Доброволець батальйону Айдар Василь приїхав із Луганщини. Чоловік, що навчається на снайпера, розповідає: «Я сюди прийшов навчатися, аби захистити свою батьківщину – це Україну. І визволити Луганщину і Луганськ від ворогів».
Тих, хто зостався на Донбасі та підтримує самопроголошені ЛНР чи ДНР Василь називає «або зазомбовані, або куплені за великі гроші Москвою».
Добровольці часто закривають обличчя, бо деякі з них приїхали з Луганщини й Донеччини. У когось там залишилися родичі. Серед добровольців є й такі, хто ніколи не служив в армії і не має навиків служби. Але всіх об’єднує одне: вони вирішили захищати країну під синьо-жовтим стягом.
Командир навчального центру з позивним «Скіф» дає вказівки розвідгрупі – приховано переміститися відкритою місцевістю, захопити об’єкт і повернутися.
Уже нам «Скіф» розповідає: «Суть нашого центру – навчити бійців нової української армії для того, щоб вони могли вижити в умовах сучасної війни і виконати поставлені завдання. Найголовніше: залишитися живими і виконати завдання».
Гірську місцевість Закарпаття для освоєння армійських навиків обрали не випадково, пояснює командир: «Це високогірна місцевість, яка дозволяє проводити тренування з навантаженнями. І потім у зоні АТО хлопцям буде легше переносити місцевість тієї території».
«Скіф» упевнений, саме Айдар стане основою нової української армії. Нині батальйон, який починав захищати суверенітет України виключно як добровольче об’єднання, підпорядковується міністерству оборони.
У навчально-підготовчий розвідувальний табір беруть тільки тих, кому виповнилося 18 років, тому тутешня дітвора за всім тільки натхненно спостерігає.
Михайло і Василь у захваті від стрілянини й димової шашки:
— Нам найбільше сподобалося, коли вони оцей дим запущають, – каже Мишко, якому 11 років.
Я дуже ними пишаюся. Вони йдуть воювати за нашу країну, щоб відстояти нашу незалежність. І вони тут кожен день тренуються, стріляють. Я теж дивлюся і хочу навчитися, – з більшим розумінням справи додає 13-річний Василько. – Російські солдати хочуть завоювати якнайбільше наших постів, тому часто нападають, але українські бійці молодці, вони тримаються. Я думаю, Україна переможе!
За навчанням айдарівців спостерігає й італійський фотожурналіст Козімо Аттанасіо. Він слідкує за кожним рухом бійців і намагається зробити якнайкращу фотографію: «Айдарівці виглядають дуже мотивованими патріотами. Діють професійно, видно, вони сильно тренуються. Хоча я не експерт у військовій справі, але вони виглядають натренованими. Якщо ці хлопці треновані так само як і ті, що в донецькому аеропорту, то, думаю, за них не варто турбуватися. Можна тільки побажати їм удачі. Я вірю в мир, не в перемогу, а в мир!»
Козімо вже кілька місяців в Україні і висвітлює воєнні дії на сході країни: «Це вже моя друга поїздка в Україну. Два місяці я був на Донбасі, у Донецьку. З італійськими волонтерами побував у Слов’янську. Ми привезли туди гуманітарну допомогу: теплі речі, медикаменти, іграшки для дітей... В Італії дуже мало журналістів, які слідкують за ситуацією в Україні, тому в Італії практично нема інформації про те, що тут відбувається. Я сподіваюся, що зможу своїми фотографіями надати потрібну інформацію. Щоправда, мої світлини не раз використовували задля дезинформації, зокрема росіяни, які живуть в Італії. Наприклад, одну мою фотографію підписали ніби українські солдати вбивають бабусю в Слов’янську, а насправді фото було з Донецька, де саме в той час росіяни окупували залізничний вокзал», – пояснює специфіку інформування в Італії.
А тим часом бійці Айдару повертаються з навчання. Завдання виконані, тренери задоволені.
Навчальний центр на базі колишньої турбази на Закарпатті діятиме стільки, скільки потрібно буде, щоб підготувати бійців для захисту Донбасу від окупанта.
Ділитись
На головну
Версія для друку
Переслати
