Закарпаття: Дах будинку горянина красний драницями

Під час нещодавнього журналістського завдання у самому "серці" Колочави - напроти місцевої ратуші-сільради - випадково пощастило побачити зведення ретропокрівлі. Щоправда, майстри будували не житло, а торгову точку в стилі колиби. Не тільки я, а й чимало гостей-мандрівників опришківського краю з допитливості "прилипли" очима до дерев'яної споруди, яка наверху одягалася у "шапку" зі смерекових тоненьких дощечок. За вимушеного перекуру, викликаного холодною мжичкою, випала нагода познайомитися із зодчими рідкісного профілю. Виявилося, що 40-річний Юрій Куліш та на півтора десятка літ старший від нього колега Іван Біланин - земляки, але не тутешні, а з Син. Поляни, де бере початок р. Теребля. Хоч і знаються на "ти" з винятковим ремеслом, але час від часу ним займаються, бо заробітчанська доля за безробіття змушує здебільшого вояжувати по далеких світах. За їх словами, опанували ази справи, коріння якої сягає глибин сивої давнини, хто як. Молодший за віком Юрій, приміром, колись столярував у лісництві нацпарку "Синевир" і йому за благоустрою лісових територій якось дали теж рекреаційний наряд - дахи бесідок оббивати тертицею. А ось Іван має вже солідний стаж покрівельника. Старші колись його навчили облаштовувати дахи хат горян, а поготів і він уже передав досвід молодим.

"Майстрів у нашому селі є повно", - гордо заявляють мастаки і називають низку прізвищ -братів Ковачів, Гриця Рошка... І стверджують, що хитромудрості у цій роботі нема - треба мати лиш бажання.

Іван Біланин, до речі, займається і заготівлею покрівельного матеріалу. Акуратно коле "камачки" смерек, а відтак на саморобному верстаті їх теше. "Котре легко колеться, те й легко тесати", - ділиться секретом, розповідаючи його суть, що необхідно підшукати смереку під сто літ, радіус "стану" якої бажано, аби не перевищував півметра.

З одного боку, з драниць дах - диво, з іншого - непрактичний: надійно служить, як правило, зо два десятки років. Щоправда, вік йому можна продовжити, якщо обробити дощечки соляркою або мазутом. Тим паче, зараз, коли світ понавидумував усілякі хімпре-ларати.

Запримічаю втіху покрівельників Куліша та Біланина: хоч нині в моді металочерепиця, але й не остання драниця. їх, як і інших майстрів, то сюди, то туди запрошують "обшивати" крокви висот будов дідівською сировиною. Вона слугує родзинкою дашків колодязів, симпатично позує навіть парканам у вигляді приколибків. Словом, старовина не списана з ужитку - служить і сучасникам...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати