Цього, на жаль, ніхто не підрахував. Але питання виникає. Скажімо, свердловина відомої мінералки "Шаянська" № 242 має потужність 120 кубів на добу. До ЗО кубів використовується місцевим санаторієм. Решта розливається чотирма підприємствами, які використовують воду безпосередньо з джерела. Ще понад десяток підприємців вивозять воду в бочках і розливають її в пляшки далеко за межами Шаяна й Вишкова та й навіть Хустського району. Причому, не всі з них бувають легальні. Це підтверджено фактами, зафіксованими в тому числі й відповідними органами. Щодо зареєстрованих підприємств, то напрошується питання автентичності продукції заводів, розташованих, скажімо, в Берегівському чи Іршавському районах. Адже елементарна логіка підказує, що значно вигідніше "загазувати" звичайну воду із трубопроводу і продавати її як лікувальну, залагодивши для проформи документи, і вивозячи — теж про людське око — кілька бочок мінералки із 242-го джерела.
— Законопроект, який би дозволяв діяльність тільки тих підприємств, які розташовані безпосередньо на базі свердловини, — розповідає директор ТОВ "Марі-ам" Петро Поп, — давно вже поданий на розгляд Верховної Ради. Але на тому так все і залишається без руху. Мотиви затримки невідомі.
Безпосередньо на свердловині мінеральної води працюють три підприємства і ще один приватник, який має лінію розливу вдома. Фірма "Маріам" випускає на добу 120 тисяч пляшок мінералки, яку реалізує переважно в межах Закарпаття власним транспортом. Цех, в якому йде випуск продукції, то просто ангар з цистернами. Тут же в цеху знаходиться трубопровід, з шаянським буркутом. На виробництві зайнято близько 20 чоловік, які забезпечують щоденний випуск продукції й відправку її споживачам. Директор підприємства Петро Поп у цій сфері людина невипадкова. Раніше він певний час очолював одеський завод, який випускає обладнання для розливу мінеральної води. Мінералка потрібна цілорічно, розповідає Петро Поп, але найбільше її продається у літній сезон та напередодні свят, зокрема з наближенням Нового року та Різдва. Потім півтора місяця триває "мертвий сезон". Але попри змінність попиту й занадто сприятливі умови для фальсифікату, підприємству вдалося закріпитися на внутрішньому ринку. Та чи надовго вистачить цієї стабільності, залежатиме від нормального законодавства, яке мало б захистити від сумнівного продукту і легального виробника, і споживача.