Вони роблять наше життя барвистим, наповнюють його змістом. Одним із найталановитіших представників багатонаціональної культури Срібної Землі є Ласло Степанович Галас, який уже кілька десятиліть працює на ниві культури. Нині він відзначає день народження. Тож щиро вітаємо його! Бажаємо міцного здоров’я, творчої наснаги й оптимізму, невичерпної енергії та нових здобутків. Нехай приємним теплом зігріває серце гордість від досягнутого, добрі справи надають сили, а життя дарує багато світлих і радісних днів.
Біографічна довідка:
Ласло Степанович Галас народився 19 листопада 1958 року в селі Вари Берегівського району Закарпатської області. З 1966 по 1974 рік навчався у Варівській середній школі, з 1974 по 1977 рік – у Хустському культурно-освітньому училищі. З 1977 по 1979 рік проходив службу в лавах армії. З 1988 по 1993 рік навчався в Рівненському інституті культури (культурно-освітня робота). У 1981 році праював художнім керівником будинку культури села Вари Берегівського району. З 1982 року – директор будинку культури села Вари. З 2003 по 2008 рік паралельно працював заступником директора Варівської дитячої музичної школи. З 2008 року – начальник відділу культури і туризму Берегівської районної державної адміністрації. Неодноразово обирався депутатом Варівської сільської ради та вісім років на громадських засадах працював заступником голови сільської ради села Вари.
Засновник громадських організацій «Спілка дитячих музичних шкіл та шкіл мистецтв Берегівщини» (2008), «Зелений туризм Берегівщини» (2010), «Спілка любителів угорських культурних традицій і фольклору Берегівщини» (2012). Керівник народного фольклорного колективу «Розмарінг» працівників культури Берегівського району.
Нагороджений Почесними грамотами Берегівської районної державної адміністрації та Берегівської районної ради, Закарпатської обласної державної адміністрації, відзнакою Закарпатської обласної державної адміністрації – нагрудним знаком «За розвиток регіону», грамотою Центрального комітету профспілки працівників культури України (м.Київ, 2013).
– Ваше дитинство, Ласле Степановичу, пройшло у 60-ті роки – в радянський період історії Закарпаття. Які спогади залишилися про той час, про шкільні роки?
– Дитинство, як і в багатьох дітей того часу, в моїх спогадах залишилося, як чарівна казка. В угорськомовній школі, в якій я навчався, крім основних предметів, я активно займався позашкільною роботою. На базі школи мною був створений перший ВІА, який називався «Фортісімо секстет-бенд». Саме цією назвою у майбутньому був названий районний «народний» естрадний оркестр при Варівській дитячій школі мистецтв. Крім того, активно займався спортом, а саме: ручним м’ячем (навіть був капітаном збірної шкільних команд із ручного м’яча в місті Берегово). Одним словом, дитинство було цікавим і яскравим.
– Яка із шкільних дисциплін була улюблена?
Їх було декілька. Це: література, історія та музика... У шкільні роки навіть вірші писав. Зібралось десь понад 40. Але публікувати їх так і не наважився.
Розкажіть, будь ласка, трохи про навчання в Хустському культурно-освітньому училищі. Чи підтримуєте товариські стосунки зі своїми однокурсниками?
– Чесно кажучи, на початку було трохи важко. Враховуючи те, що я проживав та навчався в угорськомовному середовищі, вступ до Хустського культурно-освітньому училища створив неабиякі труднощі. У першу чергу – це перехід із угорської мови на українську. Але саме любов до музики допомогла у цей нелегкий для мене час. Уже на другому курсі мною був створений ВІА, з яким ми брали активну участь не тільки в культурних заходах училища, але і міста Хуст. Після закінчення училища я вже точно знав, що працюватиму у сфері культурі. А з колишніми однокурсниками і викладачами я і досі підтримую теплі і дружні стосунки.
– На Ваш погляд, яка подія, що сталася у Вашому житті, була визначальною?
– Їх є багато. Але визначальною стала активна участь у культурно-мистецькому житті краю.
– Уже понад 30 років Ви працюєте в галузі культури. Які роки були найважчими і чому?
– Труднощі були завжди і їх потрібно було вирішувати. Це загартовувало характер і зміцнювало любов до мистецтва. Але найважчі часи для культури – нині. Ще ніколи не було такого урізаного фінансування галузі, скорочуються робочі місця, заробітня плата не висока... Ми втрачаємо спеціалістів, талановиту молодь, яка побоюється зв’язувати своє життя з культурою. Сумно і прикро...
– Ви маєте гарний авторитет як очільник відділу культури і туризму, Вас люблять і поважають колеги. Якими принципами, Ласле Степановичу, Ви керуєтесь у своїй роботі?
На мою думку, не останню роль зіграв той фактор, що культуру я знаю з найнижчої ланки. Знаючи потреби працівників усіх рівнів, тоді легше знайти з колегами спільну мову і віднайти можливості у вирішенні їх проблем. Але основний мій принцип у роботі, це професіоналізм, в усіх його проявах. Тому, виконуючи певні завдання, залучаю до роботи професіоналів таким чином забезпечуючи успіх і гарний результат.
– Кого із працівників культури району Вам хотілось би відзначити?
Насамперед – це Гізела Балог, Світлана Кононенко, Марина Дурданич, Ангела Решко-Папп, Катерина Совгиря, а ще фольклорний колектив клубу села Геча – справжні флагмани культури, і не тільки Закарпаття.
– Берегівський район уже не перше десятиліття серед лідерів за інтенсивністю і якістю культурно-мистецького життя. У районі багато цікавих і високопрофесійних творчих колективів, проводиться багато фестивалів, що робить район привабливим для туристів і сприяє його економічному розвитку. Як Вам вдалося досягти такого результату?
Враховуючи, що Берегівський район є дійсно привабливим для туристів своєю самобутністю, культурою і традиціями, в першу чергу прикладається багато зусиль для якісного і цікавого подання культурного продукту для мешканців та гостей нашого краю. Також сприяє і культурний обмін між аматорськими колективами району та колективами інших регіонів і країн-сусідів, що є непоганою рекламою для Берегівщини. А ще, звичайно, наявність гарячих мінеральних джерел, що досить активно використовуються і приваблюють туристів.
– Які фактори гальмують розвиток культури Берегівщини?
Нині, це тимчасова нестабільність у нашій країні.
– Розкрийте, будь ласка, перспективи розвитку культури загалом? Які конкретні кроки для цього треба зробити?
– У першу чергу, це належне ставлення до працівників культури в цілому. Це їхні гідні заробітні плати, збереження та зміцнення матеріально-технічної бази закладів культури та культурних надбань краю. Це активна міжнародна співпраця у сфері культури. Та багато-багато інших чинників.
– У чому вбачаєте особливості культури Закарпаття?
Це її багатонаціональність.
– Як Вам працюється нині, коли Україна бореться з окупантом за свою незалежність та свободу?
Я оптиміст і вірю що рано чи пізно всі негаразди в нашій країни минуться. Адже ще стільки хорошого і прекрасного нам всім потрібно зробити.
Володимир Мишанич для Закарпаття онлайн
3871 2014-11-19 / 13:33:52
ЩИРО ВІТАЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!
русин 2014-11-19 / 12:17:50
такых-бы людий майбуше Молодиць Bravo!
Респект й повага!!!! 2014-11-19 / 09:56:54