Екс-тренер ФК "Закарпаття" готовий очолити київське "Динамо"

Юрій Калитвинцев

22 роки тому тоді ще у Ленінграді ви грали за юнацьку збірну СРСР на Меморіалі Гранаткіна. Пригадуєте?

— Так. Тільки вийшов з автобуса сьогодні, прокрутив той турнір у пам’яті. То був мій перший виступ у складі збірної Союзу. Класна команда зібралася: Харін, Сидельников, Мостовий, Добровольський, Коливанов. Тренував нас тоді Анатолій Бишовець. У фіналі обіграли збірну Німеччини, яку очолював Берті Фоґтс.

Своїх перших успіхів ви досягли у волгоградському ”Роторі” під керівництвом тренера Віктора Прокопенка.

— Між собою ми називали його ”дядя Вітя”. Вічна пам’ять великому тренеру. Тоді ми намагалися наслідувати його в усьому — у манері одягатися, говорити.

Чому з ”Ротора” ви вирішили перейти до московського ”Динамо”?

— Керівництво ”Ротора” обіцяло виділити квартиру, але слова не дотримало. Я на той час уже створив сім’ю. Не мешкати ж із батьками. У московському ”Динамо” мені імпонувало ставлення до гравців і президента клубу Миколи Толстих, і головного тренера Валерія Газзаєва.

Коли ”Динамо” очолив Костянтин Бєсков, ви втратили місце у складі. Як це пояснити?

— Я зрадів, коли дізнався, що команду приймає цей легендарний тренер. Подобався романтичний футбол його команд. Але Бєскову у ”Динамо” особистості були не потрібні. З команди прибрали мене, Євгена Смертіна, Тетрадзе. Добровольського також хотіли усунути. Довелося поїхати до Нижнього Новгорода.

Місцевий ”Локомотив” тренував Валерій Овчинніков. Він славиться своїм словесним умінням. Запам’ятали його дотепи?

— Стороннім його методи спілкування з гравцями здавалися принизливими. Але нині розумію, що Борман (прізвисько Овчиннікова. — ”ГПУ”) був не таким уже й суворим. Ми мешкали на базі із сім’ями, і багато футболістів скаржилися, що їх не годували. В одній з газет я так висловився з цього приводу: про яке харчування може йтися? Вийди за ворота бази і поїж. Овчинніков прочитав і говорить: ”Правильно. От відкрию ще два ресторани біля бази — і харчуйтеся на здоров’я”. Бачився з Вікторовичем у Пітері. Нині він віце-президент естонської ”Левадії”, що грає на Кубку Співдружності. Розцілувалися.

Наприкінці 1994 року на переговори з київським ”Динамо” ви прийшли на милицях...

— Постарався гравець ”Аланії” Горелов. До перелому ноги мав запрошення майже від усіх московських команд, але потім телефон замовк. А тодішній президент київського”Динамо” Григорій Суркіс готовий був одразу підписати контракт.

Ви працювали з Бєсковим та Лобановським. Можете порівняти двох метрів?

— Лобановський умів переконувати. У кожному гравцеві бачив особистість, не переходив на образи. У Бєскова ж було так: є моя думка, інші — неправильні.

З ініціативи Лобановського ви не дограли у київському ”Динамо”, збірній Україні. Образи на тренера не було?

— Жодної. Саме за його рекомендацією я почав тренерську кар’єру в ужгородському ”Закарпатті”. Допомога Лобановського на початку моєї роботи була колосальною. Коли з його вуст пролунало слово ”колега”, стало не по собі. Який же я колега тренеру зі світовим ім’ям?

Чи відчуваєте себе киянином?

— Я дотримуюся формули: дім там, де твоя сім’я. Моїй сім’ї комфортно у Києві. Донька Настя навчається в університеті імені Шевченка, син Владислав займається у динамівській школі. Дружина Ольга родом із Волгограда. Саме вона посприяла нашому переїзду до столиці України, вмовивши поїхати на переговори із Григорієм Суркісом. Казала: ”Що ми втрачаємо? Перед Новим роком погуляємо, привеземо батькам до Волгограда ”Київський торт”. Веземо 13 років.

Ви рік пропрацювали з дублем ”Динамо”. Найкращий бомбардир тієї команди — Олександр Алієв. Чому йому не вдається закріпитися в основному складі?

— Проблема у гравцеві. У нас довірливі стосунки. Я його відрекомендував Сьоміну. Днями Алієв мені телефонував: задоволений співпрацею з Юрієм Павловичем.

Чи хочете працювати з молоддю?

— Певний час. Але в майбутньому хотів би тренувати команду майстрів.

Київське ”Динамо”?

— Чому ні?

Але всі сподіваються, що Сьомін працюватиме довго й успішно.

— А я нікуди не поспішаю.

968, 5 травня — Юрій Калитвинцев народився у Волгограді

1985 — став гравцем волгоградського ”Ротора”

1992 — перейшов до московського ”Динамо”

1995 — почав виступати у київському ”Динамо”, прийняв українське громадянство, визнаний найкращим футболістом України

1998 — відіграв рік у турецькому ”Трабзонспорі”

2001 — головний тренер ужгородського ”Закарпаття”

2006, грудень — очолив дублюючий склад ”Динамо”

Одружений, має доньку Анастасію та сина Владислава

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати