Подальша доля цього промислового гіганта турбує народних обранців, до яких звертаються люди з проханням допомогти вирішити це вкрай болюче питання.
Так, місцеві жителі роками спостерігають, як занепадає завод, на якому колись працювали більше трьох тисяч людей, і який був гордістю Дубового. На сьогодні підприємство знаходиться у вкрай критичному стані, і якщо так триватиме й надалі від нього залишаться самі руїни. Тим більше, що вже зараз зовнішній вигляд підприємства відлякує: у моторошному, аварійному стані знаходяться усі цехи заводу, дахи протікають, стіни розвалюються. Про колишню славу цього промислового гіганта нагадують хіба що макет вертольота на подвір'ї, якому так і не пощастило злетіти в повітря. Та вуличні ліхтарі як символи тієї епохи, коли збудували завод.
Із чотирьохсот одиниць обладнання вціліло декілька, і то завдяки працівникам, які вберегли їх від розкрадання. Час на заводі зупинився, про що вказують стрілки годинників на стіні.
А колись підприємство, створене в 1978 році, належало до стратегічних. Тут виробляли вузли та агрегати для авіаційної галузі, зокрема ще у 1984 році – агрегати до легкого гвинтокрила Мі-34. Але після розпаду СРСР обсяги замовлень зменшилися в десятки разів, а згодом їх перестали виробляти.
Загалом за роки незалежності завод практично занепав. Не було ні державних замовлень, ані фінансових вливань. Для того, щоб хоч якось існувати, працівники були змушені пристосовуватись, виготовляючи нетипову для себе продукцію. Підприємство навіть освоїло випуск параболічних антен великого діаметра задля мінімальної підтримки виробництва.
Після реорганізації його передали в підпорядкування Міністерству промислової політики, однак реальної підтримки з боку держави так і не було . Навпаки цей крок фактично і став початком кінця для Дубівського заводу.
Найбільше запам'ятався працівникам рік, коли відбулася кардинальна зміна керівництва. Тоді на завод "зверху" було направлено директора із своїм замом, ніби - то для налагодження виробництва вертольотів. Мова йшла навіть про інвестиції в 72 мільйонів гривень.
Однак буквально через два місяці з Мінісерства промислової політики прислали документи на право вирізання робочих цехів. Коли працівники заводу почали бити на сполах, з'явилися міліція, СБУ, прокуратура, які після перевірки запевняли, що все відбувається законно.
Політика тодішнього керівництва була така: старе знесемо, нове збудуємо. Однак всі цехи, де була металоконструкція, згодом вирізали. А діюче обладнання, ніби то документально направили на "зберігання" до донбаських доменних печей. Коли ж представники контролюючих органів поїхали на місце, там не виявилось адресата. Завод продовжував знищуватися у всіх прямо на очах. І ніхто нічого не зміг вдіяти, зупинити цей процес.
На сьогодні в ДП «Закарпатський вертолітний завод" залишився один механічний цех, який переобладнали з їдальні та цех зі збору антен. А ще заборгованість по заробітній платі, яка вже є головним болем для теперішнього нового керівництва та районної влади.
На думку обласних депутатів від Тячівщини, вирішувати, як працюватиме підприємство надалі, потрібно негайно. Інакше воно розвалиться і впаде в ще більшу боргову яму, з якої вибратися, з огляду на сьогоднішню ситуацію, буде вкрай проблематично.
Саме тому депутати звернулися до обласної влади з проханням допомогти відновити роботу ДП «Закарпатський вертолітний завод" або ж подати його на роздержавлення. І вже отримали відповідь про переадресацію їх звернення в Кабінет Міністрів України для прийняття рішення, повідомляють у прес- службі Тячівської райдержадміністрації.