Однак, як засвідчує практика, перевибори, можливо, і є катаклізмом для чинних політиків, але для громадян вони врешті виявляються благом з багатьох причин. По-перше, ми отримали уряд не кулуарно сформований на Печерських пагорбах, а справді відповідальний перед виборцями з усією їх мудрістю та ілюзіями. По-друге, влада дістала вирішальне щеплення проти власної безкарності і тепер їй надто важко самостверджуватися у своїй сак-ральності. По-третє, хоча минулий уряд і волав про жахливі витрати у 350 млн грн на перевибори, але вже перевів близько 6 млрд грн з кишень олігархів до кишені виборців, а з витратами партій це будуть і всі 10 млрд. По-четверте, і головне: у нас гартується покоління, яке вже не вважає, що керувати суспільством можна без урахування думки людей.
То на що нам сподіватися цього року? Звичайно, в такі святкові дні емоції переконують, що здоровий глузд переможе й українцям слід сподіватися на кращу долю. Однак для цього є й реальні підстави, про що свідчать як події 2004 року, так і минулого.
Політики навіюють виборцям страх про небезпеку можливих нових дострокових виборів. Але то проблема лише для них, бо насправді пере-голосування - це реальне перетікання грошей можновладців до виборців. Нормальний господар, якщо найняв недбалого робітника, хай це будівельник, прибиральник, юрист чи менеджер, звільняє його при незадовільному виконанні обов'язків. І така позиція не викликає сумнівів. Але влада переконує, що вона поза такими стосунками, і чомусь громадяни схильні цьому вірити. Утім це проблема дорослішання, і вона скороминуща.
А в 2008-й рік Україна ввійшла з новою політичною реальністю, хоча це мало хто на сьогодні усвідомив. Обрання нової Верховної Ради і особливо нового її голови - це вельми значуща подія, яка, до речі, символізує й зміну поколінь, адже перевертає з ніг на голову цілком неконструктивне протистояння за лінією: типовий проросійський олігарх В. Яну-кович і радикальний проєвропейсь-кий демократ Ю. Тимошенко. Фактор Яценюка змінює акценти. Головним є не антагонізм Сходу й Заходу, а протистояння всередині самого демократичного табору, якому до демократії ще треба рости й рости. Бо стосунки у Блоці Ю. Тимошенко навіть найпалкіший її прихильник не назве демократичними. Однак лише на харизматичності, волі та жіночій привабливості неможливо відбудовувати Україну. Зовні ніби їй протистоїть Янукович й уособлювана ним со-вдепія. Проте насправді, Дракон усередині нас. Намагання вибудувати «імперативну» демократію - нісенітниця, не менша за суверенну демократію Путіна. Бо якщо народ до свободи не готовий, він обов'язково знай-
де собі пастуха. Однак фактор Яценюка свідчить, що в нашому демократичному таборі назва -це не просто словосполучення. І в ньому таки йде справжній пошук оптимальних рішень. При всій повазі до громадянської позиції В'ячеслава Кириленка його дуже важко уявити в ролі інтегратора держави. І тим більше на повагу заслуговує його політична місія, коли він зумів наступити на горло власним амбіціям (у всякому разі публічно) і залишитися лідером демократичної коаліції. А новий владний трикутник Ющенко-Тимошенко-Яценюк вибудував цілком нову політичну архітектуру. Бо нині ні Тимошенко, користуючись своїм рейтингом і популізмом, не зможе диктувати Ющенкові умови, бо є альтернатива; ні Ющенко не змусить прагматичну й амбіційну Юлію Володимирівну приховувати президентські помилки. Та й опозиційний табір змушений буде шукати нові аргументи, оскільки протистояння «синьо-блакитні - помаранчеві» втрачає актуальність.
Тобто знову на язик напрошується банальний висновок - треба домовлятися. Власне, це і є сутністю парламентаризму, який призначений бути майданчиком для розмов. А держава, як і сім'я, буває лише двох типів. Або хтось один сильніший за всіх і, відповідно, ставить решту в залежність, диктуючи умови. Або ж вона складається з особистостей, які повинні домовлятися й увраховувати інтереси одне одного. У третьому випадку держава просто розпадається. Український народ на рубежі XX і XXI століть довів, що він складається із вирішальної кількості особистостей, які, втім, не схильні розходитися по різних квартирах, бо вже народили нове дитя.
Христос народився!
Спавімо його!
Вуйко 2008-01-11 / 16:43:00
Ось і погодились.
Русин1 2008-01-10 / 23:38:00
Авжеж, Вуйко!
Ваш пастух краще. Комендант Путин только и умеет- "резать или стричь"...
Вуйко 2008-01-10 / 22:24:00
Ненайгірша стаття. Звідки такі дивні висновки? Все ж, краще пастир Ющенко, аніж комендант Путін.
Русин1 2008-01-10 / 21:26:00
То, что Виктор Пащенко определил народ в бараны вполне понятно. Непонятно зачем ему при этом понадобилось славить пастухов (Яценюка со подельники). И их подпасков...