В договорі наголошувалося: «Закарпатська Україна (що згідно з чехословацькою конституцією має назву Підкарпатська Русь), яка на підставі договору від 10 вересня 1919 р., укладеного в Сен-Жермені, увійшла як автономна одиниця в межі Чехословацької республіки, возз'єднується згідно з бажанням, виявленим населенням Закарпатської України, і на підставі дружнього договору обох Високих Договірних Сторін зі своєю споконвічною батьківщиною — Україною і включається до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки».
Керівництво нової Чехословаччини вже на початку 1944 р. висловило намір встановити дипломатичні відносини з Радянською Україною. Проте дипломатичні відносини між Чехословаччиною і Україною так і не були тоді встановлені. Як тільки був укладений радянсько-чехословацький договір від 29 червня 1945 р. про передачу Закарпатської України «її споконвічній матері — Україні», про встановлення дипломатичних відносин між УРСР і Чехословаччиною відразу ж забули. Цікаво завважити, що підписання цього договору взагалі відбулося без жодної участі українських дипломатів і представників Закарпатської України, хоча формально текст договору складався також і українською мовою.