СОРОМ’ЯЗЛИВА ДИЗАЙНЕРКА
Відшукати дизайнерку було неважко. У мистецькому колі її добре знають, але для непосвячених вона так і залишається за лаштунками. Виявилося, Ірина Лєбедєва працює у НВК «Веселка», вчить школярів молодших класів урокам «Кераміки і ліплення». Перше, що впадає у вічі в приміщенні — величезна кількість яскравих керамічних іграшок та гончарних композицій. Глиняні витвори скрізь: по стінах, дверях, шафах. Точну їх кількість ніхто не знає, оскільки в класі щодня з’являються нові дитячі вироби. Придивившись пильніше, помічаємо, що у приміщенні навіть зроблений своєр-
ідний ремонт. Не дочекавшись побілки, Ірина сама розмалювала стіни. Сказати, що гарно і своєрідно замало – треба прийти і подивитись самому.
Майстриня виявилася дуже сором’язливою і зовсім не амбіційною особою. Коли ми спитали, чи відомі її роботи тут або за кордоном, вона, звівши плечима, відповіла: «Ні, я навіть ніколи не замислювалась про
славу. В мене і часу не було. Робота, дім, робота».
Ірина родом із Одеси. Каже, що схильність до творчої роботи з’явилася у неї вже у два рочки, коли вона вперше намалювала кішку. Тоді рідні зрозуміли, що маленька Іринка піде по життю творчим шляхом. Дівчина навчалася на факультеті художньої кераміки і закінчила училище з червоним дипломом. Якийсь час працюва-
ла в дитячому центрі дозвілля Паді-юн. Потім у школі «Радість». А зараз тут. Крім основної роботи ще навчається на четвертому курсі Закарпатського художнього інституту.
У школі працює Ірина вже п’ять років. Каже, що ця робота їй до душі, проте як і всюди є свої труднощі. У школярів є обов’язкові дисципліни і додаткові за бажанням. Якщо інші додаткові заняття відвідують далеко не всі, то на уроках у Ірини збирається клас у повному складі – 24 маленьких дизайнерів із ліплення. За її словами, на сьогодні в арсеналі молодших і старших майстрів від 6 до 10 років – численні призи і нагороди. Так, наприклад на фестивалі «Срібний дзвін» дві учениці Ірини вибороли призові місця, вже не кажучи про міжміські конкурси.
ПРОСТИЙ РЕЦЕПТ ІДЕЇ
– Наштовхнути дитину на певну тему – це дуже важливо, – впевнена вчителька. Дістаючи з полиць одну за одною дитячі роботи, вона переконує нас, що вміння самому визначити і порівнювати добре і зле, темне й світле, велике та крихітне
– все це, власне і є розвиток дитини. «Хоча спочатку, коли дітки тільки ознайомлюються з цією дійсно нелегкою, але цікавою роботою, доводиться вчити елементарних вправ та рухів, – розповідає майстриня. – Та коли у них щось починає виходити – це справжнє досягнення. А кожна готова робота – це вже власна перемога».
На питання, що наштовхнуло Ірину н а створення оригінального стилю з мотузочками, які до речі, видно скрізь по класу, майстриня відповіла, що брак коштів. Але ця дивна відповідь мала своє цілком умотивоване минуле. Насправді, коли Ірина ще працювала з дітьми в Падіюні, їй довелося готувати дитячі роботи на виставку. А коштів для пристойного оформлення у закладу не було. Тому Ірина нічого кращого не придумала, як скріпити глиняні витвори простими мотузками. Вийшла на диво оригінальна композиція. Ось так просто і народилася ідея.
Вчителька каже, що кераміка – унікальне мистецтво, що поєднує і ліплення, і художній розпис, і живопис. Пластика – це мислення. Діти здатні виконувати найскладніші завдання, ліпити і розмальовувати метеликів, чоловічків, різних казкових персонажів, аби тільки часу було достатньо. «Саме такі заняття виховують у дітей естетичний смак і абстрактне мислення. Але перш за все доброту, тому, що вони вірять у своїх глиняних героїв казок» – впевнена Ірина Лєбєдєва.