У вівторок у Національній опері вперше виконали Другий альтовий концерт композитора Євгена Станковича, 65 років.
— Світову прем’єру в Боннській опері здійснив диригент Даниїл Райскін із Нідерландів, — розповідає Станкович. — На моє 60-річчя приїхав до Києва. Грав тут Перший альтовий концерт. Попросив мене написати Другий концерт, але послухати його не приїхав. Даниїла призначили керівником оркестру Боннської опери, він зайнятий. Програма вийшла завелика. Та й музика вся драматична. Як доживу до 70 років, у ювілейний концерт напхаю чогось веселішого.
— Правда, що ви пишете лише на замовлення?
— Так. Симфонію ”Лярга” замовив диригент Ігор Блажков, який виїхав до Німеччини. Четверту камерну симфонію я писав для російського диригента Антона Шароєва. Він час від часу її поновлює. Михайло Кречко, який керував хором ”Думка”, попросив написати Третю симфонію, на вірші Тичини. Сам відбирав тексти.
Як доживу до 70 років, у ювілейний концерт напхаю чогось веселішого
— Кажуть, ви нині створюєте оперу.
— Мій викладач у консерваторії Борис Лятошинський хотів створити оперу ”Страшна помста”, за Миколою Гоголем. Але не написав. Років 20 тому диригент Стефан Турчак попросив мене про це. Лібрето створив кінорежисер Юрій Іллєнко. Режисером мав бути Борис Покровський із московського Большого театру. Я почав працювати, але Стефан Турчак помер. Хочу встигнути написати оперу до наступного сезону, до 200-ліття Миколи Гоголя. Скоро завершу і 40-хвилинний твір на вірші Бориса Олійника. У стилі, як кажуть, ”нової простоти”.
— Де можна купити записи ваших творів?
— У Франції, Великобританії, Америці. У нас або піратство, або диски ”для внутрішнього вжитку”. Керівник хору ”Київ” Микола Гобдич записує нові програми і роздаровує їх знайомим. Великі твори зараз не записують. Не хочу бігати, клянчити гроші у банкірів. Хай краще полежать.
1942, 19 вересня — Євген Станкович народився в м. Свалява на Закарпатті
1961 — одружився з 17-річною піаністкою Тамарою
1961–1964 — служба в Радянській армії (артилерія, рота охорони)
1965 — навчався в Київській консерваторії в класі Бориса Лятошинського, згодом — Мирослава Скорика
1966 — народилася донька Радмила; нині музикознавець, громадянка Канади
1973 — з’явився на світ син Євген; нині — скрипаль у симфонічному оркестрі Нацопери
1977 — отримав Шевченківську премію
1985 — Третя камерна симфонія занесена ЮНЕСКО до десятки найкращих творів світу
із 1990 — завкафедри композиції Музичної академії імені Чайковського
Адмін 2007-10-03 / 20:35:00
Наші вибачення. Просто, невдале фото замнили іншим, а підпис залишився. Виправилися
Обозреватель 2007-10-03 / 20:03:00
А где же лифт?! :-)