Що сталося з цією Словаччиною? Антиукраїнські коментарі у словацькому Інтернеті

Крім цього, ми є одним з небагатьох польських та українських Інтернет-порталів, які мають словацькомовну версію. Також завдяки нашому безкоштовному е-курсу польської мови для словаків і колись дуже популярного блогу на словацькій платформі sme.sk нам вдалось у 2010-11 роках сформувати широку аудиторію читачів і підписників зі Словаччини – наразі наш словацькомовний нюслетер отримують близько 8000 осіб зі Словаччини і Чехії. Більшість з них вільно володіє польською і читає нашу польськомовну версію, що пояснює явище, з яким ми останнім часом стикаємось.

Антиукраїнський гнів словаків

Вже близько року (власне від початку Майдану) ми зустрічаємо з тим, чого раніше не було – з масивною хвилею запеклих антиукраїнських коментарів з боку великої кількості словацьких користувачів. Починалося все невинно, з поодиноких критичних дописів щодо нашої заанґажованості подіями в Україні, але далі було прославляння Путіна, а українці, які боролися на Майдані, були називані «фашистами» і «бандерівцями». Протягом останніх місяців кількість гнівних антиукраїнських коментарів настільки збільшилась, що це було для нас дивно і просто небезпечно.

Стиль більшості коментарів такого типу схожий, а їх автори користуються однаковими ключовими словами. Наведемо декілька прикладів таких гнівних коментарів: 
-    Не звертай увагу на Путіна, краще зверни увагу на вашого качура Дональда Туска, який служить «Хусейну Обамі»;
-    Майдан – це справа американців і міжнародних фінансистів, які руками українців хочуть задушити Росію (яка, до речі, представлена у цих коментарях як виключно позитивний гравець);
-    Українці – бандерівці, фашисти, вбивці. Поляки (у коментарях також часто "polačkovia") – теж, бо служать американсько-брюссельсько-українській вісі зла; 
-    Уряд Арсенія Яценюка і президент Петро Порошенко – хунта, відповідальна за війну на Сході, а єдиним легітимним президентом є Віктор Янукович. Саме він дбав про українців і тому прагнув для них союзу з братньою Росією, але західна «вісь зла» не сприйняла цього й тому скинула його. Схожа доля спіткала до того й Словаччину, яка вже потрапила у залежність від Америки й Брюсселю, в українців була можливість залишитись поза цими структурами, але майданівська хунта все знищила;
-    Путін (як і Роберт Фіцо, Лукашенко та Янукович) представлений у цих коментарях однозначно позитивно, як захисник слов’янських цінностей й інтересів слов’янських країн перед «імперіалістами» з Америки, а саме перед змовою Барака Обами (тролі називають його Хусейном Обамою), Брюсселя, НАТО і міжнародних корпорацій. Тому вони борються з поганими людьми (нас, porteuropa.eu, теж зараховують до них), тому автори цих коментарів пишуть нам, щоб ми нарешті схаменулись й побачили правду, або інакше на нас чекає кара;
-    Згідно з авторами цих коментарів, негативну роль відіграють як Європейський Союз, так і НАТО, тому словацький прем’єр Роберт Фіцо правильно вирішив дистанціюватись від цих установ і натомість співпрацювати з Росією, хоча міжнародні фінансисти не дозволять йому, аби Словаччина вийшла з ЄС і НАТО і приєдналась до Митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану. 
Ключові слова, які з’являються у таких коментарях і повідомленнях, це: качур Дональд Туск, українці в образі «бандерівців-фашистів-вбивць», Порошенко=хунта, Хусейн Обама і т.д.. 

А ось кілька найсвіжіших прикладів словацьких ненависних коментарів:

„Kubko, Putina nechaj láskavo na pokoji, radšej sa pobzerat po fašistovi Pornošenkovi, ako vraždí vlastných nevinných spouobčanov, hlavne starcov, ženy a deti v Donbase a priľahlých regiónoch, ako im neposiela dôchodky, ako tam nefunguje eletktrina, zásobovanie a tak ďalej. My našťastie od Vás vidíme kto je agresor, kto je za to zodpovedný, mal by si si aj ty otvoriť oči a nepísať tie donebavolajúce presstitútske debiliny. Nekonečne opakovaná lož sa nestane nakoniec pravdou, ale bude tvrdo potrestaná, myslím si že ty si nezaslúžiš taký trest, ako tá čiernopapuľová opica Babrák Ohava...”ї
«Кубко, залиш Путіна, краще подумай про фашиста Порношенко, який вбиває власних безневинних громадян, в основному людей похилого віку, жінок і дітей у Донбасі і прилеглих регіонах, як вони не отримують пенсії, як там нема електропостачання і так далі. На відміну від вас, на щастя, ми бачимо, хто є справжнім агресором, хто відповідає за це, а якби ти теж розплющив очі і побачив все, ти б не писав ці дебільні тексти. Постійно повторювана брехня врешті-решт здаватиметься правдою, але ти заслуговуєш на більше покарання, ніж ця чорма мавпа Бабрак Обама…»

„Kubko, kto ti platí za tie presstitústske hlúposti o Rusku ako hlavnom vinníkovi toho bordelu, čo je teraz na Ukrajine? Ten váš poľský káčer Donald Tusk so svojou rozťahovačkou nôh Kopačovou?”
«Кубко, хто платить тобі за ці дурості про Росію як головного винуватця усього безладу, який зараз є в Україні? Цей ваш польський качур Дональд Туск разом з його блядью Копач?»

„Áno, ľudia na Ukrajine potrebujú pomoc, ale majú smolu, že v dobrej viere uverili Majdanu, ktorý ich zradil. EU a hlavne USA, je Ukrajina absolútne ukradnutá. Potrebujú ju len na to, aby zničili Rusko. To čo tam robí súčasná "demokratická" vláda, kde vyvražďuje vlastné obyvateľstvo na východe krajiny je bezprecedentné.”
«Так, людям в Україні потрібна допомога, але їм дуже не пощастило, що вони повірили Майдану, який їх зрадив. ЄС і США зокрема вкрали все з України. Вона потрібна їм тільки, щоб знищити Росію. Те, що там робить так звана «демократична» влада, яка вбиває своїх громадян на Сході – це безпрецедентно»

„Ukrajina sa dostáva a dostane do neskutočnej ekonomickej a hospodárskej krízy, z ktorej sa ani na predmajdanovskú úroveň nedostanú ani za 30 rokov. A verte do EU 40 mil. hladných krkov nikto nevezme! Jedine kam sa Ukrajina dostane, tak ako pridružená krajina do NATO aj to len kvôli tomu, aby USA mohlo tam napchať svoje zbrane proti Rusom, za ktoré Vy a vaše deti budú dlho dlho platiť a ovládnuť všetky prírodné a nerastné suroviny Ukrajiny.”
«Україна входить у неймовірну економічну і господарчу кризу, з якої 30 років не зможе вибратись. А до ЄС, повірте, ніхто ці 40 мільйонів зайвих людей не візьме! Україна тільки залишиться асоційованою країною в НАТО лише для того, щоб американці змогли використати свою зброю проти росіян, за яку ви і ваші діти будуть довго платити, щоб завоювати усі природні і мінеральні ресурси України»

„Hanba všetkým, ktorí podporujú takú vládu akú má Ukrajina. Kedy sa vám už konečne otvoria či, Ukrajinci, že vaša vláda nás všetkých vťahuje do vojny a najviac budete trpieť vy!  
Mimochodom, ani nie je ťažko uhádnuť, kto financuje tento tento plátok (porteuropa.eu) ...”
«Ганьба усім тим, хто підтримує український уряд. Коли ж ви вже зрозумієте, українці, що ваша влада втягнула вас у війну, а страждати через це будете ви! До речі, не так вже й важко здогадатись, хто фінансує цю сторінку (porteuropa.eu)…»

