На виставці представлені 33 роботи митця, які ілюструють його кількарічний творчий період. Тут і полотна, виконані в 2013-2014 роках, і ті, що буквально вийшли з-під пензля, а точніше, з-під мастихіну, якому художник найчастіше віддає перевагу. Слід відзначити, що вступаючи у далеких 1980-х до Ужгородського училища прикладного мистецтва, Василь Дуб вирішив присвятити себе художній обробці дерева і займався нею довгі роки. До живопису звернувся лише у 2010-му і за сім років наполегливої праці досяг значного поступу – це відзначають усі, хто знайомий із творчістю автора.
«По роботах Василя видно, що він прогресує – з кожним разом виростає у своїй творчості, береться за складніші теми, ставить перед собою нові задачі з утілення пейзажного живопису», – коментує народний художник України Борис Кузьма. – Він досить узагальнює теми, робить їх трансформованими, стилізованими. Мистецтво у нього в крові – сумніватися у його щирості неможливо».
У творчості Василя Дуба помітний вплив одного з класиків закарпатської школи живопису Антона Кашшая, на манеру якого він намагається рівнятися. Воно і не дивно: «Я горянин, тож у моїх роботах переважають гірські пейзажі. Село Ставне, звідки я родом, це такий собі «закарпатський Барбізон» – там творили корифеї закарпатської школи Глюк, Ерделі, Бокшай і Кашшай. Ще маленьким я збирав за ними тюбики від фарб, що залишалися у траві – це було щось із розряду фантастики. Очевидно, та енергетика якось на мене і вплинула», – розповів у день відкриття виставки Василь Дуб. Художник відзначає, що створення картини залежить від настрою – іноді вдається завершити роботу в один прийом, а деколи може знадобитися й місяць. Нерідко після виставок доробляє картини, тому вже на наступній експозиції вони можуть виглядати по іншому.
Полотна Василя Дуба соковиті та насичені, гра світла й кольору одразу кидається в очі – це відзначили усі відвідувачі виставки. «Мої роботи усе розкажуть за мене самі», – такими словами Василь Дуб запрошує до перегляду експозиції, яка триватиме упродовж двох тижнів.
Текст: Ксенія Шокіна, Фото: Наталія Павлик
Фундація розвитку закарпатського мистецтва