Автор дитячої книжки про українського богатиря Івана Силу не втримався від спокуси ввести в неї інтимну сцену

Книжка Олександра Гавроша "неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу"

Книжки з цієї серії, як говорить анотація, оповідатимуть молодшим читачам про атлетів, лицарів, богатирів,  які прославили Україну міццю свого тіла й духу.

Йдеться ж у повісті, згідно з її назвою, про неймовірні пригоди такого собі Івана Сили. Так із забуття повернулося ім’я Івана Фірцака – людини, яку на початку минулого сторіччя під прізвиськами Кротон чи Сила знали в Європі й Америці. Народився і помер Фірцак на Закарпатті, у селі Білки.  Проте славу від своєї неймовірної дужості здобув у Чехословаччині, ставши там чемпіоном з важкої атлетики та боротьби, вісімнадцять років працюючи в цирку.

Американська преса недарма називала Івана Силу найсильнішою людиною ХХ століття – він виходив переможцем у поєдинках з найвідомішими борцями того часу. Після програшу йому британський чемпіон Джон Джексон наклав на себе руки. Одного із синів Івана, чемпіона з боксу у середній вазі, засудили за український буржуазний націоналізм. Тому ім’я Івана Сили замовчувалося, а згодом призабулося.

Відновив пам’ять про знаменитого силача закарпатський письменник і журналіст Олександр Гаврош, поклавши в основу своїх „Пригод...” факти із життя Івана Сили, викладені у спогадах його товариша Антона Копинця.

Щоправда, пригоди ці видаються після прочитання не такими вже й неймовірними. Зате безперечно цікавими і навіть веселими. Адже Гаврошу за словом у кишеню лізти не треба. Його гумористичний доробок, може, і не такий знаний, однак вельми дотепний – варто прочитати „путівник-довідник” по Закарпаттю, „енциклопедію буття” закарпатців та сатири типу „Усер. Укачівська трагедія” тощо.

Пригоди Івана Сили, викладені Гаврошем, -- це історія життя сільського парубка, якому до снаги підняти 160-кілограмову штангу, вигнути залізний прут, підняти на собі увесь цирк, проте важко вирватися з інших пут – підступів і наклепів, грабіжницьких контрактів і , зрештою, кохання. Протягом усієї книжки богатир постає трохи неотесаним вернигорою, який перед кожним поєдинком згадує про мамині галушки. Зате це справжній позитивний герой – великодушний, мужній, позбавлений шкідливих звичок.

Інші персонажі змальовані скоріше карикатурно – власниця цирку Аделія Бухенбах, агент 008 Фікса, лікар мсьє Фрасьє та інші. Але створення характерів, очевидно, і не входило до планів автора. Гаврош зосередився на тому, щоб дотриматися єдиної тональності у викладі – і трохи надміру цим захопився. Тому навіть трагічні епізоди у житті його героїв сприймаються якось без співчуття. 

Зате історія вийшла вельми сучасною. Важко згадати інший твір для дітей, де головного героя спокушають на інтимні стосунки. Але треба поставитися до цього епізоду з розумінням – Гаврош, відомий ще й еротичними поезіями, не міг собі відмовити у маленькому задоволенні. Тим паче, що герой вийшов із цього випробування з честю, а про інтим сучасні молодші читачі знають іноді більше, ніж дорослі.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати