Ужгородські гектари під забудову. Від підприємця Бровді до підприємця Стрижака

ПОРІЗАЛИ ЗЕЛЕНЬ - ПОКАЗАЛИ ЗЕМЛЮ

Досліджуючи питання, мимоволі приходиш до висновку: чим більший розмір ділянки землі в Ужгороді, тим менше прозорості щодо обставин її відчуження. Власне, городяни дізнаються, що той чи інший шмат наділу у чиїйсь особистій власності вже тоді, коли вільний простір огороджується парканом і туди приїжджає будівельна техніка. І ще варто радіти, коли це відбувається не десь серед подвір’я між багатоповерхівками.

Ділянка, про яку йде мова, на щастя, зовсім не серед дворів чи дитмайданчиків, і, в принципі, її забудова може бути доцільною з точки зору розвитку міста. Але тут виникає інше питання – наскільки прозоро місцева влада розпоряджається землею? І чи мають усі потенційні інвестори рівні умови щодо придбання ділянки в обласному центрі Закарпаття для якогось соціально та економічно значущого проекту?

Приблизно півтора роки тому шмат вільної землі в Ужгороді біля Боздоського мосту став «публічним» для всіх, коли його розчистили від чагарників, кущів та дерев.

Раніше простір землі не так кидався у вічі з дороги, оскільки все було у великих та важкопрохідних хащах. Правда, оскільки після «розчищення» більше ніяких робіт не проводилося, зелень почала відвойовувати своє – ділянка далі потрохи, але заросла. Власне, на мапі від «Google» шмат землі на момент підготовки публікації й досі сфотографований як суцільна «зелена зона».

Але буквально кілька тижнів тому на території знову з’явилися ознаки людської активності  – вантажівки поквапливо звозять глину, таким чином облаштовуючи заїзд на територію потенційної забудови із вулиці Баб’яка. Тож чим не привід дізнатися, кому належить ця земля та що, власне, хочуть зводити?

ЯК ГЕКТАРИ СТАЛИ ПРИВАТНИМИ - У МІСЬКРАДІ НІБИТО НЕ ЗНАЮТЬ

Коли глянути Публічну кадастрову карту України, можна дізнатися – розчищена територія зараз «поділена» на чотири рівні шматки, розміром по 1,75 гектарів кожен. Усі чотири, як вказано на кадастровій карті, – приватна власність, цільове призначення землі – «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».

Відправляємо запит до Ужгородської міської ради щодо чотирьох ділянок – кому і як їх виділено. На що приходить відповідь: конкретних рішень щодо цих шматків землі у раді не приймали. Із відповіді зрозуміло, що чотири ділянки створені із уже раніше сформованих наділів.

Закон дозволяє одну ділянку ділити хоч на скільки менших або ж навпаки – кілька дрібніших ділянок об’єднувати в одну більшу. Втім, на щастя, у нашій країні ця інформація також публічна і її можна знайти на кадастровій карті. Тож саме звідти нам стало відомо – раніше земля дійсно була оформлена як єдина ділянка, мала розмір сім гектарів і кадастровий номер – 2110100000:70:001:0028.

Надсилаємо повторний запит – яким рішенням сім гектарів стали приватними. І тут отримуємо відповідь за підписом заступника міського голови Ігоря Фартушка – в облікових даних відділу землекористування відомості про ділянку відсутні. Також, стверджується у листі від мерії, на Публічній кадастровій карті України також інформації щодо ділянки нема.

Така відповідь, на нашу думку, виглядає щонайменше дивною. Хоча б тому, що, як ми уже переконалися самі, на кадастровій карті України є архівна інфо про ділянку 2110100000:70:001:0028 – принаймні те, що вона була розміром на 7 гектарів, мала таке ж цільове призначення, що й новостворені 4 шматки. А також, що дуже важливо, є інфо, коли ця ділянка перенесена в архів – 23 березня 2016 року.

Ми вирішили звернутися із запитом щодо ділянки, у якої, як твердять у міськраді, у них нема відомостей, ще й до Головного управління Держгеокадастру в області.

ТАЄМНИЦІ ВЛАСНОСТІ РОЗКРИВАЄ ДЕРЖГЕОКАДАСТР

У відповіді на запит начальник управління Держгеокадастру в Закарпатській області Світлана Мельничук поінформувала – ділянка на 7 гектарів належала ПП Бровді Р.Й., який у 2008 році купив землю від Ужгородської міської ради під багатоквартирну забудову та комерційну діяльність.

Тобто, як бачимо, ділянка таки була власністю громади і перейшла у приватну власність. І чиновники Ужгородської міськради повинні були володіти такою інформацією, натомість відписували автору матеріалу, що, нібито, не в курсі справи.

Ми надіслали запит до міськради й попросили надати копію договору купівлі-продажу. Із цього документу підтвердилася інфо Держгеокадастру: землю дійсно 2008 року купив приватний підприємець Роберт Йосипович Бровді. Як ідеться у договорі, покупець придбав ділянку на аукціоні, який проводився, коли містом керував голова міськради Сергій Ратушняк. Власне, договір купівлі-продажу від імені місцевої влади підписав тогочасний союзник Сергія Ратушняка, тодішній начальник управління майном міста Віктор Мартин.

Загалом, час керування Ужгородом Сергієм Ратушняком 2006-2010 років із повністю підконтрольною більшістю депутатів запам’ятається серією скандалів щодо непрозорого поводження із муніципальними приміщеннями та землями, наслідки яких місто відчуває й донині. Власне, у той час і сайт міськради припинив функціонувати. Тож інформації-анонсу про факт проведення аукціону землі в ужгородському мікрорайоні «Боздош» сьогодні важко знайти в електронних медіа. Що дає можливість припустити, що якщо про аукціон десь й інформувалося, то про це мало хто знав із потенційних покупців.

А що достеменно відомо із угоди купівлі-продажу, то це про стартову ціну сімох гектарів – 4 мільйони 790 тисяч гривень. За результатами аукціону ділянка була продана дорожче – вторговано 5 мільйонів 269 тисяч 53 гривні, що становило приблизно 787 601 доларів США (за середнім курсом гривні того дня – 6.69).

Ім’я покупця, до слова, сьогодні значно відоміше, ніж було на той час, 2008 рік. Так Роберт Бровді за часів правління Януковича мав відношення до скандальних компаній «Хліб ІнвестБуд» та «Державна продовольчо-зернова корпорація». Обидві займалися експортом зернових і сьогодні, за даними ЗМІ, фігурують як компанії, де не все чисто із мільйонами, які могли належати державі, втім, до бюджету так і не потрапили. Також Роберта Бровді  вважаютьнаближеним до екс-прем’єра Арсенія Яценюка, оскільки він був керівником обласного осередку партії «Фронт Змін» на старті цього політичного проекту. Власне, за даними Аналітичної платформи «Youcontrol», Роберт Бровді є одним із трьох співзасновників Закарпатського обласного осередку громадської організації «Фронт Змін». Прикметно, що інший співзасновник організації Віктор Лущак також фігурує у згаданому нами договорі купівлі-продажу сімох гектарів  як людина, що діє від імені Роберта Бровді. Простіше кажучи, Віктор Лущак був довіреною особою і власне він підписав договір покупки землі.
 

ВЛАСНИКИ ТЕПЕРІШНІ - ЧЕТВЕРО ЧИ ОДИН? 

Втім, сьогодні в офіційних документах щодо сімох гектарів землі ім’я Роберта Бровді не фігурує. Хто ж власники чотирьох ділянок, на які сьогодні умовно поділена простора територія? Відповідь також можна знайти на Публічній кадастровій карті України. Це чотири приватні фірми: ТОВ "Албін", ТОВ "Агро-рент", ТОВ "Стіора", ТОВ "Лендстор". На перший погляд, це – чотири різні компанії із неоднаковими назвами та різними засновниками. Але є ряд факторів, які дозволяють припустити, що насправді за цими фірмами може стояти одна людина або ж одна група людей.

Так право власності на землю за цими ТОВ зареєстровано в один і той же день – 22 квітня 2016 року. Реєстрацію здійснено у Києві одним і тим же нотаріусом.

Більше того, за даними Аналітичної платформи «Youcontrol», усі чотири фірми зареєстровані також в один день – 14 квітня 2016 року. І у всіх чотирьох вказано один контактний номер телефону. Як бачимо, спочатку компанії були зареєстровані, а за вісім днів за ними оформлено і земельні наділи по 1,75 гектара.

Дві із цих фірм мають засновників із однаковим прізвищем. Так, за даними «Youcontrol», у ТОВ «Стіора» засновниця – Стрижак Ірина Юріївна. У засновниках ТОВ «Лендстор» – Стрижак Андрій Андрійович.

В Україні це прізвище відоме, насамперед, як прізвище вихідця з регіону – голови Конституційного Суду України 2007-2010 років Андрія Стрижака. У самій установі пан Стрижак працював до 2013 року – в період, коли судді сумнівно повернули президенту Януковичу повноваження у варіанті 1996 року. На Закарпатті про відчутну впливовість родини за попередніх влад ходили різні легенди.

Втім, ми говоримо лише про підтверджені факти: син голови суду – Андрій Стрижак-молодший у 2010 році став депутатом Закарпатської обласної ради за списком «Партії регіонів». Як вказано на сайтах ЦВК та Закарпатської обласної ради, на момент обрання Андрій Стрижак-молодший займався підприємництвом.

Сьогодні Андрій Стрижак-молодший у публічному просторі відомий насамперед як президент Федерації боксу Закарпатської області. Власне, за даними Аналітичної платформи «Youcontrol», він є й одним із засновників цієї структури, яка юридично є громадською організацією.

Адреса проживання Андрія Стрижака-молодшого як засновника ГО «Федерація боксу Закарпатської області» та як засновника ТОВ «Лендстор»  у реєстрах вказана одна й та сама. Тож, вочевидь, мова йде про одну й ту ж людину.

Ми звернулися через мережу «Фейсбук» до Андрія Стрижака з проханням прокоментувати: чи є він реальним власником усього простору на 7 гектарів, і якщо так, то що, власне, планується збудувати. Втім, це повідомлення у месенджері так і лишилося непрочитаним.

Ми спробували додзвонитися до ТОВ «Лендстор» за вказаним у реєстрі номером. Втім, слухавку взяв чоловік, який представився адвокатом. Чоловік запевнив, що реєстрував фірму, тому у реєстрі і є його номер телефону. Але зараз він не має відношення до фірми і не знає, як зв’язатися з власником.
 

БУДЕ НОВОБУДОВА. ЯКЩО ПОСУНУТИ ЕЛЕКТРИКУ

Втім, і без коментарів ясно: ділянки нині - приватна власність, цільове призначення землі – для будівництва. У прес-службі Ужгородської міської ради щодо питання забудови землі автору матеріалу резюмували: «Земельна ділянка продана з аукціону у жовтні 2008 року. У травні 2016 року забудовники подали декларації про початок виконання підготовчих робіт для будівництва багатоквартирних будинків на вулиці Баб'яка, б/н. Декларації зареєстровано управлінням ДАБІ у Закарпатській області».

Тож, як бачимо, скоріш за все уже невдовзі в Ужгороді на місці чагарника буде якась новобудова. Шкода, що громадськість не знає, яка саме. Як і те, чому ділянка на 7 гектарів «розрізана» на чотири шматки, що належать чотирьом фірмам, які проблемно знайти. Можна припустити, що навряд чи у цьому місці можна звести чотири абсолютно різні і відокремленні будівлі.

Наостанок варто нагадати: обіч самої території на сім гектарів під землею розміщена труба, з якої у річку Уж зливаються відходи каналізації. Чи вплине якось новобудова на роботу каналізації – наразі неясно.

Також можна припустити: перш ніж щось зводити, забудовнику треба буде вирішити й інший, суттєвіший нюанс – із високовольтною лінією електропередач, яка проходить через ділянку. Про її існування згадано й у договорі купівлі-продажу. Там зазначається, що на ділянці є охоронна зона – ЛЕП 35 кВТ на 0,6703 га.

Цікаво, забудовники «скоригують» напрямок лінії електропередач, чи просто її розірвуть? Це побачимо найближчим часом. Поки вантажна техніка облаштовує лише в’їзди на ділянку.

Ярослав Гулан, "Ні корупції!"

ДО ТЕМИ:

"Гібридна війна" за Ужгород: "Народним фронтом" проти "Відродження"

Теги: Бровді, Стрижак, земля

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати