Михайло Іванович Сюсько народився 29 травня 1937 року в с. Голятині Міжгірського району Закарпатської області в селянській сім’ї. У рідному селі закінчив семирічку, а в 1955 році – Міжгірську середню школу. Упродовж 1955-1960 рр. навчався в Ужгородському університеті, отримавши тут кваліфікацію вчителя української мови та літератури. Після закінчення університету два роки (1960-1962) працював учителем, а згодом і завучем Голятинської середньої школи. Потім (1962-1965) навчався в аспірантурі при кафедрі української мови рідного вишу. Далі – робота тут на різних посадах: працював заступником декана, завідувачем підготовчого відділення (1971-1977), п’ять років (1987-1992) був деканом філологічного факультету. З вересня 1993 р. до січня 1999р. (два строки повноважень) очолював Спеціалізовану вчену раду із прав захисту докторських дисертацій з українського мовознавства. З 1992 р. до 2006 р. завідувач кафедри української мови.
Кандидатську дисертацію на тему: «Система іменних частин мови у говорах Закарпатської області УРСР» захистив у 1969 році (Львівський державний університет), а докторську «Сучасна українська народна зоонімія (Зоонімікон українців району Карпат)» – у червні 1991 р. (Новосадський університет, кол. Югославія). Доцент з 1974 р., професор з 1995 р. З грудня 1993 р. – академік АН ВО України.
Професор Михайло Сюсько – відомий український мовознавець. За час ще навчання в аспірантурі й дотепер у різноманітних наукових, науково-популярних та інших виданнях опублікував близько 250 матеріалів. Має шість окремих видань. Крім того, він підготував до друку два лінгвістичні атласи та словник зоонімів українців району Карпат, забезпечив понад 30 офіційних відгуків на автореферати кандидатських і докторських дисертацій, виступав офіційним опонентом, успішно готує кандидатів наук.
За багаторічну діяльність в університеті та значний внесок у розвиток освіти на Закарпатті, підготовку науково-педагогічних кадрів для народного господарства проф. Сюсько М. І. неодноразово відзначався: у червні 2000 р. йому, зокрема, було присвоєно високе звання «Заслужений працівник освіти України», в грудні 2002 р. нагороджений знаком «Відмінник освіти України», а з жовтня 2005 р. він заслужений професор Ужгородського національного університету.
Пропоноване видання засвідчує, що вчений і нині ще веде активне наукове життя. Коло його фахових зацікавлень – сучасний стан функціонування української літературної мови, у тому числі її становлення та розвиток (20-30 рр. ХХ ст.) й на території Закарпаття, живорозмовне мовлення, зокрема діалектна морфологія, ввесь комплекс ономастичної проблематики і передусім народна зоонімія як особлива ланка в системі української ономастики. На багатьох прикладах у пропонованій праці простежується, так би мовити, матеріалізація мовних явищ на функціональному рівні.
Окремою серією у зібранні представлені матеріали про інших українських мовознавців, культурно-освітніх діячів краю, чиї погляди на нашу історію та мову в непоодиноких випадках ще донедавна обмежувалися, оголошувалися ідейно шкідливими або й взагалі табуювалися.
Видання містить і певну інформацію стосовно самого автора, що також дає читачеві уявлення як про нього самого, так і про його стосунки з іншими людьми, ставлення й оцінку ним окремих подій, явищ культурно-освітнього життя краю тощо.
Монографія схвалена до видання Вченою радою Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ. Інститут взяв на себе і фінансове забезпечення видавничого проекту. Книга має авторську присвяту світлій пам’яті незабутнього вчителя – професора Йосипа Дзендзелівського.
Поза сумнівом – поважний доробок Михайла Сюська матиме вдячного поціновувача й читача у науковому середовищі, але й добре прислужиться багатьом небайдужим до рідного слова й вітчизняної науки.