При вході відвідувачів музею ім. Т.Легоцького зустрічали середньовічні лицарі з мечами та в обладунках, а мистецьке дійство у внутрішньому дворику розпочали розповідями про історію замку історичні персонажі – власник маєтку граф Міклош Берчені та його вродлива дружина Кристіна Чакі. У часи їхнього володінням Ужгородським замком тут відбувалися масштабні будівельні роботи і сьогоднішніх обрисів твердиня на Замковій горі, котра нині виконує місію історичного оберегу міста, набула саме тоді.
Поки відвідувачі музею знайомилися з численними тематичними виставками, танцювальний колектив Дому історичного танцю «Тартан» демонстрував присутнім середньовічні хореографічні композиції. Струнний колектив «Dolce Vita» дарував романтичну музику тієї пори, а танцювальний колектив Ужгородського коледжу культури і мистецтв – запальні танці. Завершилася «музейна ніч» виступом зі свічками молодіжного хору ужгородської парафії Усіх святих.
У розташованому поруч Закарпатському музеї народної архітектури та побуту свято розпочали з вечірньої служби у Шелестівській церкві, що на території музею. А на спеціальній сцені відбулися закарпатські «вечурки» – з автентичним фольклором виступили народні самодіяльні колективи краю.
Родзинкою ночі у Закарпатському художньому музеї ім. Й.Бокшая став концерт хору «Кантус» на заході сонця, а відвідувачі мали нагоду знайомитися з відкритою на цьому тижні виставкою робіт Адальберта Ерделі, присвяченою 125-річчю з дня народження митця.
«Давно практикована на європейських теренах «Ніч в музеї» в Ужгороді проводиться вдруге, – каже завідувач відділу Закарпатського краєзнавчого музею ім. Т.Легоцького Йосип Кобаль. – Основна наша мета – показати музейні скарби у цікавий і дещо незвичний спосіб. Родзинкою цього разу став показ унікальної пам’ятки письменства – оригіналу та факсимільної копії Королевського Євангеліє, яке ніколи ще не показували за час існування музею, а в залах природи було чутно нічні звуки навколишнього світу».
Непідробний інтерес відвідувачів, яких учорашньої ночі на територіях музеїв було на диво багато, засвідчує, що попри війну й усі сьогоднішні негаразди в Україні є потужний інтерес до власної історії та культури, передовсім у покоління 20-40 річних її громадян, які справді масово йшли у музеї зі своїми маленькими дітьми. Це означає, що історичний код нації матиме добре продовження.
Оксана Дудаш, "День". Фото прес-служби Ужгородської міськради і управління культури Закарпатської ОДА