Єдиний елемент, що діє дотепер - це радіолокаційні станції типу "Дніпро-М", які розміщені на території України. І ось зараз Кремль заявляє: вже в наступному, 2008 році Росія може вийти з договору про спільну з Україною експлуатацію цих РЛС.
Згадані РЛС (діють вони у складі окремих радіотехнічних вузлів, ОРТВ) - так званого загоризонтного виявлення ракетного нападу, що входили за радянських часів до загальносоюзної системи попередження про ракетний напад (СПРН). Це ОРТВ "Миколаїв" біля Севастополя в Криму і ОРТВ "Берегове" під Мукачевим в Закарпатті. Станції відслідковували пуски ракет супротивника ще на його території, аби дати можливість протиповітряній обороні відбити удар. А Ракетним військам стратегічного призначення (РВСП) - ще до моменту, коли ракети супротивника досягнуть нашої території, - завдати "удар відплати".
Скандинавія - зона відповідальності "Воронежа"
Доля латвійських РЛС була визначена практично відразу після розпаду СРСР. Рига не приховувала, що не збирається сприяти безпеці східного сусіда, надаючи свою територію для подібних російських об'єктів. Біля латвійського селища Скрунда була не одна, а відразу три станції у складі єдиного радіотехнічного вузла: "Дарьял-УМ" (азимут 308 град.), "Дністер-МДніпро" (323 і 293 град. Перша з цієї серії, побудована ще в 1968 році), і ще одна аналогічного типу (азимут 8 і 248 град.) установлена пізніше. Найбільш
потужну (дальність виявлення цілей - 6000 км проти, наприклад, 1900 км у "Дніпра"), тобто таку, яка "бачить" досить далеко, РЛС "Дарьял" латвійці демонтували ще в 1994 році. Ця станція "бачила" не просто всю Скандинавію і Гренландію, а й навіть частину узбережжя Канади.
З обговоренням питання про вступ до НАТО Латвія опинилася перед необхідністю підірвати й решту РЛС радіотехнічного вузла в Скрунді - вони також перекривали всі скандинавські країни (а головне - фіксували пуски на ракетних полігонах "Кіруна" в Швеції й "Анне" в Норвегії). Що і було зроблено в 1998 році.
Російські військові опинилися в неприємній ситуації - весь північно-західний сектор, насамперед Скандинавія, виявився "сліпим". В екстреному порядку були розпочаті роботи зі створення нової РЛС, яка з території Росії "бачила" би втрачений напрямок. Але тільки в січні минулого року міністру оборони РФ була продемонстрована нова РЛС "Воронеж-ДМ", розгорнута в населеному пункті Лехтусі під Санкт-Петербургом. Прибалтійський напрямок знову став доступним для російської радіотехнічної розвідки. Але неприємний осад, як кажуть, залишився.
"Габалінський пасьянс"
Цікавіше склалася ситуація з Габалінською станцією "Дарьял" в Азербайджані. У ході дипломатичних "з'ясовувань відносин" протягом цього року в Кремлі неодноразово заявляли, що азербайджанську РЛС будуть згортати, застерігаючи цим Баку. Нагадаємо: після візиту президента Азербайджану Гейдара Алієва до Москви в 2002 р. була підписана угода, згідно з якою РЛС у Габалі здали в оренду Росії терміном на 10 років. При цьому річна орендна плата станції обходиться Росії в 7 млн дол. Працює тут російський контингент, чисельність якого за домовленістю не може перевищувати 1,5 тис. чоловік. Азербайджанська сторона зобов'язується гарантувати їхню безпеку тільки за умови невтручання російської сторони у внутрішні справи країни.
І раптом під час відомого виступу на саміті в німецькому місті Хайлігендамме президент РФ запропонував США спільно використовувати Габалінську станцію в обмін на відмову від розгортання в Чехії і Польщі третього позиційного району
американської ПРО. Логіка проста: якщо елементи ПРО в Європі спрямовані не проти Росії, а проти так званих країн-ізгоїв, насамперед Ірану, отож вам готова станція в цьому напрямку, беріть і користуйтеся нею, навіщо ж ускладнювати ситуацію в Європі? Вашингтон устами міністра оборони Роберта Гейтса заявив, що цей варіант "не зовсім підходить", не уточнюючи, чому саме.
Можна звинуватити Білий дім в політичній непослідовності. Але і російський президент дуже добре знає, що американські військові не зможуть використовувати Габалінську РЛС самостійно. Обладнання РЛС - випромінювачі сигналів, антени прийому, комп'ютери і комп'ютерні програми, системи життєзабезпечення станції - усе це зроблене на російських підприємствах, за
російськими технологіями і без обслуговування російських спеціалістів навряд чи придатне до експлуатації. Тобто Москва в будь-якому разі може контролювати дії американців.
Використовувати станцію проти Росії, якщо в американців є такі наміри, неможливо - вона стаціонарно встановлена так, що її антени спрямовані на південь від російської території. Якби Азербайджан навіть відмовився взагалі від оренди РЛС росіянами на користь американців, вигоди для останніх від Габалінської станції було б небагато (знову ж таки, якщо йдеться про контроль не тільки Ірану, а й Росії). Потрібно було б цілком змінювати обладнання, а з метою працювати проти Росії - і розгортати антени. Набагато дешевше й простіше побудувати нову РЛС.
Питання Габалінскої РЛС так і залишається відкритим. Тим часом у плані російських Космічних військ цілком конкретно значиться, що закінчення її експлуатації Росією - 2012 рік. До цього часу її замінить РЛС "Воронеж-ДМ", яка зводиться під Армавіром. А російська сторона натякає, що може й раніше розірвати договір про оренду.
Тиск як привід замислитися
Українські РЛС мають істотну відмінність від інших радянських, що залишаються сьогодні в строю за територією РФ. А саме - і азербайджанську станцію "Дарьял" у Габалі, і казахську "Дніпро" на Балхаші, і білоруську "Волга" під Барановичами обслуговують російські Космічні війська. На українських же РЛС персонал, як відомо, український. Остання вимога була висунута Києвом одразу з початку переговорів щодо цих РЛС із Москвою. І хоча станції в Мукачевому і Криму організаційно входили до складу Збройних Сил України, в оперативному відношенні зберігали і зберігають взаємодію з російською 3-ю армією. Згодом,
що також не є таємницею, ЗС України "відійшли від справ" в експлуатації цих об'єктів, передавши їх Національному космічному агентству України.
Під час переговорів 1993-94 рр. визначений статус станцій. Було вирішено, що до 1996 року, поки на території України перебуватиме ядерна зброя, фінансування роботи станцій буде здійснюватися порівну між Україною і Росією, а з 1997 року фінансуватимется лише Москвою. Торік такі витрати на утримання двох станцій становили, за заявою російської сторони, 4 млн. доларів. Плюс близько 1,5 млн доларів - орендна плата.
За заявою керівництва НКАУ наприкінці минулого року, до кінця 2007 року Україна мала б одержати за оренду станцій уже не півтора, а 4,5 млн доларів.
Гроші невеличкі, якщо порівнювати, наприклад, з оплатою за оренду американцями об'єктів військового призначення в Європі. Аргумент Києва такий: навіть не порівнюючи з Європою, за оренду всього однієї подібної РЛС в Азербайджані і маючи там свій персонал, Москва сплачує 7 млн доларів. Чому ж за наші дві станції - усього 1,5 млн?
Це викликало різку негативну реакцію росіян. Мовляв, російська сторона фінансує роботу станції, плюс сплачує за оренду, і все - в односторонньому порядку. А інформацію використовують обидві сторони. Справа в тому, що інформація зі станцій спочатку потрапляє до росіян на Центральний командний пункт РВСП (система передачі даних належить РФ), але потім усе ж таки
дублюється на командний пункт Повітряних Сил ЗС України.
Тоді нагадаємо, що, по-перше, Україна не має в даний час потенційного супротивника, спроможного завдати ракетного удару. А по-друге, навіть якби подібна ракетна атака мала місце, українська ППО працює за інформацією не РЛС СПРН, а технічних засобів власних радіотехнічних військ ППО.
Але все ж таки цінність українських станцій очевидна. При тому, що російські мас-медіа останнім часом дуже активно занижують їх значення - мовляв, морально і фізично вони давно застаріли, словом, брухт. Українські "Дніпро" і справді не "першої свіжості", проте не так вже й багато сьогодні у світі потужніших аналогів. Наприклад, під час війни в Перській затоці саме Севастопольська РЛС першою виявила пуски іракських балістичних ракет 9К72 ("Скад"). Ця ж станція також виявила єдиний пуск БР "Єрихон" на випробуваннях в Ізраїлі. Мукачівська РЛС може зондувати простір до африканського узбережжя.
Разом вони контролюють басейн Чорного і Середземного морів.
Москва заявила, що робить ставку на створення "альтернативних" РЛС типу "Воронеж", які будуть перекривати весь периметр російських кордонів виключно з російської території. Проте введення в стрій "Воронеж-ДМ" під Армавіром, яка перекриє українські та азербайджанську станції, відбудеться не раніше 2012 року.
Між тим ми все одно дбаємо про долю цих об'єктів. Зараз, поки Вашингтон і Москва дискутують щодо національної ПРО США, в Європі почали активно обговорювати можливість створення вже суто європейської регіональної системи ПРО. Чи немає там інтересів для нас?
степан 2007-11-09 / 19:40:00
Чи є в України інтереси у створенні європейської регіональної системи ПРО? Кожен школяр, що пройшов курс географії розуміє, що ТАК!