Якщо точніше, то Андрій Любка – поет, і йому лише 20 років, але поетом він став ще раніше, бо в свої 20 він вже має власну добірку віршів у друкованому вигляді і ця книга, видана в ужгородському видавництві «Ліра», має назву «Вісім місяців шизофренії». Саме з цієї добірки поет зачитувався для присутніх віршами, інтонацією читання і жестикуляцією сильно нагадуючи ведучого цього вечора, ким був не хто інший як Юрій Андрухович. Така схожість привела до того, що з залу пролунало запитання: «А чи не є Андрій Любка позашлюбним сином Юрія Андруховича?» . Відповідь була такою «Що, а Бог його знає???» Читання віршів автора зрідка чергувалося з декламацією пана Андруховича поезій зі збірки Андрія. Окрім того Любка розказував силу-силенну історій, яких на його 20 років випало чимало, наприклад про своє півмісячне перебування у в’язниці за політичним мотивом.
На завершення презентації Юрій Андрухович зізнався: «Якби зараз ще існувала премія Бу-Ба-Бу за найкращий вірш року (Премія пана Базя), яку спільним рішенням нагороджували я, Віктор Неборак і Сашко Ірванець до 2000року, то Андрій Любка міг би претендувати на нагороду».
Jesus 2007-09-21 / 20:26:00
Мудак малий цей Любка, не більше. В Закарпатті досі не має нового молодого письменника і поета, але це не означає, що треба підтримувати першого ліпшого графомана. Наша земля на ліпших людей здатна.