Словацький вчитель обливає українців брудом у вільний час

У випадку польських тролів ми маємо справу перш за все з коментарями, написаними на замовлення – на цьому спеціалізуються підлеглі ФСБ агентсьтва з чорного піару у Калінінграді і Петербурзі. Чи на таких самих умовах функціонує цей «бізнес» у Словаччині? Важко сказати. Повторюваність ключових слів і схематичність проросійських коментарів могли б вказати на щось подібне. Тим паче, що у Словаччині ще з часів Владіміра Мечіара працює досить велика група російських агентів впливу, офіційні проросійські осередки та сильна російська іміграція. До найважливіших діячів належить відомий письменник і політик профіцовського спрямування Сергій Хелемендик, який у своїх книжках і публіцистичних текстах дотримується проросійського тону (і повторює схеми путінської пропаганди). На відміну від Польщі, словацьке суспільство й без того русофільське, тому особи штибу Хелемендика не мусять навіть приховувати свої зв’язки з оточенням Путіна. Запеклим прихильником путінської Росії є також відомий і шанований антикомуністичний дисидент, колишній прем’єр Ян Чарногурський. У такій атмосфері набагато легше навіть організувати цілком легальну й відкрито діючу PR-агенцію, яка б на замовлення Росії від імені словаків писала позитивні для Путіна коментарі на форумах і під статтями.

З іншого боку, у випадку нашого порталу антиукраїнські коментарі пишуть не роботи чи наймані тролі, а живі люди. Звідки ми це знаємо? Коментарі з’являються не тільки під статтями – більшість антиукраїнських гнівних закликів ми отримуємо електронною поштою у відповідь на наш нюслетер. А підписниками нашого словацькомовного нюслетера є справжні люди. Більшість – директори шкіл і вчителі (з офіційної бази шкіл словацького Міністерства освіти, які у 2010 році погодилось отримувати від нас новини). І поки темою нюслетера була інформація іншого характеру (напр. пропозиції відпочину над озером Багри у Кракові), усе було в порядку, ми отримували від цих осіб цілком приємні листи або просто нейтральний зворотній зв’язок. Як так сталось, що зараз ті самі люди, які у щоденному спілкуванні з поляками здаються такими милими і приємними, масово надсилають нам листи з гострими, повними ненависті, іноді вульгарними відповідями, пов’язаними з нашою підтримкою Майдану? А серед них є погрози (про які можна сповіщати відповідні органи). І що важливо: ці ненависні, ксенофобські, антиукраїнські і пропутінські повідомлення пишуть вчителі і директори шкіл – особи, які повинні виказувати (й у буденному житті виказують) певну відкритість і толерантність. У багатьох випадках це особи, чиї імена і прізвища ми змогли ідентифікувати – це неважко, оскільки ці переконані у своїй анонімності словаки надсилають нам антиукраїнські коментарі зі службових адрес, наприклад: riaditel (тобто директор) @ школа_така_чи_така.sk.

Цікаво спостерігати і за географічним розподілом антиукраїнських і фіцо-путінських повідомлень. Лідером тут є Жилинський край (також відомий особливою популярністю словацьких націоналістів) і Банськобистрицький, осторонь не залишаються й мешканці Західної Словаччини, але винятком є столиця Братислава. Існує й цілком інша тенденція – позитивну реакцію на наші заклики до підтримки майданівської України ми отримуємо зі Східної Словаччини (особливо з Пряшівського краю, що на кордоні з Польщею та Україною, а також зі Спиша й околиць) і двох найбільших метрополій – Братислави і Кошице. Це показує цікаве явище – там, де Україна є близьким сусідом, неможливо розповідати казки про «українців – фашистів і вбивць», бо саме ці люди зустрічаються з українцями, наприклад, підчас поїздок на закупи до Закарпаття, де ціни на продукти харчування значно дешевші, ніж у Східній Словаччині.

Велика мавпа сприяє Путіну

Одне можна сказати точно – кількість антиукраїнських коментарів зростає із блискавичним темпом, а їх авторами є живі люди, а не наймані коментатори. На мою думку, є кілька приводів для такої тенденції.

По-перше – приниження «старої» антифіцовської опозиції, тобто людей, пов’язаних з колишнім урядом Мікулаша Дзурінди, який ставився з симпатією до України і зі скептицизмом до Росії. Так званий скандал «Горіла» наприкінці 2011 року показав, що майже всі словацькі політики були корумпованими, напр. брали гроші від західних інвесторів – що надає аргументи прихильникам тези про «поганих західних імперіалістів, які хочуть перетворити бідну Словаччину на американсько-брюсельську колонію». Звідси, власне, й приголомшлива перемога проросійського Роберта Фіцо на парламентських виборах 2012 року. Скандал «Горил» помітно додав вітру у вітрила прихильників міфу про кинуту Заходом Словаччину, єдиною надією котрої є Путін. В особі Януковича ця частина словацького суспільства бачила чергового потенційного союзника, а зараз, після перемоги Майдану, словаки з такою точкою зору відчувають ще сильніше, що програють – бо можуть розраховувати лише на євроскептичних чехів. Перемога у березні 2014 проукраїнського президента Словаччини Андрея Кіски додатково розсердила цих людей, звідси й, можливо, така кількість гніву останніми місяцями.

