Скульптори з чотирьох країн з України, Угорщини, Польщі й Індії - приїхали на Мукачівщину, щоби з місцевого матеріалу – м’якого вапняку або рожевого мармуру, чи взагалі з дерева втілити власне бачення яким повинен бути міст, звісно, через призму мистецтва, коли значення слова не вичерпується його практичним призначенням та звичайним зовнішнім виглядом предмету, з яким асоціюється. Травень зібрав у Чинадієві скульпторів високого рівня. Усі учасники – визнані митці, відзначені на численних міжнародних симпозіумах і виставках у різних місцях планети.
Відповідно до умов симпозіуму, митці дарують скульптури містам та населеним пунктам, а місцева влада зобов’язуються облагородити відпочинкову зону навколо предмета мистецтва. Так, одна зі скульптур, що народилися під мурами замку Сент-Міклош, прикрашатиме територію історичної локації, інші – вже знайшли своє місце призначення в Україні та за її межами. Так, цього разу мистецькі твори об'єднають прикарпатські міста Старий Самбір, куди поїде робота Яноша Рупперта, й Сколе, де вже готовий майданчик для твору Чендера Паркаша. В Закарпатті скульптура Ендре Гіді з'явиться в Нижніх Воротах, а Янош Дрєньовскі залишить кам'яні форми у Чинадієві. «Міст» Ришарда Лавренюка прикрасить угорське село Торпа.
Симпозіум проводиться громадською організацією «Pro Arte-Munkacs»,очолює яку добре знаний скульптор Петро Матл. Організатор, разом із господарем замку Йосипом Бартошем, представив роботи митців та підбив підсумки симпозіуму.
Як зазначив угорський скульптор Янош Руперт, чия робота прикрасить центральну частину міста Старий Самбір, важливо, щоб форма скульптури була незрозумілою на перший погляд та спонукала людину до роздумів та формування власного погляду на мистецтво. Міст Яноша Руперта складається з двох частин. Більша частина скульптури символізує вікно, як прозорі та відриті відносини між двома державами та народами. Менша частина – це теперішнє і майбутнє. Частини скульптури з’єднані металічними конструкціями, які є мостом між минулим та майбутнім. Автор обрав метал для оформлення своєї композиції, підкреслюючи «залізні» окови, в яких перебували всі країни радянського простору, в тому числі й Угорщина до 1956 року.
Скульптура Яноша Дріановські прикрашатиме своє «місце народження» – замок Сент-Міклош. Як розповів автор, концепція його мистецького погляду полягала у зображенні води та власне мосту. Краплі води відтворені у двох частинах конусоподібної форми, посередині яких розташований гранітний «міст».
«Як вода, роками відшліфовуючи каміння, надає йому ідеальної форми, так і нації протягом тривалого часу вибудовують свою дружбу, вдосконалюючи її, плекаючи, - каже скульптор».
Матеріал для уявного мосту – граніт – також обраний митцем не випадково. Блискуча поверхня граніту віддзеркалює обидві сторони скульптури. Цей ефект символізує проблемні моменти, які виникають між народами, культурами. Адже у проблемі потрібно шукати дві сторони конфлікту, віддзеркалення своїх вчинків та помилок. Тільки тоді вдасться прийти до консенсусу.
Наостанок мистецького заходу всі присутні сфотографувалися біля скульптур, що кожна по своєму символізують міст між державами, народами, культурами, повідомляють у Мукачівсьскій РДА.