською мовою.
4) Угорщина виділяє землі в Паннонії для постійного проживання українців, українці матимуть право на власну автономію в Угорщини. На території Паннонії другою державною мовою стає українська мова.
Оці 4 пункти - це цивілізоване вирішення давньої угорсько-української проблеми.
Вуву 2019-12-28 / 06:08:47
Є ще одне тюрське слово яке напевно споріднене з кагал ...
Каганат.
(Тюркських слів у хунській є багато. Ну хуни знають).
Спало на гадку.
Алма ... Олмо ... Яблуко.
Вуву 2019-12-28 / 06:03:24
Мойіх 5 копійок.
За логікою елементарних речей маєм доказ того що ті народи які вже були на той час певною мірою сформовані і мали сталий спосіб життя ... Мають більшу і кращу "доказову базу" історичних відомостей ...
Які збереглись і дійшли до наших днів.
Тоді як кочові племена ... з огляду на йіх постійну мобільність ... Були цього позбавлені (залишити по собі якісь історичні згадки або артефакти ... Де булоб більш - менш окреслено ореол йіхнього перебування або проживання.
І друге.
Якщо виходити з того що хуни рухались на захід зі сходу (від уральських гір) ...
То вони ніяк не могли оминути половців і хазар ... Які як на той час були в приазовйі на півдні а інші вище на північ.
То якщо і було завойовано кийів тими племенами ... То це напевно був (можливо) такий собі конгломерат.
(Може від цього і походить тюрське кагал)
А те що це були виключно хуни.
То це всьо лишень можло чіясь версія.
Прочитай легенду про ... кия щека і хоріва і йіх сестру либідь.
В Києві до цього часу є гора щекавиця і хоревиця.
І (вся зацементована в труби) протікає "підземна" річка либідь.
НОВИНИ: Політика
© 2003-2024 Закарпаття онлайн Beta