Як стало відомо редакції Закарпаття онлайн, поза узгодженими і розглянутим на депутатських комісіях пунктами порядку денного сесійного засідання, перед його початком депутатами-угорцями буде зроблено спробу внести без попереднього аналізу та обговорення на депутатське голосування проект звернення Закарпатської обласної до президента України Петра Порошенка та прем’єр-міністра Володимира Гройсмана з приводу проекту нового Закону України “Про освіту” №3491-д.
“Занепокоєння” авторів звернення (а цілком очевидно, що вказаний текст готували аж ніяк не депутати, через яких він потрапить до сесійної зали) викликає не так надумане звуження мовних прав національних меншин, зокрема угорської, як передбачене вказаним урядовим законопроектом зміцнення позицій державної мови в сфері освіти. Останнє, як передбачають його автори, припинить існуючу деструктивну практику маргіналізації національних меншин, представники яких наразі штучно вириваються з загальноукраїнського контексту.
Йдеться про реально критичну ситуацію з володінням державною мовою в середовищі угорців Закарпаття. Як повідомила під час Міжнародної наукової конференції «Українська мова у світі», що проходила 10 листопада у Львові, викладач української мови Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ Єлизавета Барань, навіть серед угорськомовної студентської молоді цей рівень настільки низький, “що після 11 років вивчення у школі української мови, складання державної підсумкової атестації лише від 20% до 40% студентів змогли б у критичній ситуації викликати “швидку”.
Сьогодні ЗНО з української мови та літератури обов’язкове для тих, хто хоче продовжити навчання у вищих навчальних закладах України. Та на Закарпатті, за словами Барань, плачевний результат: минулоріч у школах з угорською мовою навчання 63% учнів не склали тестування.
У підсумку, зі слів Є.Барань, студенти-угорці з Закарпаття позбавлені елементарної можливості знайти гідну роботу в Україні, орієнтуючись майже виключно на працевлаштування закордоном.
Власне, ліквідувати цю негативну тенденцію і покликаний, зокрема, новий проект закону “Про освіту”. І саме це не влаштовує справжніх авторів звернення, зацікавлених у мовній і ментальній зорієнтованості громадян України угорської національності на політичний Будапешт. А в контексті інших дій, як от видача угорського громадянства, такі дії створюють реальні загрози в сфері національної безпеки.
Натомість, вказаний урядовий законопроект підготовлено висококласними фахівцями у сфері освіти у повному дотриманні європейських стандартів забезпечення прав національних меншин. Він абсолютно респондується з відповідною практикою, втіленою в освітній галузі сусідніх з Закарпатттям країн Європейського Союзу — Словаччини та Румунії, де також є потужні угорські меншини. Аби переконатися в цьому, достатньо проаналізувати сам текст пропонованого документу, вже прийнятого Верховною Радою в першому читанні, і супровідне резюме до нього. В останньому чітко вказано якраз той факт, що нині чинна “українська система освіти не відповідає європейській і кращим світовим системам”. Натомість, в новому законопроекті чітко вказано що
Стаття 7. Мова освіти
1. Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.
Особам, які належать до національних меншин, забезпечується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних закладах освіти.
(...)
4. Заклади освіти відповідно до освітньої програми можуть здійснювати освітній процес двома і більше мовами (державною мовою, а також мовами національних меншин, іншими мовами), викладати одну чи кілька дисциплін англійською та/або іншими мовами.
Тобто, в урядовому законопроекті права нацменшин мати свою освіту рідною мовою прописані однозначно і співвідносно з європейською практикою.
Утім, справжньою метою авторів проекту звернення облради, судячи з усього, є не повноцінна інтеграція представників угорської меншини в українське суспільство в контексті збереження своїх національних прав, а подальша марґіналізація угорців Закарпаття, їх політичне відособлення від єдиного державного тіла. А ще — чергова спроба розхитування політичної ситуації на Закарпатті, імітація загрози угорській ідентичності з боку державної мови паралельно з демонстрацією, начебто, турботи про інтереси угорської меншини.
Вплутуватися чи ні в ці політичні ігри, цілком залежить передусім від керівництва облради, зосібна — її голови Михайла Рівіса. Останній уже набув певного політичного досвіду в контексті раніше прийнятого під його керівництвом резонансного “самоврядного” звернення облради і власної "сепаратистської" заяви на телеканалі “Тиса-1”, від якої потім довелося публічно відмежовуватися.
Так чи інакше, але ліміт деструктивного шантажу столичної влади погрозами сепаратизму і просто необдуманих політичних заяв, схоже, вже вичерпано. А тому кожне слово, кожна дія влади Закарпаття аналізуються на предмет “розШАТУНювання” ситуації у державі, зокрема з ініціативи з-за кордону.
А тому нині керівництву і депутатам облради варто чітко визначитися, що для них ближче: приватні інтереси, завуальовані в багатьох пунктах порядку денного, за які непублічно погрожують невіддати свої голоси депутати-угорці (в руках яких відповідно до політичних розкладів, перебуває “золота карта” облрадівської “широкої” коаліції), антиукраїнська позиція окремих депутатів, чиї прізвища звучали в документах з "пошти Суркова", чи, все-таки, інтереси держави Україна.
Натомість, якщо є справжнє бажання зважено проникнутися і заопікуватися проблемами закарпатських угорців. то це має бути зроблено не поспіхом, під чиюсь політичну "дудку" і з порушенням Регламенту облради, а з залученням фахівців і в передбаченому законом порядку. Тоді і кінцевий результат для громади Закарпаття, складовою якого є угорська національна меншина, буде максимально корисним.
Тим більше, що конструктивне вирішення такого роду питань як правило лежить аж ніяк не у політичній площині.