Диво з Мукачева, або Як українські лижі заполонили світ (ФОТО)

Світова лижна експансія під маркою "Made in Ukraine", про яку скромно мовчать в самій Україні, починається в Мукачево. З конвеєра фабрики з 75-річною історією виходить близько 3,5 тисячі пар лиж в день і близько мільйона в рік.

Що спільного у лижі з сендвічем, як проходять її випробування і чому продукція з Мукачева так популярна в світі? "Українська правда" побувала на унікальному підприємстві, що працює на Європу, Америку, олімпійських чемпіонів, армію і президентів.

Герої Пхенчхана

Всього півроку тому 28-річний житель Закарпаття Юрій Габель працював приватним підприємцем. Як він сам каже, займався експортом деревини до Європи. Його бізнес прогорів після зустрічі з нечистими на руку ділками з Італії.

Ось уже шість місяців Юрій - простий робітник на австро-українському СП "Fischer-Мукачево".

Габель заробляє близько 13 тисяч гривень на місяць - значно менше того, що отримував, коли був бізнесменом.

- Потрібно спробувати себе в різних ролях, - каже він, і, схоже, не особливо жалує.

Посада складача хоч звучить просто, зате дозволяє Юрію бути причетним до створення легенди. У цих гучних словах не так вже й багато пафосу.

Ось лише один дивовижний факт, про який мало хто знає в Україні: Олімпіада в Кореї для нашої продукції, на відміну від спортсменів, закінчилася справжнім тріумфом. У негласному заліку брендів, які засвітилися в Пхенчхані, "Fischer" посів перше місце. Він приніс олімпійцям з усього світу 89 медалей: 35 "золотих", 33 "срібних" та 21 "бронзову". Разом - 55,6% від загальної кількості в лижних видах.

Фабрика в Мукачево - найбільший подібний підприємство в Європі. 85% всіх виробничих потужностей австрійської корпорації розмістилися на 19 закарпатських гектарах. Оборот в 2017-му становив 38 мільйонів євро з чистим прибутком 3,3 мільйона євро.

Тут 1 200 українських робітників забезпечують четверту частину світового ринку, випускаючи по 3,5 тисячі пар лиж і ключок щодня.

У цеху, де працює Юрій Габель, шиплять пресувальні машини і пахне хімікатами. Чоловіки в робочих комбінезонах готові годинами розповідати про виробництво, нещадно ламаючи стереотипи обивателів.

"О, ні! Ніхто не вистругував лижу рубанком з шматка дерева. Ні, це не дві дощечки, на які встав, і поїхав", - пояснюють тут з поблажливою посмішкою, не відволікаючись від робочого процесу.

- Наприклад, гірські екземпляри збирають з 30-ти частин, використовуючи так звану "сендвіч-технологію", - ділиться з УП начальник цеху Ігор Данчевський.

Серед "інгредієнтів": плівка, що ковзає шар, дерев'яна вставка, силові елементи, носок, п'ятка, гумові стрічки, окантовка і багато чого ще.

- Між кожною деталлю - клейкий флізелін. Після складання "сендвіч" йде під прес при температурі 130 ° C, - додає він.

3D верстат, саркофаг і сауна для дерева

Збірка і пресування - лише вершина айсберга. Для того щоб, наприклад, одна бігова лижа з'явилася на світло, потрібно більше трьох тижнів.

- Все починається з басейну, - каже Петро Швардак, начальник відділу охорони праці і глава профспілки .. - У ньому протягом декількох діб пропарюють деревину при температурі від 80 ° C і вище.

Після цього сировину йде в лущильний цех. Тут стоїть сильний шум, який змушує підвищувати голос, і пахне свіжим деревом.

Величезні і дорогі агрегати ювелірно ріжуть пропарений кругляк тонким ножем на шпон - листи товщиною від 2 до 4 міліметрів. Їх просушують у спеціальних апаратах, а потім прибирають все сучки і шорсткості.

- Шпон склеюють в плиту необхідної товщини, з якої потім "нарізають" лижі на 3D-верстаті, - продовжує Швардак. - У плиті чергуються листи з різних видів дерева. Їх пропорції, черговість визначають в результаті наукових досліджень. Все залежить від того, які характеристики потрібні на виході.

Коли на фабриці кажуть про науковий підхід, що не перебільшують. Тут є спеціальна лабораторія, де випробовують початкові екземпляри, перш ніж партію запускають у виробництво.

- Перевіряємо основні параметри, наприклад, жорсткість, - показує начальник лабораторії Олександр Скрипінец. - Ось ця машина імітує катання на лижах (між собою співробітники називають її "секс-машина" - УП). Вона піднімає вгору і опускає вниз тестовий екземпляр 100 тисяч разів.

Випробування відбувається протягом десяти годин. Хороша лижа не повинна розгубити параметри після пікантного експерименту.

- При катанні лижа не повинна разломаться, розкришитися, - продовжує він. - Ми її вимочуємо в ванні, перевіряємо, "п'є" вона воду чи ні. Потім заморожуємо при мінус 20-ти в холодильнику, схожому на саркофаг. Після цього тестуємо на міцність.

Карбон для НХЛ

У мукачівських лижах чотири види деревини: бук, тополя, береза і Фума (її закуповують в Кот-д'Івуарі та ще кількох країнах Африки). Частка українського дерева, яке використовують у виробництві, - 80%. Річний обсяг сировини, що переробляється - 8 тисяч кубометрів.

- Ми відправляємо приблизно 5-7 фур готової продукції щотижня, - говорить Сергій Пугачевский, начальник відділу логістики. - 70% йде в логістичний центр в Австрії, звідки товар розходиться на 43 країни світу, включаючи Японію, Канаду і США.

Безпосередньо з Мукачево поставки йдуть в Росію, Францію, а також Канаду. В Канаду ми вантажимо ключки через порт Гамбург.

Ключки - ще одна гордість Мукачево, про яку за межами цього містечка в Україні відомо небагатьом.

Мирослав Сабов, начальник цеху, де виробляють більше мільйона ключок щорічно, показує стелаж з "епоксидними касетами" - спеціальними формами, в яких "виливають" карбонову продукцію. На кожній маркером написані прізвища українських, російських і західних хокеїстів, для яких тут виконують замовлення.

- Микита Буценко, Яковенко, Казанцев, Козловський, Бєлов, Акімов, - перераховує прізвища спортсменів Сабов. - Для кожного гравця своя жорсткість, загин, свій кут. Всі індивідуальні параметри зберігаються у нас в базі. Замовляють зазвичай партіями від трьох до 24 ключок.

Є продукція і з дерева, але професіонали в основному користуються карбоном. Це надлегкий і міцний матеріал, який раніше використовували тільки в космічній і авіаційній промисловості. Карбонова ключка порожня всередині, важить 410 грам.

"Fischer" забезпечує ключками 27 команд з 31 клубу головною хокейної ліги світу - північноамериканській НХЛ.

Лижоборонпром

Лижі в Мукачево почали виробляти в 1944 році, на приватному підприємстві підприємця Юлія Чокнаді. На початку 70-х тут з'явилася нова фабрика, і вперше в СРСР випустили пластикові лижі.

У 1979-му мандрівник Дмитро Шпара зробив першу лижну експедицію на Північний полюс на мукачівському "Бескиді". Одна з дерев'яних лиж-учасниць того походу до сих пір зберігається на заводі. Другу потрібно шукати в місцевому краєзнавчому музеї.

У Мукачеві також народився знаменитий бренд лиж "Тиса", який випускають до сих пір окремої лінійкою. Саме в таких лижах взяв "золото" в Пхенчхані фристайлист Олександр Абраменко. Одну з них зі своїм автографом він передав в Олімпійський музей в Лозанні.

Таких лиж, як у Абраменко, випускають 200 пар на рік, і продають за все по 230-240 євро. Міцні, надійні, розроблені на 100% українськими конструкторами, вони особливо котируються серед спортсменів на пострадянському просторі.

Як кажуть на "Fischer", "Тиса" - для особливих цінителів ще того, старого бренду, а також для любителів поностальгувати.

- Все експедиції на Північний полюс - це "Бескид", "золото" на Олімпіадах - "Тиса", - згадує Василь Рябич, гендиректор "Fischer-Мукачево", що працює тут уже 40 років. - Ринок лиж в СРСР становив 15 мільйонів пар на рік. Близько семи мільйонів забирала армія. Для неї робили прості дерев'яні лижі. Як дрова. Покаталися сезон - викинули.

В сучасній українській армії з'явилися підрозділи, які, нарешті, зрозуміли, що їм потрібні лижі. У 2017-му була наша перша поставка за роки незалежності. Для військових ми розробили окрему універсальну модель.

У Мукачеві виробляють і зовсім лімітовані серії - іменні екземпляри для політиків, дипломатів і президентів. У різні часи тут взували в лижі Олександра Лукашенка, Нурсултана Назарбаєва, Віктора Ющенка, Євгена Червоненка, Міхеїла Саакашвілі, Каху Каладзе і навіть Володимира Путіна ( "Була справа, коли він ще" хорошим "був", - уточнюють на заводі).

Боїмося бути смішними

Якби не дані Євростату про українську лижної експансії, український обиватель навряд чи дізнався про цю перемогу і плекає її робочих з Мукачева.

Вся справа в тому, що 99% продукції із Закарпаття йде на експорт, тоді як вітчизняний ринок, за словами Василя Рябичев, готовий "переварити" мікроскопічний 1%.

Такі в Україні реальність і попит.

Причин кілька.

По-перше, за останні чверть століття в Україні, на думку Рябчин впав масовий інтерес до цього виду спорту і відпочинку. Особливо якщо порівнювати з часами СРСР.

По-друге, у багатьох на це просто немає грошей.

Наприклад, пара гірських лиж, які виробляють у нас в країні, коштує в середньому від 5 до 30 тисяч гривень.

По-третє, в Україні слабо розвинена лижна інфраструктура.

Майстер спорту, а нині менеджер з продажу Адріана Кравчук (її чоловік Станіслав Кравчук - неодноразовий переможець Кубків світу з фрістайлу - УП) розповідає: в Україні продають близько 3 тисяч пар бігових лиж щорічно. А ємність ринку гірських - 2,5 тисячі, разом з прокатом. Іншими словами, фабрика в Мукачеві працює на внутрішній ринок за все два неповні дні в році.

- Традиції бігових лиж в Україні сьогодні втрачені, - констатує Адріана Кравчук. - Хоча для них як раз не потрібно ніякої інфраструктури. Ставлення до спорту, і не тільки до зимового, залишає бажати кращого. У нас скасовують секції і перестають популяризувати спорт серед дітей та молоді. Приділяють увагу в основному футболу, і все.

Гендиректор "Fischer-Мукачево" розповідає ще про один аспект, пов'язаний з менталітетом і сучасними уподобаннями українців.

- Ті, у кого є гроші і бажання - політики, бізнесмени - катаються в основному в Куршевелі, на курортах Австрії, Німеччини, - зазначає Василь Рябчук. - Але більшість думає так: краще заплатити 300 доларів, і повалятися на пісочку в Туреччині, ніж віддати 500 доларів за лижі, на яких прокотитися кілька разів на рік.

Рябчук робить ковток міцної кави і додає:

- Бігати на лижах - нормальне, природне стан для європейців. Ми ж стали цього соромитися. Ми боїмося встати на лижі, щоб не здатися смішними, незграбним. Ми завжди намагаємося здаватися краще, ніж ми є насправді.

Теги: лижі, диво

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати