"Феномен" закарпатського "сепаратизму"

Закарпатчани

Так на Закарпатті жартома називають людей, які виїжджають на заробітки у ближнє зарубіжжя, комбінуючи слова “закарпатці” й “заробітчани”.

Дослідження, проведене в рамках проекту Міжнародної організації з міграції (МОМ) довело: обсяг коштів, що українські трудові мігранти відправляють додому, перевищує усі інвестиції іноземних компаній та допомогу міжнародних донорів взятих разом.

Згідно з даними, отриманими шляхом опитувань протягом 2014-2015 років, українські трудові мігранти переказали 2,8 мільярди доларів США у 2014 році формальними і неформальними каналами. Додаткові 100 мільйонів доларів США надійшли в Україну в натуральній формі.

Результати свідчать, що у 2014 році Російська Федерація залишилась основною країною призначення для українських трудових мігрантів (30%). Якщо говорити про довгострокових трудових мігрантів, основними країнами призначення все частіше є Польща (21%), а також Чеська Республіка (15%) та Італія (11%).

У середньому, домогосподарство з довгостроковими трудовими мігрантами отримало близько 4 348 доларів США у вигляді переказів у 2014 році. Для більшості домогосподарств з мігрантами, грошові перекази становлять основне джерело доходу. На відміну від інших країн, споживання становить лише 40%; ще 42% відкладаються як заощадження в Україні, як виявило дослідження.

Українські трудові мігранти впевнено надають перевагу неформальним каналам. Більше половини, а саме 53% всього обсягу грошових переказів у 2014 році, було переказано неформальними каналами, що становить набагато вищий відсоток, ніж очікувалося.

Рівень заощаджень трудових мігрантів, який вони зберігають за кордоном, перевищує обсяг грошових переказів і становить близько 4 мільярдів доларів США. Намір придбати нерухомість, товари тривалого використання, а також освіта дітей – найбільш популярні цілі заощаджень, як зазначили респонденти. Ще одна важлива мета – непередбачені ситуації та ризики, що відображає поточну нестабільність в Україні та економічний спад, пов’язаний з цим.

Дослідження з’ясувало, що трудові мігранти були б зацікавлені фінансово підтримати інфраструктурні проекти (22%) в Україні. Окрім цього, кожний п’ятий трудовий мігрант висловив намір інвестувати у продуктивну діяльність переважно в своїх місцевих громадах в Україні. Будівництво, туризм і роздрібна торгівля є найбільш привабливими сферами для потенційних інвестицій.

Кишеня Будапешта

Окрім трудових мігрантів, значна частка закарпатців, користуючись угорським корінням, виїздить до Угорщини на ПМЖ.

У січні 2010 року парламентом Угорщини був прийнятий закон, який дозволяє громадянам колишніх республік СРСР, чиї родичі проживали в Угорщині або на підконтрольних їй територіях до 1945 року, а саме: Словаччина, Закарпатська область, Трансільванія і Воєводіна – отримати громадянство за спрощеною процедурою через репатріацію. Друга умова, окрім етнічної, для отримання угорського паспорта – володіння угорською мовою.

Втратити громадянство Угорщини можна, лише добровільно відмовившись від нього. Особи, які бажають відмовитися від громадянства, повинні звернутися з письмовою заявою до Президента Республіки Угорщина.

Єдине виключення стосується фальсифікованих заяв про натуралізацію (спрощеного отримання громадянства). За фальсифікацію документів – побавити громадянства справді можуть, але за відсутність гарного рівня знання державної мови – ні.

За період з травня 2010 року, коли вступив у дію закон про спрощену процедуру отримання громадянства Угорщини, було подано понад 825 тисяч заявок від іноземців, і з них 762 тисячі осіб вже склали присягу та отримали угорські паспорти.

За даними “Новин Закарпаття“, на середину 2015 понад 94 000 жителів Закарпатської області отримали громадянство Угорщини за спрощеною процедурою.

“Через військовий конфлікт в Україні на Закарпатті значно збільшилася кількість заявників, які бажають отримати паспорт і посвідчення особи громадянина Угорщини. Це пов’язано із бажанням захистити своє життя”, – розповів “Радіо Орієнт” угорський урядовий комісар Томаш Ветцель.

За словами віце-прем’єра Угорщини Жолта Шем’єна, угорський уряд вирішив започаткувати на Закарпатті програму економічного розвитку, схожу на ту, що діє на теренах сербської Воєводини, де також проживає чисельна угорська громада. Загалом для підтримки діаспори за кордоном через фонд Габора Бетлена виділено 22 млрд форинтів. Зокрема, для закарпатських угорців цього року нададуть близько 2 млрд форинтів. Шем’єн нагадав, що у зв’язку з важкою ситуацією на Закарпатті, угорський уряд вирішив забезпечувати матеріальною підтримкою угорських вчителів і медичних працівників, а також оплачувати харчування у дошкільних закладах. Він також підкреслив, що важливо, аби угорці, які проживають за кордоном, мали можливість залишатися у себе на батьківщині, й уряд Угорщини цьому максимально сприятиме.

Карпатська Січ

Про ситуацію зсередини регіону ІНФОРМАТОРу розповів керівник військово-патріотичної організації “Карпатська Січ”, ужгородець Тарас Деяк.

“Ми, як і будь-які адекватні праві рухи виступаємо проти еміграції, адже вона несе за собою страшні, а часом і згубні для країн та націй наслідки. Майже будь-який вид втечі в інші (зазвичай багатші) країни є небезпечним для обох, або однієї з сторін”, – заявив Тарас.

“Наприклад, так звані “біженці” з близького сходу (здебільшого це хлопці та чоловіки призивного віку, а не старці та жінки з дітьми), котрі тікають від війн, кліматичних чи економічних проблем, поступово, рік за роком знищують все, що залишилося від старої Європи за допомогою лібералів, котрі при владі в домінантних країнах ЄС. Вони витісняють європейську культуру, спільно з ліберальними зрадниками знищують християнську віру, несуть пряму загрозу ідентичності народів Європи, а також позбавляють корінних європейців робочих місць як дешева робітнича сила. Підприємець за гроші, котрі він мав би платити європейському робітнику разом з різними страховими сплатами, в місяць може найняти 8 нелегальних мігрантів.

Угорщина нині перебуває серед країн Європи, що всіма способами борються з навалами “біженців” з Близького сходу, Африки та Азії, намагаючись зберегти власну ідентичність та навіть врятувати інші країни, виступаючи таким собі “географічним щитом”. Ця країна веде дуже розумну політику щодо еміграції, не пускаючи за свої кордони сирійців, китайців чи африканців,

Разом з тим, Угорщина є однією з найбільш популярних країн для українських емігрантів. Цим Угорщина послаблює свого одвічного сусіда-конкурента – Україну, та посилює власні позиції.

Для пересічних закарпатців це питання звичайне, і тому такий погляд може здатись перебільшеним чи несерйозним, але насправді – це певна неоголошена війна, яку ми програємо, навіть не визнавши її”, – запевняє громадський діяч.

“Постійний міграційний відтік вкрай негативно впливає на трудовий потенціал населення області, адже переважна кількість мігрантів – це так само працездатні чоловіки, котрі йдуть шукати краще майбутнє в іншу країну замість того, щоб працювати у власній.Це цілком логічно, адже їх власна держава “наплювала” на них і позбавила більшості шансів на чесну самореалізацію в будь-якій сфері життя.

У той же час Угорщина отримує таку саму робочу силу, але на відміну від вищезгаданих “біженців”, наші мігранти не становлять ніякої загрози для угорської ідентичності, християнської віри та навіть культури. Також не варто забувати і про молодь: безліч родин на Закарпатті мріє спровадити власних дітей навчатися за кордон, наприклад у Будапешт – це ж так престижно! Однак їх мотиви – це не отримання кращої іноземної освіти та повернення на Батьківщину, де зі здобутим престижним дипломом можна будувати майбутнє своє і країни: більшість хоче залишитися по іншу сторону кордону.

Аналізуючи те, що тисячі краян покинули країну за часи незалежності, десятки тисяч закарпатців без проблем отримували угорські паспорти, ми, на жаль, доходимо до висновку, що цю неоголошену війну ми впевнено програємо”, – висловив Деяк позицію “Карпатської Січі”.

Як розповідає Тарас, для отримання угорського паспорта шукати родичів в самій Угорщині не треба, достатньо, щоб дід чи баба народилися на Закарпатті до 1945-го року.

“Також можна претендувати на громадянство, віднайшовши в архівах докази приналежності когось зі своїх предків до угорської національності.

Щодо незаконних способів, то, звісно, вони є, питання тільки в ціні. До 2014 року цим займалася громадська приймальня угорського євродепутата Бейли Ковача (партія Угорщини «За кращу Угорщину» («Йоббік»)). Після заборони діяльності цієї приймальні на території України корупційними схемами по громадянству почали займатися ті ж люди, які працювали в приймальні. Звісно, ціна трохи виросла, бо ситуація в державі змінилася після Революції Гідності.

Однак, на Закарпатті маловірогідно знайти людину, в корінні якої не було б хоча б одного громадянина Угорщини – це зумовлено історичними умовами”, – підкреслив Тарас.

“Не секрет, що Закарпаття – це не найбільш патріотична область в Україні й, можливо, одна з найбільш індиферентних областей в Західній Україні. Ситуація ніби почала змінюватись на краще під час майданівських подій, хоча, коли майже у всіх обласних центрах України люди наважилися на рішучі, революційні дії та захопили більшість адмінбудівель, на Закарпатті так звані патріотичні активісти, що тільки надривали свої горлянки за асоціацію з ЄС і кормили людей на площах пустими обіцянками, продовжували водити свої безглузді хороводи і будувати ланцюги миру. Заодно вони звинувачували революціонерів-націоналістів в провокаціях.

