На Закарпатті фізкультурна криза чи в краї треба побороти апатію до спорту?

Через більш ніж півстоліття, у 1999-му році, на берегах Ужа запрацював факультет фізичного виховання і спорту. Окрім назрілої необхідності, яку підтверджує факт, — перша кафедра майже ровесниця самого університету, факультету вдалося стати одним з центрів спортивного життя краю. Судіть самі: його випускники — учасники двох зимових олімпіад — фрис-тайлісти Енвер Аблаєв і Станіслав Кравчук, ще один збірник України з фристайлу Йосип Пе-няк; поки що лише здобуває освіту чи не увесь основний склад гандбольного клубу "Карпати", обласна студентська збірна й собі майже на всі сто складається з представників факультету. Стало нормою, що при вступі перевага віддається членам національних збірних команд України, майстрам спорту. А конкурс (7—8 абітурієнтів на місце) — один з найбільших в УжНУ — лише засвідчує престижність спортивних професій.

"Кадри, які ми готуємо, одні з найбільш дефіцитних на Закарпатті — тренерів, вчителів фізичного виховання, фізичних реа-білітологів замало для заповнення вакантних місць", — каже заступник декана факультету фізичного виховання і спорту УжНУ, завідувач кафедри фізичного виховання, заслужений працівник фізичної культури і спорту України, один із па-тріархів спортивного руху краю, професор Степан МИХАЙЛОВИЧ. І особливо дитячих наставників — подумки згоджуюсь і собі, відштовхуючись від слів з інтерв'ю начальника обласного управління сім'ї, молоді та спорту Володимира Фленька, яке було надруковане у минулому номері "НЗ . З часу створення у вузі кафедри, через неї пройшло 76 майстрів спорту, 6 майстрів спорту міжнародного класу. Факультет фізичного виховання і спорту є організатором найбільшого студентського спортивного заходу краю — традиційної щорічної універсіади Ужгородсько-

го національного університету, в якій кілька тисяч студентів змагаються у десяти дисциплінах. У боротьбі за перехідний кубок обласної універсіади збірна УжНУ (з основою фізкультурників) постійно бере гору.

— А наскільки відчутною є участь студентів-фізкуль-турників у проведенні всеукраїнських змагань?

— запитую далі.

— Непогані результати демонструємо лише у зимових видах спорту, в іншому ми — аутсайдери. Єдиною нашою чемпіонкою всеукраїнської універсіади 2007-го стала Анет Ленарт, яка спромоглася на звитягу у великому тенісі. З позитиву також відзначу участь нашої команди у вищій студентській футбольній лізі. У всесвітній зимовій універсіаді ми мали своїх двох представників, натомість у літній — жодного.

— Степане Олександровичу, факультет мав уже кілька випусків, та все ж, здається, що у масовій фізкультурі не те що ривка, навіть поштовху нема...

— А чого очікувати?.. Баз підготовки майбутнього резерву майже не залишилося, кількість тренерів із фаховою освітою, які працювали б з молоддю, з кожним роком скорочується. Погодьтеся, за мізерну платню працювати на совість мало хто хоче. Тому на початку 90-х, приміром, на Закарпатті ми мали з легкої атлетики сімдесят штатних тренерів, а зараз — аж (?) десять. Схожа ситуація і у плаванні та в ігрових видах. А найгірше те, що вибраний, чомусь неправильний курс розвитку спорту — усі зусилля обласних державних, громадських і профспілкових організацій, які відповідають за розвиток спорту, спрямовані на окремих спортсменів, а масової фізкультури давно немає, як не сумно це визнавати.

— Як оціните рівень спортивного життя Закарпаття?

— За останні роки припинили діяльність більш ніж дві третини спортивних об'єктів, уже з десяток літ не працює спортба-за "Скалка", гірськолижний комплекс "Плішка", не функціонує 50-метровий відкритий басейн "Спартак" (точніше, потрапити в нього складно зі зміною господаря), тому й не дивно, що спостерігається поступовий спад розвитку легкої атлетики, плавання, ігрових видів спорту (навіть попри, здавалось би, успішні виступи трьох флагманів — ВК "Закарпаття—ЗакДУ", ГК "Карпати" і ФК "Закарпаття"). Додайте сюди мінімальну кількість проектів будівництва сучасних спортивних баз, надзвичайно мале число спортивних майданчиків у сільських школах і отримуємо справжню фізкультурну кризу. Найперше слід боротися з фізичною деградацією молоді і її апатією до спорту.

— Степане Олександровичу, яким є ваше ставлення до широко розрекламованого шкільного уроку футболу?

— Будувати систему освіти на основі одного виду спорту — це незаперечна помилка. Уроки фізвиховання, безумовно, дуже потрібні, але вони мають бути багатопрофільні...

— В області діє цільова програма розвитку фізичного виховання і спорту. Чи залучалися до її формування науковці факультету?

— На жаль, вона формувалася без ужгородських науковців.

— Як один із найдосвідченіших фахівців, як би ви спрогнозували майбутнє факультету фізичного виховання і спорту?

— Найперше планується у найближчі роки відкриття трьох нових кафедр — спортивних ігор, спортивних дисциплін та здоров'я. Як тільки знайдемо 500 тис. гривень, відразу завершимо реконструкцію нашої "Плі-шки", сподіваємось, що й університетський басейн на базі факультету функціонуватиме упродовж року, а не лише у сезон опалення міста. Взагалі, від нашого факультету чекають більшого.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати