Олександр Сільченко: Сім’я – це головне. Наразі потрібно зробити правильні кроки

– Доброго дня. Сама ідея створення такого фестивалю, звідки вона взялася взагалі?

– Доброго дня. Насамперед, починалося все не з планування проведення фестивалю, а з виявлення ініціативних людей у місті, з ким можна було створити цей проект. До цього ми йшли дуже довго. І думаю, що навіть втратили декілька років, адже створити команду у Берегові не так то просто. Люди заклопотані своїми справами, а громадська робота забирає дуже багато часу. Головне, що у нас була ініціативна група – це я, Наталія Габор, моя дружина Наталія Сільченко та Юрій Сегляник. Далі до команди приєдналася фаховий психолог Олена Бубнова та Марія Муска. З цього і почався процес створення взагалі ГО.

– Як ви розпочали свою роботу? Що було перше зроблено?

– Нашим першим іспитом став саме цей фестиваль. А документальна робота триває до сих пір. Наприклад, для реєстрації ГО нам потрібно ще зробити декілька статутних поправок, але там, слава Богу, ми йдемо до завершення. А ось по фестивалю була підготовка справжня. Нашій команді потрібно було все організувати за три тижні.

– Тобто, за такий короткий період часу ви змогли зробити справжній день сім’ї у Берегові?

– То це ж майже місяць. Кожен узяв на себе певний клаптик роботи. Хтось домовлявся за майстер-класи. Хтось за звук. За тиждень ми усі питання вирішили. Далі був сценарій. Тут, звичайно ж, велике спасибі ведучій Наталії Василєвій, яка з радістю допомогла. Також заради фестивалю допомогла і Світлана Кононенко з танцювальним гуртом «Атас», яка також стояла у перших рядах за сімейні цінності. Міська рада також не стояла осторонь, а дала нам можливість використовувати апаратуру міського будинку культури. Це все ж була колективна робота.

– Багато людей зголосилися допомогти?

– Це був благодійний захід, тож для нас головне було все провести без політики. Так, ми змушені були звертатися до депутатів, підприємців, меценатів, але кожному ми пояснювали, що жодної прив’язки до політичних партій не буде. На це пішли депутат обласної ради Ілдика Орос,  депутати міської ради Віталій Антіпов, Віктор Саєнков та Іван Гускі. Із районної ради – депутат Тіберій Біров. Члени виконкому Володимир Бортнічук та Віктор Бучинський. Були також і підприємці та прості берегівчани. Серед них Мирон Гриць, Надія та Іван Попп, Ніна Сільченко, Марія Сабов. Хтось з них допомагав призами, а хтось – фінансово.

– Як вдалося зробити свято таким насиченим?

– Головне – це бажання працювати. Я звик до організаційних питань. Останні чотири роки був головою берегівської  міської федерації футболу і дуже багато чого відновив у місті, а дещо і заснував. Що стосувалося свята, то тут, знову ж повторюся, потрібно було знайти команду із потрібних людей. Турнір з шахів провів Степан Буній і там було все на вищому рівні. Футбол був на голові теперішнього керівника федерації Жолта Леврінца. Змагання по перетягуванню автомобіля – на мені, а от дитячі розваги – на Наталії Василєвій. Усі ролі були розподілено правильно. Що стосувалося наприклад звуку та фонової музики, то там за все брався професіонал Олег Кузнецов. За гру в Джангу відповідала Олена Бубнова. За фотографії – Наталія Сільченко. Тобто, кожен мав тільки ту роботу, яка йому була відведена перед плануванням заходу.

– Під час фестивалю у вас діяли безкоштовні батути та солодка вата. Така благочинність вражала людей?

– Я думаю, що, скоріше, дивувала. Адже багато хто намагався нам дати грошей за батути та солодку вату. Ми одразу ж анонсували, що буде так. Адже це ті речі, які приносять діткам радість. Я іноді здивований, коли на міські свята немає можливості зробити такі речі для дітей безкоштовним, а не за умовні 100 гривень. Орендувати батут на цілий день і покласти на нього відповідальну людину не потребує великих грошей. У нас все вийшло трохи по-іншому. Ми маємо цю технічну базу. Завдяки тісній співпраці з Екстрім-центром «Карабін» з Хмельницької області ми можемо дарувати такі миттєвості радості дітям безкоштовно.

– Ви задоволені парадом дитячих візочків та велосипедів?

– Я думаю, що тут результат хороший. Є батьки, які не полінувалися провести цей день з дітьми. Попрацювати над креативністю. Головний посил цього параду було об’єднати сім’ї. Звичайно ж, важко створити у місті те, що ніколи не робилося. Тому два десятки учасників на перший раз достатньо. А якщо згадувати, які чудові у нас були учасники, то це просто безмежне щастя. Переможниця Жужана Баркасі створили чудову кінну карету. Христина Калинич – красивого ангела, а дітки Анатолія Поважука подарували нам чудових котиків.

– Ви дуже переймаєтесь сім’єю, звідки таке бажання працювати у цій сфері?

– Причин багато. Насамперед,  я сам батько. І коли я відкриваю очі і дивлюся, а що далі буде для моєї дитини, то мені стає страшно. Спорт і культура тримаються на ентузіастах, а з цього все починається у зародженні характеру дитини. Ось подивіться футбол. Це ж просто – створити змагання між дітьми та їхніми татусями. Емоцій – море. Татусі пишаються своїми дітьми, а діти – татусями. А думаєте, що ця ідея коштувала великих грошей? Ні. Та крім нас ніхто не додумався. І так у кожній сфері. Перш за все особисто я хочу, аби правильно розставлялися пріоритети у використанні, наприклад, ресурсів міста. Ну от будуються дороги – це ж класно, але провести фестиваль такого рівня і звернути увагу на наші сім’ї – це теж потрібно.  Дуже потрібно. Це сотні щасливих дітей та батьків. Це море емоцій. Це бажання жити.

– Скільки взагалі коштів пішло на цей захід?

– Я суму не буду називати, але скажу, що це копійки. Якщо порівнювати із масштабами, то це дійсно копійки. Скажу так, що це п’ятизначна сума і на початку одиничка, а далі дуже далеко навіть до п’ятірки. Не важливо, скільки грошей витрачено, а важливий результат. За списками ми охопили більше чотириста родин, а це більше тисячі чоловік. Ми подарували людям свято і це головне. Адже основна наша місія – це працювати із сім’ями, розвивати спортивний та культурний напрямок. Це ж класно, коли ми роздали більше тисячі заохочувальних подарунків дітлахам, а у відповідь отримали «Дякую», яке безцінне.

– Які подальші плани?

– Ну, головне тепер – це отримати документи з юстиції, адже за законодавством ми маємо ще чекати декілька тижнів. Далі роботи – не початий край. Головна мета – це об’єднання сім’ї, захист сімейних цінностей. Будемо працювати над розвитком спорту. От зараз із Степаном Бунієм обговорювали можливе відновлення шахів у місті на рівні місцевих чемпіонатів та турнірів. Також хочемо проводити різні тренінги та семінари для дітей, батьків, окремо – татусів. Останніх це буде стосуватися найбільше, адже знаємо, що не усі татусі розуміють їхню першочергову важливість для своїх дітей. Також і надалі будемо проводити заходи, подібні до цього фестивалю. Будемо охоплювати різні райони міста. По мікрорайонах спробуємо налагодити роботу із керівниками ОСББ і відкривати на їхніх територіях студії розвитку, клуби, спеціальні класи. Я, мабуть, все тепер і не перерахую. Будемо й надалі посилювати нашу команду, запрошувати людей, яким не байдуже майбутнє нашого міста. Будемо проводити зустрічі із відомими особами країни. Це можуть бути спортсмени, артисти, співаки, науковці тощо. Тут, головне, аби не заважали. 

– Тобто головний посил ГО – це, все ж таки, збереження сімейних цінностей?

– Звичайно. Це ж і закладено у нашій назві. Сім’я – це головне. Наразі головне зробити правильні кроки. Питання сімейних цінностей – це інтерес усіх. Цим мають перейматися і у міській раді, і політики, і підприємці. Адже від сім’ї залежить майбутнє усього людства. І хоча ми живемо в умовах дуже антисімейної політики, ми мусимо боротися.

– Що ви маєте на увазі «антисімейна політика»?

– В країні наразі проходить євроінтеграція. І ні для кого не секрет, що сьогодні на рівні Верховної Ради хочуть змінити взагалі увесь інститут сім’ї. Зміни у законодавстві можуть привезти до того, що в країні дозволять одностатеві шлюби, дозволять опцію «Шлюб та розлучення за добу» і багато чого іншого. Ось представте, що в країні, де і так відсоток розлучень сягає більше тридцяти відсотків, дозволять розлучатися за добу? Що це буде? Чи, навпаки, підтримка ЛГБТ парадів. Ну, вибачте мене. Я не гомофоб, але Ви бачили нещодавній парад у Києві? Людина, яка вийшла виступати за свої права, була гола, а на місце свого «достоїнства» начепила ікону Діви Марії. Що взагалі відбувається? Де принципи моралі?  І на це все витрачаються мільйони наших з вами податків. Це не антисімейна політика? Чи не антисімейно пояснювати нашим дітям у школах про те, що є сім’ї традиційні і нетрадиційні? А це ж зміни у освітній закон. Тому ми маємо справжню боротьбу на цей час.

– Хотілося завершити на оптимістичній ноті, але якось не виходить.

– Все виходить. Свідомих людей більше. Просімейних більше. Повірте ми на правильному шляху. Повторюсь ще раз – головне аби ніхто не заважав працювати.

Дякую за відверту розмову.

Теги: сім'я, фестиваль, Берегово

11 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати