— Миколо Васильовичу, чим викликаний такий "сюрприз" для редакцій газет, а ще більше — наших передплатників?
— До такого кроку "Укрпошта" вдалася передусім тому, що більше п'яти років поспіль не змінювалися тарифи на доставку преси. Хоча з 2003 року чи не кожні півроку зростала мінімальна заробітна плата. Не кажучи вже про ціни на пальне, електроенергію, техніку...
До того ж, навіть після зростання тарифів собівартість послуги прийому і доставки періодичних видань в серед-
ньому сягне не більше 73 відсотків. А як же тоді подбати хоча б про мінімальну рентабельність?
— І який же вихід з цієї ситуації?.. Адже такий крок може спричинити спад передплатників?
— Іншого шляху я не бачу. Поштові послуги такий же товар, як і хліб та молоко...За все треба платити. Інакше ми не матимемо можливості заплатити листоноші навіть мінімальну зарплату. Чи начальнику поштового відділення. Більше того, через низькі зарплати нашу галузь полишають кращі працівники. Плинність кадрів сягає вже майже 20 відсотків.
— А чи зросте від цього якість послуг? Бо ж кількість нарікань на роботу листонош, вибачте за такий каламбур, зростає...
— Втім то й річ, що все залежить від кадрів. А де їх знайти за такої оплати, а ще здебільшого — на неповний робочий день...
А щодо якості послуг, то, вважаю, вже з нового року рівень їх надання зросте в кожному селі. І сприятиме нам в цьому суцільна комп'ютеризація. Ще донедавна вся пошта оброблялася вручну. Тому навіть ці незначні додаткові кошти підуть передусім на модернізацію поштового зв'язку.