Якщо вже не можна дати раду з усім містом, то бодай центр і ворота — візитівки Ужгорода — мали б бути в ідеальній чистоті. З одного боку, претензій до прибирання центру та власне вокзалів нібито й нема.
З іншого — завжди є місця, які легше приховувати, ніж довести до ладу. Така доля спіткала й відреставрований «Укрзалізницею» триповерховий будинок на привокзальній площі.
Цей дім побудований разом із залізничною станцією Ужгорода ще за австро-угорців. Після будівництва нового вокзалу одна сторона будинку з прозорим парканом тримається в чистоті, інша ж, оббита металевою бляхою, є абсолютною її протилежністю. Тут на будь-якого перехожого (зазвичай ці місця «полюбляють» водії словацьких та київських автобусів), який не полінується зазирнути у двір, очікують «чудові» пейзажі - гори сміття, яким ні баки, підсунуті під вікна (це вже звична картина для мешканців будинку), ні прибиральниці ЖРЕРу допомогти не в силі.
Враховуючи, що сміття в контейнерах і навколо них тижнями нікого, крім громадян із триповерхівки, не хвилює, зрозумілою стає причина смороду, що час від часу залітає до шикарного вокзалу. І доводиться, червоніючи, пояснювати гостям сьогоднішню сміттєву реформу міста.
Ярік 2007-12-04 / 10:10:00
В Ужгороді багато говарять про сміття, але мало в цьому плані роблять. Існує європейська практика збору та утилізації твердих відходів і тут колесо винаходити не потрібно! Візьміть для прикладу, бодай, сусідню Словакію. Нація, яка себе поважає, ніколи не дозволить собі втонути в купі сміття. Але, основне навантаження в плані організації та практичних дій лежить на місцевій владі. З іншого боку, не потрібно ігнорувати потенціалом самого населення - люди залюбки вийдуть на суботники. Але їх потрібно організувати.