Призабуте Чорнотисово: Минуле й сьогодення закарпатського села

Але, втім не так все погано. Сьогодні мова піде про Чорнотисово — величенький населений пункт, який колись гримів на весь Союз. Раніше сюди привозили цілі делегації іноземців, аби ті переконалися у перевагах радянського колгоспного життя при розвиненому соціалізмі. Нині ж...

СІЛЬСЬКІ ПРОМИСЛИ

Визначна заслуга в тому, що історія села, оброблена, доповнена, збережена для нащадків, належить справжнім його патріотам, серед яких – Михайло Матій, вчитель історії Чорнотисянської середньої школи. Протягом багатьох років він збирає матеріали, які планує коли-небудь видати. Маленька, багатоілюстрована книжечка, накладом хоча б у 500 екземплярів залишиться у спадок тим, хто захоче продовжити традицію і творитиме історію села надалі.

З рівнинного села навсібіч видно три церкви, які нині є пам’ятками архітектури XVII та XVIII століть. Духовні погляди чорно-тисян належать православному, римо-католицькому та реформатському віросповіданням. Реформатський священик Андраш Січ завжди радий гостям. У його церкві встановлено старовинний орган, з якого Андраш видобуває божественні звуки. Він тут один у багатьох іпостасях – кантор, отець духовний та дяк. Реформатська церква, як і всі протестантські культові споруди, оформлена у суворому вікторіанському стилі. Тут немає коштовних ікон чи розшитих золотом оздоб – все до тривіальності строго і просто. Головною прикрасою храму є тільки в ручний спосіб виткані покрівці. Це робота матушки Маргарити. Вдома в неї стоїть станок, на якому вона щодня намагається виткати хоча б три метри покрівців. Промисел, давно призабутий у багатьох селах, в Чорнотисові процвітає.

Матушці Маргариті, або ж як її кличуть у селі Моргіт-нейні, незабаром виповниться 70, а ткати покрівці навчилася ще в 12 років. Ця робота для неї й досі є улюбленою. Раніше вдень могла виробити до 10 метрів цих дивних доріжок, тепер вже не те здоров’я. Та й з “матеріалом” проблеми. До речі, тільки в церкві підлогу прикрашає майже 100 метрів її покрівців. Власне, не підлогу, а плитку – повені минулих років, що нанесли непоправних збитків селу, не оминули й божу споруду: вода, що сягала майже метра, не завдала серйозної шкоди фундаменту, однак повністю знищила дерев’яну підлогу. Тож нині на її місці сучасна плитка. “Цю вже й повінь пошкодити не зможе” – сміється панотець.

Серед інших промислів, розвинених в селі, історичним є лозоплетіння. Сьогодні цій традиції пощастило менше, аніж

ткацтву, і вона дійсно переходить до категорії призабутих. Лозяні вироби, а саме кошики для побутових потреб, плетуть тільки роми, що компактно проживають в присілку Чорнотисова. Їх тут близько 150 чоловік.

Виробництва як такого на селі нема. Працює тільки невелика пекарня, яка нині забезпечує село смачним духмяним хлібом. Вікна потужного колись млина зяють розбитими та порожніми шибками, навіваючи тугу на тих, хто бачив його у роботі раніше. Поруч притулилася олійниця, вигляд у неї також не набагато кращий. Однак вона функціонує: хтось вирощує соняшник на своїх паях, хтось привозить насіння з заробітків і тоді, восени, повітря наповнюється запахом свіжої олії і соняшникового жмиху.

Колись тут, у прибережжі Тиси сіяли коноплі для ткацтва. Потім і про це було забуто, нині ж коноплі знаходяться під забороною: у стражів порядку коноплі асоціюються зовсім не з ткацтвом.

СУМНА КАРТИНА

Загалом раніше, на час існування колгоспу ім.Леніна, тут було потужне господарство, де працювало понад 1000 чоловік. Обробляли близько 3000 гектарів землі, понад 100 займали сади та виноградники, 800 га було відведено під озимі. На фермі вигодовувалося понад 2000 голів великої рогатої худоби, 2000 свиней, 4000 овець. Завдяки ним повноцінно функціонувала школа та будинок культури. Безперебійно працювали господарські двори. Нині все – у запустінні. У стайнях, що нагадують поселення, яке пережило невелике бомбардування, сумно ремигає кілька корів, рохкають свині. Невелика отара чорних, а згодом виявилося – просто брудних овець понуро бреде на пасовище. З болем у серці дивиться на цю картину Олександр Григорович, який уже 32 роки очолює колгосп, нині ТОВ “Русь”. Чудовий господарник, він каже, що руїна на місці провідного господарства району – через неправильну аг-

рарну, сільськогосподарську політику. Колгосп було реформовано, землі розпайовано, десь утворилися поодинокі фермерські господарства. Однак селянин, ставши власником, так і не навчився бути господарем на своїй землі – забракло знань, умінь, терпіння. Та й нинішня держава мало зацікавлена в тому, аби підтримати селянина чи таких, як ТОВ “Русь”. Бо ж ціни на закупівлю м’яса, молока, іншої продукції занадто низькі, аби реалізаторам хотілося їх продавати. Тому селянин радше буде безробітним, або ж вирушить шукати щастя та заробітку в інших землях. Колишні стайні продано підприємцям, останні ж знайшли їм пристосування – просто розбирають та продають будматеріал. Над одним з приміщень, ніби в насмішку сьогоднішнім господарям зберіглося гасло – “Слава праці!” Дійсно, слава усім, хто розробляв реформи для села, хто причетний до розвалу українського сільського господарства.

Ще один патріот села – Ігор Григорович – запустив у колишні колгоспні ставки, що вже здичавіли, зміліли та давно опустіли, малька. Так, просто, для селян. Ходить щодня, підгодовує рибу – можливо, якщо все буде добре, йому вдасться відродити потужну раніше галузь – рибне господарство. Дай Бог.

БАГАТСТВО СЕЛА — ЙОГО ЛЮДИ

Сільський голова Микола Талі на цій посаді вже другий термін. Саме він ініціював ремонт пам’ятника, що височіє в центрі села. У період хортистсь-кої окупації 1943-1944 років в Чор-нотисові діяла підпільна партизанська організація Ф.Потокі. За участь у ній фашисти на очах односельчан розстріляли С.Вайса, В.Ірху, П.Романа. Саме їм пізніше

тут було встановлено пам’ятник.

Чорнотисяни пишаються своїми односельцями. А серед тих, хто саме звідси вирушив у широку життєву дорогу – Михайло Шуба, доктор медичних наук, дійсний член-кореспондент АН України; Микола Бідзіля, біофізик, доктор наук; Василь Олаг, доктор історичних наук; Юрій Червак, доктор математичних наук, член ВАК; Йосип Шуба, кандидат математичних наук; Тиберій Пап, професор, Петро Матій, Народний артист України; Павло Пребуш, заслужений тренер України; Степан Шандор, майстер спорту; Михайло Форкош, заслужений майстер спорту.

Можливо їх, чорнотисівців, набагато більше по світах, а ми про них нічого не знаємо. Можливо, їхні заслуги перед селом чи навіть країною ще колись впишуться у анали історії. А може, у села ще все попереду. Зміна поколінь приносить нові таланти і здіймає Чор-нотисово на нові висоти. За якими можливі й великі поразки. Але ці мужні люди, сподіваємося, навчилися сприймати їх достойно. Тож хай їм просто надалі щастить.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати