Едіта Медвецька — учениця корифеїв закарпатської школи живопису Адальберта Ер-делі, Йосипа Бокшая — сьогодні з сім'єю живе і творчо працює в Будапешті, куди виїхала наприкінці 80-х, у часи глобальних перемін у суспільстві, епоху "базарної" економіки, яка не завершилася й донині. Так склалися обставини. Вони виявилися сильнішими...
Едіта Федорівна Медвецька (дівоче прізвище Лутак) народилася 22 жовтня 1932 р. в м. Мукачеві в сім'ї вчителів. 31938 р. навчалася в початковій школі, згодом у гімназії. Після її реорганізації в середню школу, продовжила навчання в 6-му класі Ужгородської СШ № 1. 1947 року вступила до Ужгородського училища прикладного мистецтва на живописний відділ. Закінчила училище в 1952-му, отримавши диплом із відзнакою. Того ж року прийнята на текстильний відділ Львівського державного інституту прикладного та
декоративного мистецтва. Навчалася на відмінно, була Сталінським стипендіатом. її викладачами в Ужгороді були Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай, Федір Манайло; у Львові — І. ґуторов, Д. Довбошинський, В. Монастирський. Львівський інститут Медвецька закінчила також із відзнакою у 1958 році. Після цього працювала старшим майстром сувенірного,цеху артілі "29 червня" в Ужгороді, згодом багато років свого творчого життя віддала викладацькій роботі в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. 1958 року прийнята кандидатом у члени Спілки художників УРСР. Немаловажним і красномовним є факт, що рекомендацію для вступу до Спілки їй дали Й. Бокшай та Г. Глюк ще в жовтні 1960-го, талановиті й авторитетні митці, слово яких мало неабияку вагу. Закінчивши інститут, Едіта, починаючи з 1958 року, бере активну участь у творчому житті Закарпаття, України. її роботи експонуються за кордоном, зокрема в Болгарії, Румунії, на Кіпрі, в Монголи та інших країнах.
Е. Медвецька — досконалий знавець етнографії Закарпаття, протягом багатьох років вона створювала ескізи костюмів для заслуженого Закарпатського народного хору. Заслуговують на увагу й роботи художниці в жанрі книжкової ілюстрації.
Перша персональна виставка Е. Медвецької відбулася на заводі "Ужгородприлад" у 1980 році. Свідчення про неї залишила мистецтвознавець Галина Рижова у своїй статті "Живі барви часу", опублікованій у "Закарпатській правді". На виставці було репрезентовано понад 40 полотен, створених за десятиріччя творчої діяльності мисткині.
Характеризуючи її роботи, мистецтвознавець пише: "Художниця, використовуючи багатющі традиції закарпатського пейзажу, на новій основі, образно показала риси рідного краю. Едіта Медвецька розвиває і продовжує цю тему — пейзаж нового Закарпаття, пейзаж нового нетільки за сюжетом, а й за образом та емоціональним ладом. І в кожній її роботі відчувається оптимізм, душевна широта і щедрість". Ця досить влучна оцінка дає нам сьогодні певне уявлення про творчість Медвецької. Жанровий діапазон мисткині широкий: уміщує пейзажі й натюрморти, сюжетні картини на побутову та історичну тематику, портрети. Багато її робіт присвячені темі селянського життя і праці. Серед них такі відомі полотна, як "Комбайнери" (1973) та "За свіжим борошном у мельницю" (1972), що експонувалися на багатьох виставках як удома, так і за кордоном. Вони виконані в так званому "суворому" стилі, дуже поширеному на той час, для якого характерні стримана гама кольорів, спрощена форма, чітка, зазвичай статична композиція. Сьогодні ці роботи мають особливу цінність, адже вони є свідченням епохи соціалізму, епохи, що вже відійшла.
Відомий мистецтвознавець Григорій Островський, оцінюючи творчість художниці, відзначав, що вона —типовий представник закарпатської школи живопису, продовжувач її кращих традицій, і в першу чергу любимого її вчителя Адальберта Ерделі. Безмежна відданість рідному Закарпаттю, любов до краян та природи є невичерпним джерелом її творчості.