По-друге – якщо послухати відверто ксенофобські, недипломатично антиукраїнські висловлення словацького прем’єра, то нічого дивного, що його виборці і прихильники тим паче не відчувають себе обмеженими у своїх антиукраїнських коментарях.

І якщо ми це все порівняємо з очевидно пропагандистською діяльністю Москви, то отримаємо певне бачення ситуації. У Словаччині вже й так більшість бульварних газет, «національна» преса і безліч неурядових організацій проросійські, достатньо лише відповідно підтримати фінансово – й результат бачимо самі. 

Бойкот словацьких курортів?

Як ми, поляки, солідарні з українським Майданом, маємо відреагувати на цю ситуацію? Чесно кажучи, я сам не знаю. Чи маємо оголосити за прикладом бойкоту російських товарів, наприклад, бойкот словацьких лижних курортів?

Я не дам пряму відповідь на це питання, але можу написати тільки про мої особисті почуття і вибір. Мої – тобто людини, яка досконало знає словацькі реалії, яка мешкала і працювала у цій країні півтора року, а тепер постійно стикається з антиукраїнськими, а разом з тим тепер вже і антипольськими висловлюваннями. У цій ситуації, незважаючи на мою симпатію до Словаччини, у мене нема жодного бажання цього року їхати туди на екскурсію чи кататися на лижах. Дійсно, пейзажі чудові, умови не найгірші, але я б не міг спокійно відпочивати, коли я знаю, що кожна друга, а в найкращому випадку кожна третя людина, яку б я зустрів – прихильник Путіна, що палає ненавистю до людей зі схожими на мої поглядами (звісно, це може залежати також від географічного розташування, може, в околицях Попрада люди так не думають – але тим не менш…).

Як людина, яка провела у Словаччині багато часу, я також знаю, що словаки зовсім різні люди у випадковому контакті, наприклад, з польськими туристами, й у більш тривалому знайомстві. Ці усі гнівні, вульгарні люди, які надсилають нам погрози, у звичайному житті є цілком доброзичливими вчителями, директорами шкіл, власниками приватних готелів чи підйомників. З точки зору випадкового польського чи українського туриста, який кілька років приїжджає до словацьких гір – це чудові, дуже приємні люди, наче твої найближчі. А через кілька годин вони сідають за комп’ютер і починають обливати українців і поляків брудом. Знаю, якщо я зараз поїду на екскурсію до словацької Орави, майже усі словаки, яких я там зустріну, будуть безмежно доброзичливими,  гостинними і т.д.. А водночас за статистикою половина з них, коли сидить перед комп’ютером і почувається «анонімно», показує таким чином своє справжнє «я». Ця словацька «анонімність в Інтернеті» - це насправді тема для окремої дискусії, бо вже декілька разів багато тролів самі ж дали себе ідентифікувати, як вже згадані вчителі й директори шкіл.

Принаймні зараз не будемо оголошувати жодного бойкоту Словаччині, бо у цьому нема сенсу, але тим, хто збирається туди їхати, варто поцікавитись, які настрої там переважають. Необхідно знати, що зовнішність оманлива, а дуже доброзичливий і чудовий словак, у якого ми винаймаємо кімнату, необов’язково насправді настільки ідеальний, як нам здалось на перший погляд.

А замість Словаччини я рекомендую полякам подумати над тим, щоб цього року поїхати покататись на лижах до українських Карпат. Найкраще… все ж таки транзитом через східну Словаччину і дорожньо-пішохідний пункт пропуску Убла – Малий Березний, де нема черг. До теми гейту словаків ми ще повернемось, але розраховуємо на те, що словацьке суспільство саме впорається з цією проблемою – адже фактично половина з них розмірковує нормально і зовсім не симпатизує Путіну.