З початком воєнних дій на сході частина закарпатців почали допомагати волонтерам, хтось пішов добровольцем на війну, але знову ж таки, це була абсолютна меншість. Байдужість, дріб`язковість, брак ідеалів та повний конформізм – головні проблеми Закарпаття.

Звісно, людей, які хотіли щось змінювати та боротися за Україну, побільшало після подій революції та агресії РФ.

Читаючи лекції в школах та вищих закладах, ми бачимо, що молодь проявляє активність і розуміння ситуації. Таких – приблизно половина слухачів, інша частина пасивна. Рівень патріотизму, звісно, підвищився, але не набагато. З’явилася купа псевдопатріотів, котрі здебільшого нічого не розуміють в ідеології, ситуації сучасності та в методах боротьби. Вони такі, бо то круто, мейнстрим. Погляньте на результати виборів у нашому регіоні: щось змінилося з 2010 року? Старі прізвища доповнили декілька нових, які там для галочки, а хто займався корупцією, той і продовжує.

З певного погляду, на це є купа причин (різні національності, географія, важка та часто спірна історія краю), але ми засмучені тим, що молодь на Закарпатті абсолютно нічим не відрізняється від старших поколінь. Це жахливо, адже всі наші ідеї покладаються на молодь, ідеалістів, людей, у яких серця горять полум`ям, але в нашому краї цей вогонь в серцях дуже важко розпалити”, – каже Тарас.

“На Закарпатті дуже малий відсоток, як кажуть наші західні побратими, “іншої молоді”, справжніх пасіонаріїв. “Карпатська Січ” є найбільшим діючим і перспективним правим рухом на Закарпатті.

За довгі роки нашої діяльності ми об`єднали в своїх лавах чимало людей різного віку, які вирішили стати на шлях боротьби, кожен з нас робить свій вклад в розбудову нашого руху та пришвидшує настання революції.

Ми маємо дружні стосунки з деякими всеукраїнськими та регіональними націоналістичними організаціями, з якими проводимо спільні акції, вишколи, крім цього товаришуємо з людьми з європейських правих рухів”, – розповів Деяк про діяльність “Карпатської Січі”.

Доброволець припускає, що Закарпаття і Донбас дуже подібні щодо загрози виникнення сепаратистських настроїв.

“Угорщина свідомо фінансує ремонти доріг в угорських селах, курси з вивчення угорської мови, школи, медичні заклади, із літа 2016 року виділила 160 мільйонів євро на розбудову бізнесу в прикордонних зонах підприємцям, таким чином здобуваючи прихильність населення. Звісно, перспектива жити у європейській державі на противагу воюючій і тонучій в корупції Україні виглядає привабливіше.

Велика частина закарпатців може стати на сторону сепаратистів – така реальність, на жаль.Рано чи пізно карта буде розіграна: варто проаналізувати виступити та заяви деяких націоналістичних держчиновників Угорщини, які мріють, щоб Закарпаття або його частина були в складі Угорщини. Край наш багатий на ресурси, і в області знаходяться крани від труб нафти та газу, а контроль над ними допоможе диктувати правила на європейському рівні”, – припускає керівник “Карпатської Січі”.

Тарас Деяк твердить, що діяльність так званих “русинів” також становить серйозну загрозу.

“Знову ж таки паралелі з Донбасом і Луганськом – вони розростаються, а влада їм у цьому не перешкоджає. Живуть вони здебільшого за кордоном, пропагуючи там ідеї сепаратизму на Закарпатті, привозять іноземних делегатів, розповідають про безперспективну Україну, яка їм “нічого не дала” і згадують часи, коли Закарпаття входило до складу Чехо-Словаччини чи Угорщини. Крапля за краплею Закарпаття доведуть до кипіння, і тоді може бути пізно щось змінити.

У 2015 році у Будапешті два рухи сепаратизму в Закарпатській області, угорський та русинський, об’єдналися і підписали договір. Зараз вони спільно працюють і виступають за автономію області в складі Угорщини, яка носитиме назву “Карпато-русинської автономної республіки”. Представники цих рухів, партії «Йоббік» та русинського сепаратистського руху «Підкарпатська Русь» воюють в складі так званої армії ДНР у власноствореному підрозділі «Батальйон святого Іштвана»”, – підсумував Тарас Деяк.

На засіданні 8 вересня Кабінет міністрів ухвалив проект постанови про утворення міжвідомчої робочої групи з питань науково обґрунтованого оцінювання демографічного розвитку України у 2017 році. Востаннє перепис населення в Україні проводили у 2001 році, після того його кілька разів відкладали через брак коштів у бюджеті.

Тоді і стане відомо, скільки українців зникло із країни через “західний коридор”.