– Є дві «Карпатські Січі», обидві воюють, обидві – націоналістичні. Два питання які є надзвичайно цікавими: по-перше чи не здається Вам що такі організації повинні діяти разом? А по-друге хто ж перший почав діяти під цією назвою?
– Ми створились у 2010 році. Наша ГО «Карпатська Січ» була анти системна, ми діяли поза політичними течіями, це просто хлопці і дівчата – націоналісти та патріоти. Наша діяльність полягала у пропаганді здорового способу життя та націоналістичної ідеї, ми працювали з молоддю на вулицях міста. В ході діяльності ми познайомились з Ужгородськими свободівцями, в принципі ми знаємось доволі давно. Звичайно і співпрацювали – організовували різні марші, часто до річниць Карпатської України, смолоскипні ходи, спортивні заходи тощо. Співпрацювали і на виборах, коли Олег Куцин балотувався (у 2012 році – ред.), відзначу що з нашої ініціативи. Проте надалі свободівці хотіли об’єднати дві назви: «Карпатська Січ» та «Сокіл». Але наша позиція однозначна: «Карпатська Січ» та «Сокіл» не можна поєднувати, адже це два різні рівні – одна бойова, інша молодіжно-виховна. При чому історично - одна воювала в Першій світовій війні, інша на початку Другої. До всього цього ми тоді вже звались «Карпатська Січ», тому якось це виглядало смішно і неправильно з їхньої сторони. Після цього вони продовжили називались «Сокіл».
В О. Куцина не організація, а військове формування, в нас же - громадська організація і військове формування з однаковими назвами, яку ми перші почали використовувати.
– В 2010 Ви вже були зареєстровані? Розкажіть про Вашу діяльність.
– Ні, ми просто діяли, навіть коли проводили марші – не звертались за дозволом до Ужгородської міськради. Пізніше в 2012 р. ми зареєструвались – вирішили перевести діяльність в «правове русло». А вже в 2013 р. почався «Майдан» – ми організували багато автобусів, що прямували на Київ. Там у столиці, ми разом з побратимами заснували «Правий сектор». До нього тоді ввійшли різні організації: УНА-УНСО, Патріот України, Білий Молот. Подальша співпраця не склалась, пізніше ми вийшли з цього руху.
За п'ять років існування ми виросли з спортивно-патріотичної організації в військову структуру (рота спецпризначення "Карпатська Січ"), волонтерську (допомога військовим на фронті) та вишкільно-тактичну для виховання і підготовки молодого покоління та добровольців на основі національних ідеалів.
– Чому не склалась?
– Не хочу чіпати тієї теми, не зійшлись у поглядах. Але навіть це не завадило нам взяти участь у їхньому військовому формуванні ДУК. Ми навіть мали свій штурмовий підрозділ. Воювали у Пісках протягом серпня-вересня 2014 року.
– Вважаєте себе правонаступником «Карпатської січі», що діяла в 1938-39 рр.?
– Так однозначно, ми навіть офіційно зареєструвались 9 листопада, в той же день, коли була створена Карпатська Січ у 1938 році. Вони наші предки.
– Коли Ви дізнались про окрему добровольчу чоту Карпатська Січ?
– Якраз у період коли ми воювали, тоді ця чота займалась волонтерством. Дізнався випадково – в інтернеті. Натрапив на інформацію, зрозумів що це організував – Олег Куцин, значить «Свобода». Я звісно не надав цьому великого значення, навіть не виникало запитання, чому не використали іншу назву, на кшталт «Соколу», під яким вели діяльність.
– А коли Ви почали воювати зі своєю чотою?
– В серпні ми вже були у Пісках.
– Наразі Ваш підрозділ легалізований?
– Так, зараз у нас є окрема рота нацгвардії у батальйоні Донбас з власною назвою «Карпатська Січ», вона повністю укомплектована. Дислокація у секторі М – Широкіне. До того ж, наші хлопці зараз легалізовуються в Азові. Хлопці до речі у нас зі всієї України, і навіть є три чехи та росіяни.
– До легалізації хто допомагав укомплектовуватись?
– На початку серпня, коли ми вперше виїхали, то в принципі ми самі все придбали. Пізніше мені зателефонував добродій, запропонував допомогу в спорядженні. Гроші ми не просили, він сам усе купував, аж до касок і бронижелетів. Простий житель Закарпаття, який нам співчував, підприємець мабуть. Звати його Василь.
– Останнє питання: ви дієте в межах ГО чи вважаєте себе політиком?
– Важке питання, однозначності немає, з одного боку будь яка суспільна діяльність є політичною, з іншого – ми не йдемо шляхом традиційних партій, хоча і в нас є Маніфест і Статут ГО. Схиляюсь до позитивної відповіді. Потрібно йти у владу, патріоти мають мати свої структури, щоб реалізовувати свою ціль – Українську державу. В першу чергу, слід знищити олігархічну систему, їй вигідна війна, тому потрібно ставати політиком й приходити до влади.